Справа № 420/13889/20
26 січня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 18.09.2020 № 60885483 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла постанова ВП № 60885483 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, яку позивач вважає протиправною. Так, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 № 420/3886/19 розпорядженням ГУ ПФУ нараховано на додаткову відомість суму заборгованості, яка обліковується в ГУ ПФУ та не виплачується до особливого розпорядження згідно з постановою КМУ 637 від 05.11.2014. Відтак, судове рішення позивачем виконано в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах наданих повноважень. Однак державним виконавцем не враховано, що ГУ ПФУ не виконано рішення через поважну причину, так як відсутній механізм виплати відповідного боргу, що не залежить від волі ГУ ПФУ в Одеській області. Позивач наголошує, що виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат і рішеннями суду. Про вказані обставини позивач повідомляв державного виконавця, проте відповідач не враховував пояснень та прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, що зумовило ГУ ПФУ в Одеській області звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 29.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ; призначено по справі судове засідання на 11.01.2021 о 12:30 год.
Ухвалою суду від 11.01.2021 провадження по справі № 420/13889/20 зупинено до 18.01.2021.
Ухвалою суду від 18.01.2021 продовжено строк зупинення по адміністративній справі № 420/13889/20 до 26.01.2019 та призначено наступне судове засідання на 26.01.2021 о 12:00 год.
19.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що відповідно до постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам», суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, посилання позивача на те, що цей порядок відсутній, не є підставою невиконання рішення суду, яке є обов'язковим для усіх. Кошти на пенсійні виплати на кожну особу пенсіонера виділяються з бюджету, а тому не зрозуміло, куди ці кошти під кожну окрему особу, орган ПФУ використовує. Також відсутність грошових коштів у бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов'язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. При цьому державний виконавець діяв лише в чітких рамках, визначених законом.
Ухвалою суду від 26.01.2021 провадження по справі поновлено.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином; жодних клопотань з приводу своєї неявки до суду не надали, у зв'язку із чим справу вирішено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням ООАС від 25.07.2019 у справі №420/3886/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Одеській області) щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з серпня 2014 р. по грудень 2018 р.; зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з серпня 2014 р. по грудень 2018 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Розпорядженням ГУ ПФУ в Одеській області від 27.08.2019 № 951060862815 нараховано на додаткову відомість суму заборгованості в розмірі 129 842,99 грн, яка обліковується в ГУ ПФУ в од та не виплачується до особливого розпорядження згідно з постановою КМУ від 05.11.2014 № 637, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 21.08.2018 № 788.
Постановою державного виконавця від 16.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60885483 з примусового виконання виконавчого листа № 420/3886/19, виданого 27.09.2019 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з серпня 2014 р. по грудень 2018 р.
Постановою державного виконавця від 15.05.2020 на підставі ухвали ООАС від 16.03.2020 № 420/3886/19 замінено сторону виконавчого провадження з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на Головне управління ПФУ в Одеській області.
У відповідь ГУ ПФУ в Одеській області направило до органу виконавчої служби довідку від 15.05.2020 № 1500-0410-5/25283 про здійснення нарахування на виконання рішення суду, згідно з якою управлінням нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 129 842,99 грн, що підтверджується розпорядженням від 27.08.2019 № 951060862815.
Також в означеній довідці вказано, що виплата зазначеної заборгованості відповідно до п. 1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 обліковується в органі, що здійснює пенсійні виплати, та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який на сьогодні не прийнято.
25.05.2020 державним виконавцем направлено до ГУ ПФУ в Одеській області вимогу щодо виконання судового рішення.
10.06.2020 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області, яким повідомлено, що ОСОБА_1 нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 129 842,99 грн.
20.07.2020 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 60885483 про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Одеській області в розмірі 5 100 грн відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із невиконанням судового рішення.
Довідкою від 30.07.2020 № 1500-0410-5/52193 ГУ ПФУ в Одеській області повторно надано органу державної виконавчої служби інформацію щодо виконання судового рішення.
23.11.2020 на адресу ГУ ПФУ в Одеській області надійшла постанова державного виконавця від 16.11.2020 у ВП № 63114425 про відкриття виконавчого провадження за постановою від 18.09.2020 № 60885483 про стягнення штрафу у розмірі 10 200 грн, що зумовило позивача звернутись до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову від 18.09.2020 № 60885483 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 2018 р. № 649.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку №649, термін «рішення» вживається у такому значенні - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
З огляду на матеріали справи, на виконання рішення ООАС від 25.07.2019 по справі № 420/3886/19 ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 нараховано пенсію з 01.08.2014 по 31.12.2018 в розмірі 129 842,99 грн, яка обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області як заборгованість.
Вирішуючи спір, суд враховує, що ГУ ПФУ в Одеській області на виконання судового рішення 27.08.2019, тобто до відкриття виконавчого провадження № 60885483, було здійснено нарахування невиплаченої пенсії, проте за чинним законодавством її виплата може бути здійснена виключено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 та наразі обліковується в органі, що здійснює пенсійні виплати. Отже безпосередня виплата нарахованої на виконання рішення суду пенсії можлива на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на момент вирішення розглядуваного спору відсутній.
При цьому, невиконання судового рішення пенсійними органами в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що виплати пенсій здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління ПФУ не має, про що зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а.
Так, виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях боржника в такому виконавчому провадженні відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення до відповідальності та накладення штрафу.
Таким чином, в даному випадку застосування відповідачем до позивача штрафу суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірну постанову без всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, та без дотримання вимог спеціального законодавства, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовського, 37; ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.09.2020 № 60885483 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати в розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його підписання.
Суддя І.В. Завальнюк