про закриття провадження у справі
26 січня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5785/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю: секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" до Кременчуцької районної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
12 жовтня 2020 року Комунальне некомерційне підприємство Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької районної ради про визнання протиправним та скасування рішення "Про надання згоди на передачу окремого індивідуально визначеного майна з балансу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" на баланс Кременчуцької районної ради", прийняте на 35 сесії сьомого скликання 22 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 15.10.2020 позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5785/20, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 24.12.2020 року строк підготовчого провадження продовжений за ініціативою суду на тридцять днів.
Розглянувши та дослідивши надані документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративною справою відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб'єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб'єктів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Положення ч. 1 ст. 4, ст. 19 КАС України, визначаючи поняття публічно-правового спору та предметну юрисдикцію адміністративних судів, жодним чином не пов'язують правову природу таких понять із суб'єктним складом правовідносин, тобто зазначення у позові у якості позивача та відповідачів суб'єктів владних повноважень, на думку суду, не робить такий спір публічно-правовим.
Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 137 частини 1 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно з матеріалами справи позивачем оскаржується рішення "Про надання згоди на передачу окремого індивідуально визначеного майна з балансу комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" на баланс Кременчуцької районної ради", прийняте на 35 сесії сьомого скликання 22 вересня 2020 року.
Засновником Комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" є Кременчуцька районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до положень статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Згідно з частиною першою статті 142 Основного Закону України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції (ч.1, ч.2 ст.143 Конституції України).
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Судом встановлено, що спірним рішенням надано згоду на передачу з балансу позивача окремого індивідуально визначеного майна на баланс відповідача.
Таким чином, оскільки порушення прав вбачається у наслідках, які спричинені рішенням відповідача, яке позивач вважає протиправним, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
А відтак, оскаржене позивачем рішення суб'єкта владних повноважень не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України встановлено способи захисту прав суб'єктів господарювання серед яких - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
А відтак, оскаржене позивачем рішення суб'єкта владних повноважень не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, тому з урахуванням суб'єктного складу сторін спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно статті 183 частини 1 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, з врахуванням суті спірних правовідносин, суд вважає що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу, що за захистом своїх прав йому слід звертатися до суду господарської юрисдикції.
Керуючись статтями 183, 238, 239, 248 КАС України, суд
Провадження у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради "Кременчуцька центральна районна лікарня" до Кременчуцької районної ради про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.Б. Головко