25 січня 2021 року № 320/225/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ПАТ «Автотранспортне підприємство-15339» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
ПАТ «Автотранспортне підприємство-15339» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 № 0056285201 та податкову вимогу №142000-52 від 23.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги дійшов помилкового висновку про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки граничні терміни реєстрації податкових накладних порушені не були.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2019.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що спірне податкове повідомлення-рішення та податкова вимога винесені ним у відповідності до вимог чинного законодавства у зв'язку з порушенням позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, за що передбачена відповідальність згідно п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив в якій останній стверджує, що твердження відповідача у відзиві не мотивовані та не аргументовані.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 08.04.2019.
Позивачем було подано до суду додаткові письмові пояснення в яких останній зазначив, що граничні терміни реєстрації порушені не були, а податкові накладні не були вчасно зареєстровані з вини контролюючого органу.
08.04.2019 відкладено розгляд питання про поновлення провадження за обґрунтованим клопотанням представника відповідача та наступне судове засідання призначено на 08.05.2019 та в подальшому з 08.05.2019 на 27.05.2019.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 поновлено провадження у справі та закрито підготовче засідання.
Представниками позивача та відповідача 27.05.2019 подано до суду клопотання в яких останні просили подальший розгляд справи здійснювати без їхньої участі в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.194,205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» зареєстроване юридичною особою 03.11.1995.
У липні 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ «АТП-15339» (акт від 12.07.2018 №1466/10-36-52-01-34/3118268).
В ході проведеної перевірки контролюючим органом за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення ПАТ «АТП-15339» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які податковим органом залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.
На підставі висновків Акту перевірки та відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України Головним управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2018 №0056285201, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 556201 грн. з них за затримку реєстрації: - на 15 і менше календарних днів - на суму ПДВ 25 824 грн. 69 коп. застосовано штраф у розмірі 10% на суму 2582 грн. 45 коп.; - від 16 до 30 календарних днів - на суму ПДВ 2 768 487 грн. застосовано штраф у розмірі 20% на суму 553 697 грн. 55 коп. та податкову вимогу від 23.10.2018 №142000-52 на суму 556279,00 грн..
Спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак скарга була залишена без задоволення, а ППР без змін.
Не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення та податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Отже, приписами зазначених норм права встановлено обов'язок особи скласти в установлені терміни податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відповідачем застосовано до позивача штрафну санкцію на загальну суму 553697 грн. 55 коп. за порушення термінів реєстрації податкових накладних в кількості 36 шт., складених у період з 23.12.2015 по 31.01.2016.
Судом встановлено, що позивач виконав всі передбачені законодавством дії щодо укладення з контролюючим органом договору про визнання електронних документів. Укладення договору про визнання електронних документів підтверджується квитанцією № 1, згідно якої договір № 191220151 доставлено до Державної фіскальної служби України 19.12.2015 о 17 год. 08 хв., а також квитанцією № 2, згідно якої цей договір прийнято. Однак в період з 01 січня по 04 лютого 2016 року позивач з незрозумілих причин був позбавлений можливості реєструвати податкові накладні та подавати податкову звітність в електронному вигляді, тобто фактично умови договору про визнання електронних документів контролюючим органом не виконувалися. Позивачем податкові накладні складалися та своєчасно, у відповідності до вимог «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, направлялися на реєстрацію до ЄРПН, проте з незрозумілих причин ці податкові накладні не були зареєстровані, а можливість їх реєстрації у ЄРПН була поновлена лише після 04 лютого 2016 року.
Так, у квитанціях до податкових накладних, які намагався зареєструвати позивач, було зазначено наступні причини їх неприйняття: «Документ доставлено до ДФС України. Документ не прийнято, При необхідності виправте документ та відправте його знову... Виявлені помилки: Блок даних. Невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів (ЄДРПОУ: ' 03118268', серійний № ' НОМЕР_1 ', виданий ' ОСОБА_2 )»; та «Документ доставлено до ДФС України. Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову... Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме: - ЄДРПОУ: '03118268'. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ (в редакції, чинній у січні - лютому 2016 року) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (далі - Порядок ведення ЄРПН), в редакції, діючій на дату видачі вказаних податкових накладних, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених Документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Пунктом 9 Порядку ведення ЄРПН причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність у Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено видачу квитанцій в електронній формі, які підтверджують як факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування так і факт відмови із зазначенням причин такої відмови.
В порушення зазначених вище норм чинного законодавства в отриманих позивачем квитанціях про відмову в реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування зазначено дві причини:
1) «Невірний підпис - сертифікат відсутній в базі сертифікатів (ЄДРПОУ: ' 03118268', серійний № ' НОМЕР_1 ', виданий ' ОСОБА_2 '; 2)«Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».
