Справа № 2- 478/10/0408
Вступна та резолютивна частини
02 квітня 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить суд стягнути на його користь моральну шкоду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст. 1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України ”Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 12 Закону України "Про охорону праці", ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 280, 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, ст.ст. 3,7,10,11,60,86,88, 209, 212-215 ЦПК України , враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03, 1995 року (з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), суд, -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково .
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40 000 грн. (сорок тисяч грн..00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі - 300 грн. (триста грн.. 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Інші судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення буде виготовлено протягом п»яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.
Суддя: О.В.Свистунова
Справа № 2- 478/10/0408
02 квітня 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Свистунової О.В.
при секретарі Севастьянової І.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить суд стягнути на його користь моральну шкоду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що він працював підземним прохідником на ВАТ «Суха Балка», ПО «Кривбасруда» та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка».
Висновком ЛЕК Українського науково - дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено два професійні захворювання: - вібраційна хвороба 1-2 ст., синдроми полірадікулопатії та периферійної ангиодистонії, переважнон/кінцівок з нейродистрофічними розстройствами на кистях, епикондилеза пліч; - пиловий бронхіт першої стадії, ДН нульовий першого ступеня.. Захворювання було визнане професійним, з тієї підстави, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах на ВАТ «ЦГЗК».
За фактом професійного захворювання було проведено розслідування професійного захворювання, та складено акт №17 від 03.06.2003 року.
Згідно висновку МСЕК від 01.07.2003року йому було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Висновками МСЕК від 22.07.2004 року, 21.08.2006 року позивачу було підтверджено 40% втрати професійної працездатності та висновком МСЕК від 11.08.2008 року 40% втрати професійної працездатності та наявність третьої групи інвалідності було встановлено вже безстроково.
Позивач вважає, що винним в отриманні ним профзахворювання є підприємства, які не забезпечили йому безпечні умови праці, а саме: ВАТ «Суха Балка», ПО «Кривбасруда» та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка».
Працюючи тривалий час саме в шкідливих умовах та умовах важкої фізичної праці, які значно перевищують припустимі норми, з вини підприємства, він отримав професійні захворювання, втратив працездатність, здоров'я, став інвалідом, потерпає від фізичних та моральних страждань, змушений втрачати багато сил і часу для організації свого життя і побуту.
Встановлення йому втрати працездатності безстроково причиняє додаткові моральні страждання та переживання, так як він усвідомлює, що стан здоров'я вже не покращиться. Від неодноразового лікування порушений його звичний спосіб життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Найбільші моральні страждання та переживання спричиняє те, що в теперішній час у нього також розвинулись супутні захворювання.
Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в сумі 125000 гривень та просить стягнути її з відповідача , а також витрати на правову допомогу в розмірі 300,00 грн.
02 квітня 2010 року у судове засідання належним чином сповіщений позивач не з»явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Представник позивача, яка діє на підставі довіреності - ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги позивача та наполягала на задоволенні їх в повному обсязі.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яка діє на підставі довіреності ОСОБА_2 - проти позову заперечувала, та пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був. Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Законом України № 717 - V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Крім того, документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, це довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання. Тобто, це документи, що підтверджують виявлення професійного захворювання і встановлення зв'язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди. Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди представник відповідача вважає безпідставними. Позивач не вказав у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у заподіянні їй моральної шкоди, а також немає причинного зв'язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна. У зв»язку з викладеним, вважає, що Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду, та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
При обговоренні питання про спричинення позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивачки, наслідки визвані захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, настання інвалідності, встановлення безстроково втрати працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, матеріальну шкоду, спричинену професійним захворюванням.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6, 13, 21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.
Поясненнями представника позивача, представником відповідача, матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 має загальний стаж роботи станом на 2003 рік 21 рік 07 місяців, по професії підземного прохідника працював 16 років та 07 місяців, а в шкідливих умовах - 17 років 10 місяців. Відповідно до записів у трудовий книжці (а.с.11-16), позивач працював на Відкритома акціонерному товаристві «Суха Балка» (надалі ВАТ «Суха Балка»), ПО «Кривбасруда» та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка».
