справа№380/10570/20
26 січня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправним наказ №13-1346-УБД від 02.10.2020 начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки розташованої на території Мшанської сільської ради, поза межами насленого пункту для ведення особистого селянського господарства протиправним та скасувати;
зобов'язати начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 учасника антитерористичної операції, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею - 2 га, що розташована на території Мшанської сільської ради, Городоцького району Львівської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства;
встановити судовий контроль за виконання рішення суду шляхом зобов'язання начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, як учаснику бойових дій, протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки підстави для відмови узагальнені у постанові Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", що визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України №8-р/2019 від 25.06.2019. Також вважає, що у Земельному кодексі України серед переліку документів, що додаються до клопотань громадян, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності немає погодження відповідної сільської ради щодо передачі таких земельних ділянок. Крім того генеральний план с. Мшана не може встановлювати планування, використання та забудову території за межами населеного пункту.
Ухвалою суду від 24.11.2020 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві. Зазначив, що у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відмовлено з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, а саме генеральному плану с. Мшана. Також зазначив, що листом Відділ у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.09.2020 №1403/403-20-0.31 повідомив, що земельна ділянка на яку претендує Позивач відноситься до інвентаризованих земель сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 4620985600:02:000:0049 площа 9,7286 га.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з заявою від 01.09.2020 про надання йому, як учаснику антитерористичної операції, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Мшанської сільської ради Городоцького району. До заяви долучив копію паспорта та РНОКПП, посвідчення учасника бойових дій, картографічні матеріали з вказівкою на розташування бажаної земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2020 №13-1346-УБД ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Мшанської сільської ради, орієнтовним розміром 2,00 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку (п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України), а саме : відповідно до генерального плану Мшанської сільської ради, затвердженого від 09.06.2017 №7, земельна ділянка розташована на території запроектованій, як територія для промислових та виробничих об'єктів.
Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою, та такою, що порушує його права, позивач за їх захистом звернувся до суду.
Розглядаючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч.ч.1-3 та 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
ОСОБА_1 є громадянином України, отже має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 122 ЗК України повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Пунктом 31 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2014 №15 (зі змінами) передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.11.2019 №285, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Так підп. 1 п. 4 Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради можуть передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено перелік повноважень сільського, селищного, міського голови, серед яких немає повноважень погоджувати надання земельних ділянок державної форми власності.
Також п. 6 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік документів, що додаються до клопотань громадян, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, із земель державної або комунальної власності. Документ щодо надання позиції (погодження) відповідної сільської чи селищної ради під час надання/передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян не передбачено.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них.
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону №3038-VІ).
Судом з матеріалів справи встановлено, що бажана земельна ділянка розташована за межами території населеного пункту; форма власності на землю - державна власність.
Відповідно генеральний план с. Мшана не може встановлювати планування, використання та забудову території за межами населеного пункту.
Нормами ст. 19 Закону №3038-VІ визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території (ч. 1).
Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування територій (частини території) району та/або області з врахуванням державних та місцевих інтересів (ч. 2).
Судом встановлено, що на колективне звернення щодо можливості використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Мшанської сільської ради відділ містобудування та архітектури Городоцької районної державної адміністрації листом від 16.10.2019 повідомив, що зазначені у планово-картографічному матеріалі земельні ділянки розташовані в КОАТУУ - 4620985600; зона - 02; квартал - 000 поза межами населеного пункту і можуть бути відведені для ведення особистого селянського господарства у встановленому законом порядку.
З врахуванням викладеного використання для ведення особистого селянського господарства бажаної для відведення земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту с. Мшана, повинно відповідати лише схемі планування території Городоцького району Львівської області, а не генеральному плану с. Мшана.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною, а вказаних критеріїв відповідачем не дотримано.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
На підставі викладеного та беручи до уваги, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не вчинило всіх дій спрямованих на встановлення відповідності поданих документів вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 гектари, розташованої на території Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області підлягає задоволенню.
Також, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
У даному ж випадку, суд не бачить підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Оскільки позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору за подання цього позову в силу положень Закону України "Про судовий збір", судові витрати зі сторін стягувати не належить.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-1346-УБД від 02.10.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Мшанецької сільської ради Городоцького району Львівської області, з врахуванням висновків суду.
Судові витрати зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.