Справа № 420/12523/20
25 січня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому позивач (з урахуванням оновленого позову) просить суд:
визнати протиправною відмову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; e-mail:General_dks@omr.odessa.ua) у наданні достовірної та повної інформації на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.10.2020р. про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га;
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса;
зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; -mail:General_dks@omr.odessa.ua) виготовити та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га.
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Одеської міської ради із заявою в якій просив надати перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для: будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га; будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса.
06.11.2020 року позивач отримав лист-відповідь Одеської міської ради від 04.11.2020 року №01-26/1927, 1927/2 якою відмовлено позивач в отриманні запитуваної інформації, мотивуючи тим, що інформація про вільні земельні ділянки комунальної власності, які розташовані в межах міста Одеси та можуть бути надані громадянам, надходить до Департаменту від заявників.
Позивач не погоджуючись з наданою відповіддю, звернувся до суду з даною позовною заявою, оскільки вважає, що документальне зазначення відсутності запитуваної інформації Одеської міської ради свідчить про пряме порушення таким органом вимог Закону України «Про інформацію» та ігнорування таким органом норм земельного законодавства України, яке дозволяє громадянину України право на отримання земельної ділянки безкоштовно.
Ухвалою судді від 23.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.12.2020 року від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, 05.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради і письмовою заявою щодо надання переліку вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або у користування та можуть бути використані для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га та для будівництва індивідуальних гаражі розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеси.
Враховуючи те, що до компетенції безпосередньо Одеської міської ради не належить вирішення порушених у заяві питань, наведене звернення направлено з дорученням першого заступника міського голови Підгайного С.Г. від 12.10.2020 року № 36-Л-6048/2 на розгляд департаменту комунальної власності Одеської міської ради (в.о. директора - першому заступнику директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Ахмерову О.О., як спеціально уповноваженого органу місцевого самоврядування у галузі земельних відносин у місті Одеса. )
Одночасно, позивач звернувся із ідентичною заявою в електронному форматі, яку також за дорученням першого заступника міського голови Підгайного Ц.Г. від 07.10.2020 року № 36-Л-6048ел направлено на розгляд департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Листом департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 04.11.2020 року № 01-26/1927,1927/2 надано відповідь позивачу, у якій зазначено, що у департаменті запитувана інформація відсутня, оскільки надходить саме від осіб, які зацікавлені в отриманні земельних ділянок у порядку безоплатної приватизації.
Відповідь на звернення ОСОБА_1 було надано департаментом комунальної власності Одеської міської ради, який є окремою юридичною особою, суб'єктом владних повноважень та уповноваженим виконавчим органом міської ради у галузі земельних відносин, що має повноваження з розгляду порушеного у зверненні ОСОБА_1 питання.
У свою чергу, Одеська міська рада як колегіальний орган з власними окремими повноваженнями, виступаючи окремим суб'єктом владних повноважень, не є належним відповідачем у цій справі щодо розгляду звернення та не повинна відповідати за позовом. Отже, враховуючи те, що на момент розгляду заяви позивача інформація про перелік земельних ділянок, що не надані у власність або користування та придатні для забудови відповідачем не утворювалась, відповідь неможливість надання такої інформації є правомірною.
Щодо зобов'язання Одеську міську раду виготовити та надати запитувану ОСОБА_1 інформацію.
Відповідач зазначає, що Одеська міська рада не наділена компетенцією розгляду питань, порушених ОСОБА_1 .
Отже, для порушення питання щодо отримання земельної ділянки у власність чи у користування законодавством визначено чіткий механізм отримання відомостей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову.
Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року задоволено клопотання представника Одеської міської ради про заміну неналежного відповідача по справі, замінено неналежного відповідача - Одеську міську раду на належного відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).
Враховуючи що суддя в період з 21.01.2021 року по 22.01.2021 року (включно) перебував у відпустці справа розглядається 25.01.2021 року, в перший день після виходу з відпустки.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
05.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради і письмовою заявою щодо надання переліку вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або у користування та можуть бути використані для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га та для будівництва індивідуальних гаражі розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеси.
Листом департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 04.11.2020 року № 01-26/1927, 1927/2 надано відповідь позивачу, у якій зазначено, що у департаменті запитувана інформація відсутня, оскільки інформація надходить саме від осіб, які зацікавлені в отриманні земельних ділянок у порядку безоплатної приватизації.