Однак, судом встановлено, що жодна з цих зазначених контролюючим органом причин не відповідає дійсності.
Щодо відсутності в базі сертифікатів сертифікату, виданого ОСОБА_2 суд зазначає, що підприємством було отримано електронний цифровий підпис на працівника ОСОБА_2 , якій надано право накладення електронного цифрового підпису. Наявність у базі сертифікатів сертифікату у працівника ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» ОСОБА_2 підтверджується інформацією з офіційного сайту Акредитованого центру сертифікації ключів «Україна» uakey.com.ua, відповідно до якої підтверджується наявність у ОСОБА_2 сертифікату 0ее68668, який діяв у період з 16 лютого 2015 року по 15 лютого 2016 року.
З приводу можливого розірвання договору про визнання електронної звітності суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
При цьому, хоча п. 49.3 ст. 49 ПК України встановлено право платника податків на вибір способу подання податкової звітності до контролюючих органів, а саме: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, іншими нормами цього Кодексу (пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39, п. 49.4 ст. 49 ПК України) для певної категорії платників (зокрема, платників податку на додану вартість) встановлений імперативний порядок подання податкової звітності виключно в електронному вигляді.
Згідно з пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 191 ПК України, який визначає перелік функцій контролюючих органів, передбачено, що контролюючі органи надають послуги електронного цифрового підпису, а пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає контролюючому органу право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий ' статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон № 851-IV).
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.
За змістом норм ст. 16 цього Закону суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.
Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах.
Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов'язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актів та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.
В свою чергу, договір про визнання електронних документів укладається відповідно до положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової інспекції України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011).
У п. 5 та 6 розд. III Інструкції передбачається в обов'язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом типовою формою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 як додаток 1 до Інструкції.
Договір № 191220151 про визнання електронних документів від 19.12.2015 між позивачем та Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС (Зіньківське відділення) складено за Типовою формою згідно додатку 1 до Інструкції. Сторонами цього договору були передбачені предмет договору, умови електронного документообігу, їх права та обов'язки, відповідальність сторін та порядок вирішення спірних питань, строк дії договору.
Зокрема, відповідно до п.п. 3 і 4 розд. 3 цього договору ДПІ зобов'язана: забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів. ДПІ надано права: запроваджувати нові програмно-технічні та технологічні засоби, розроблені для поліпшення електронного документообігу платника податків з органами ДФС; відправляти повідомлення платникам податків у разі оновлення програмного забезпечення або запровадження нових форматів електронних документів, програмно-технічних та технологічних засобів для поліпшення електронного документообігу.
Крім того п. 4 розділу 6 зазначеного договору передбачено право органу ДПС розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Прийняття надісланих платником податків податкових документів в електронному вигляді припиняється органом ДФС лише у випадку припинення дії договору, який, в свою чергу, діє з моменту його підписання сторонами та до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів (п. 1, З розд. 6 договору № 191220151 про визнання електронних документів від 19.12.2015).
Тобто, за змістом визначених сторонами умов договору № 191220151 про визнання електронних документів від 19.12.2015 право органу ДФС на припинення дії договору не передбачено. Також такі повноваження суб'єктам електронного документообігу Законом №851-IV не надані.
Натомість ст. 18 Закону №851-IV та ст. 15 Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-ІУ визначено, що особи, винні в порушенні законодавства про електронні документи та електронний документообіг, про електронний цифровий підпис несуть відповідальність згідно з законами України.
Статтею тринадцятою Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначені повноваження акредитованого центру сертифікації ключів на скасування, блокування (тимчасове зупинення чинності сертифіката ключа) та поновлення посиленого сертифіката ключа. Зокрема, Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно блокують посилений сертифікат ключа: у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника; за рішенням суду, що набрало законної сили; у разі компрометації особистого ключа (тобто, встановлення будь-якої події та/або дії, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа). Скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу здійснення цієї операції. Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його власника.
Однак, ні скасування, ні блокування посилених сертифікатів підприємства не мало місця, Акредитований центр сертифікації ключів «Україна» про вчинення вказаних дій позивача не повідомляв. На офіційному сайті Акредитованого центру сертифікації ключів «Україна» відсутня інформація про скасування або блокування посилених сертифікатів ключів позивача у січні 2016 року. Відповідно до даних викладених на вищевказаному сайті у січні 2016 року у позивача та його службових осіб сертифікати посилених ключів були дійсними.
Будь-які договори (угоди) про внесення змін та/або доповнень (додаткові угоди) до договору № 191220151 про визнання електронних документів від 19.12.2015 за умовами яких передбачалося право органу ДФС на вчинення дій/прийняття рішення щодо припинення дії договору про визнання електронних документів у зв'язку з виникненням спірних питань, пов'язаних з автентичністю поданих платником податків в електронному вигляді податкових документів між позивачем та Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС (Зіньківське відділення) не укладалися.
Крім того, факт чинності договору № 191220151 про визнання електронних документів від 19.12.2015 підтверджується інформацією, отриманою від контролюючого органу. Так, відповідно до квитанції № 1 договір № 191220151 доставлено до Державної фіскальної служби України 19.12.2015 о 16 год. 08 хв., а згідно квитанції № 2 - документ прийнято.
Також, позивачем з 05 січня по 05 лютого 2016 року 10 разів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів направлялися до контролюючого органу договори про визнання електронних документів, однак у квитанціях № 1 про доставления документу було зазначено: «ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. При необхідності виправте документ та відправте його знову... Помилка - договір не прийнято. Діє договір про визнання електронних документів від 19.12.2015 № 191220151.».
Суд звертає увагу, що позивач не одноразово звертався до контролюючого органу - Гадяцької ОДГП ГУ ДФС (Зіньківського відділення) і повідомляв про неможливість реєстрації податкових накладних, просив надати роз'яснення причин цієї ситуації та вимагав зареєструвати податкові накладні (листи №11 від 14.01.2016, №№16 та 17 від 15.01.2016).
В листі за №36/10/16-11-15-065 від 15.01.2016 Зіньківське відділення Гадяцької ОДПІ викладено норми діючого законодавства щодо реєстрації податкових накладених і не надано жодної відповіді з приводу поставлених позивачем питань та заявлених вимог.
Таким чином, позивач виконав всі передбачені діючим законодавством дії, щоб зареєструвати податкові накладні, складені у період з 23.12.2015 по 31.01.2016 і, що порушення строку реєстрації цих податкових накладних у ЄРПН сталося не з вини позивача. А тому застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним, оскільки позивачем граничні терміни реєстрації порушені не були.
Податкову накладну за № 97 від 24.07.2018 не зареєстровано до ЄРПН у зв'язку з тим, що 27.06.2017 відбулося несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних мереж позивача, внаслідок чого сталося вірусне зараження серверів товариства та часткове знищення первинної та бухгалтерської документації. Тому товариство тривалий час - до 17.08.2018 мало обмежений доступ до електронних документів щодо подання звітності та реєстрації податкових накладних. Лист про фіксування факту вірусного втручаняя (вих. №06/2017 від 30.06.2017р.) та відповідь Національної поліції України щодо внесення вказаного факту у реєстр досудових розслідувань додається (№ 3351/38/03-2017 від 11.07.2017).
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Отже податкове повідомлення рішення має бути прийнято протягом трьох робочих днів наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Акт камеральної перевірки № 1466/10-36-52-01-34/3118268 складено 12.07.2018, а вручено позивачу-25.07.2018. Відповідь про результати розгляду заперечень позивача складено 08.08.2018, надіслано товариству - 17.08.2018, а податкове повідомлення - рішення прийнято лише 24.09.2018р.
Таким чином податкове повідомлення - рішення від 24.09.2018р. № 0056285201 було прийнято контролюючим органом після спливу десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки та після спливу трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що є порушенням вимог пункту 86.8 статті 86 86 Податкового кодексу України.
З огляду на наведене, прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0056285201 від 24.09.2018 з порушенням строку, визначеного законом для його прийняття, є грубим порушенням закону, що в свою чергу свідчить про протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Що стосується податкової вимоги суд зазначає, що 25 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Київській області надіслано на адресу позивача податкову вимогу № 142000-52 від 23.10.2018, відповідно до якої сума податкового боргу платника податків становить 556279,00 грн. - податок на додану вартість, штрафні (фінансові) санкції.
Вказана податкова вимога є незаконною і направлена ще до закінчення процедури оскарження, тобто за відсутності у платника податків податкового боргу.
Так, пунктом 59.1 ст. 59 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового Кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Оскільки в даному випадку на момент складення та надсилання податкової вимоги позивачем здійснювалося адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, то визначене ним грошове зобов'язання не являлося узгодженим, а відтак у позивача відсутній обов'язок його сплати і тому відсутній податковий борг.
Суд звертає увагу, що у передбачені законодавством строки ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15229» подано позовну заяву, тобто триває процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення і до її закінчення нарахована сума грошового зобов'язання не є узгодженою, а тому і обов'язок її сплати у позивача відсутній.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.. Доказів понесення інших витрат суду не надано.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0056285201 від 24.09.2018, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, яким до позивача застосовано штраф.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 142000-52 від 23.10.2018, надіслану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» (код ЄДРПОУ 03118268) судові витрати у розмірі 8344 (вісім тисяч триста сорок чотири) грн. 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.