Позивач не погоджуючись з наданою відповіддю, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з ст.2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про інформацію" основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно з п.1 ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Як передбачено ч.1 ст.14 цього Закону розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Суд зазначає, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено жодної іншої підстави для ненадання інформації запитувачу. Також Законом не передбачено право розпорядників інформації встановлювати такі підстави. Відмова розпорядника інформації з будь-яких інших підстав, окрім передбачених ст.22 Закону , є незаконною.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Пунктом 31 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності , не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
Абзацом 2 ч.5 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
За приписами ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
У свою чергу, відмовляючи у наданні інформації відповідач вказує про те, що у розпорядженні міської ради відсутня запитувана позивачем інформація.
З аналізу положень ЗУ "Про доступ до публічної інформації" випливає, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь- якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Позивачем у своєму запиті запитувалась інформація про наявність вільних земель земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для: будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 Га; будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 Га. із земель комунальної власності м. Одеса.
Аналізуючи приписи статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", передусім саме Відповідач згідно з його компетенцією зобов'язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 559 "Про містобудівний кадастр" Одеською міською радою було прийняте рішення № 3320-УІ від 16.04.2013 р. "Про затвердження Програми створення служби містобудівного кадастру у складі управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на 2013-2016 роки". Згідно завдань та заходів зазначеної Програми, передбачено, окрім іншого, проведення інвентаризації наявних матеріалів, дані яких передбачається ввести до містобудівного кадастру.
Рішенням Одеської міської ради № 1611-VII від 08.02.2017 р. затверджено міську цільову Програму розвитку інформаційної системи містобудівного кадастру на 2017-2020 роки.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 "Про затвердження Положення про набори даних, які піддягають оприлюдненню у формі відкритих даних" на виконання ст.10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно до додатку до Положення, Органи місцевого самоврядування оприлюднюють інформацію про: перелік об'єктів комунальної власності; перелік об'єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування (з даними про умови передачі об'єктів в оренду); перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об'єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування; перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови, актуальні списки власників/орендарів місцевих земельних ділянок.
Таким чином, діючим законодавством, а саме Постановою КМУ від 21.10.2015 р. №835 передбачений обов'язок для органів місцевого самоврядування створювати та опубліковувати у формі відкритих даних інформацію про перелік земельних ділянок, шо пропонуються для здійснення забудови.
Крім того, положення Постанови КМУ від 21.10.2015 р. №835 з посиланням на ЗУ "Про доступ до публічної інформації" визначає розпорядників інформації які зобов'язані опубліковувати інформацію, до таких розпорядників окрім інших відносяться органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст.10-1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у Формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати н на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Тобто, окрім обов'язку оприлюднювати інформацію, розпорядник інформація зобов'язаний надавати публічну інформацію у Формі відкритих даних на запит.
Відповідач по справі за діючим законодавством є належним розпорядником інформації, що стосується вільних земель на території м. Одеси які пропонуються дляздійснення забудови.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що відповідь відповідача від 04.11.2020 р. на запит позивача від 05.10.2020 р. є відповіддю не по суті запиту, що згідно з ч.2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Отже неправомірна відмова відповідача надати запитувану інформацію на запит, чим порушує право позивача на доступ до публічної інформації.
На думку суду, Відповідачем в даному випадку також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
У рішеннях Європейського суду у справах "Серков проти України" (заява № 39766/05) та "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Суд зазначив, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону" (п.п. 41, 42 рішення у справі "Серков проти України"),
На думку суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення у справі "Щокін проти України").
Крім того, слід зазначити, що основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.
Такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2- 6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; e-mail:General_dks@omr.odessa.ua) у наданні достовірної та повної інформації на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.10.2020р. про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га;
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса;
зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; -mail:General_dks@omr.odessa.ua) виготовити та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га.
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеси.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; e-mail:General_dks@omr.odessa.ua) у наданні достовірної та повної інформації на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.10.2020р. про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га;
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса;
Зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради (ідентифікаційний код 26302595, 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, тел. (0482) 63-02-82; -mail:General_dks@omr.odessa.ua) виготовити та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію про перелік вільних земельних ділянок із земель, які ще не надані у власність або користування та можуть бути використані для:
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,10 га.
- будівництва індивідуальних гаражів розміром не більше 0,01 га із земель комунальної власності м. Одеса.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.