Рішенням ЛЕК Українського НДІ промислової медицини позивачу були встановлені професійні захворювання: - вібраційна хвороба 1-2 ст., синдроми полірадікулопатії та периферійної ангиодистонії, переважнон/кінцівок з нейродистрофічними розстройствами на кистях, епикондилеза пліч; - пиловий бронхіт першої стадії, ДН нульовий першого ступеня.. Захворювання було визнане професійним, з тієї підстави, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах на ВАТ «ЦГЗК».
За фактом професійного захворювання було проведено розслідування професійного захворювання, та складено акт №17 від 03.06.2003 року (а.с.29-30). Згідно пункту 15 Акту розслідування професійного захворювання позивача № 17 форми Н-4 від 03.06.2003 року (а.с.29-30) встановлено, що причиною професійного захворювання є багаторічна праця під впливом шкідливих чинників підвищеної концентрації супроводжуючих технологічний процес. Згідно п.17 зазначеного акту винним є керівництво підприємств де працював позивач: ВАТ «Суха Балка», ПО «Кривбасруда» та ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка», що не виконали норми ст. 153 КЗпП України.
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, затвердженої головним лікарем Жовтневої районної СЕС 31.10.2002 року (а.с.27-28) умови праці по професіях позивача в період праці на Ват «Суха Балка», ПО «Кривбасруда», ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» характеризуються підвищеною важкістю праці та несприятливим мікрокліматом. Згідно до гігієнічних класифікацій умов праці ОСОБА_3 відносяться до ІІІ класу 1-го ступеня шкідливості.
Згідно висновку МСЕК від 01.07.2003року (а.с.24) ОСОБА_3 було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Висновками МСЕК від 22.07.2004 року (а.с.23), 21.08.2006 року (а.с.22) позивачу було підтверджено 40% втрати професійної працездатності та висновком МСЕК від 11.08.2008 року (а.с.21) 40% втрати професійної працездатності та наявність третьої групи інвалідності було встановлено вже безстроково.
У зв'язку із професійним захворюванням ОСОБА_3 періодично перебуває на лікуванні, як на стаціонарному, так і амбулаторному. Він неодноразово проходив стаціонарне лікування в клініці Українського НД інституту та міській лікарні. З документів медичних установ, встановлено, що йому рекомендовано періодичне медичне та санаторно-курортне лікування. Згідно медичним документам вбачається, що у позивача від професійного захворювання порушений звичайний спосіб життя, часті курси лікування, вимагають додаткових зусиль, для організації свого життя, через погіршення здоров'я позивач переносить моральні страждання та переживання.
Позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3 вказаного Закону в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Крім того, у судовому засіданні було з»ясовано, що на день розгляду справи с тан здоров'я позивача погіршується, він змушена постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, однак, поліпшення не настає, хвороба прогресує. Ці факти підтверджені наявними у матеріалах справи витребуваними в якості доказів: медичною карткою оглянутою в судовому засіданні: медичною довідкою, виписками з історії хвороби (а.с.31-40, 42, 46), випискою з амбулаторної карти (а.с.71-72).
У підтвердження позовних вимог представником позивача також було зазначено, що у теперішній час позивач не може забезпечувати собі достатнє матеріальне забезпечення, не може виконувати звичайну роботу, відчуття постійного болю, неповноцінності викликає в нього дратівливість. Через матеріальне положення, яке погіршилося, позивач змушений змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки. Змушені зміни в життєвих та сімейних відносинах, викликають у позивача моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє. Всі вказані факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, які значним чином змінили ритм та порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв'язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.
Суду надано в якості доказів довідки про доходи позивача, які він отримує, і із зазначених документів вбачається відсутність отримання ним будь яких сум у відшкодування моральних страждань ( а.с.41, 77-78).
Згідно висновку МСЕК від 01.07.2003року (а.с.24) ОСОБА_3 було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, а висновком МСЕК від 11.08.2008 року (а.с.21) 40% втрати професійної працездатності та наявність третьої групи інвалідності було встановлено вже безстроково, тобто, висновок МСЕК з приводу профзахворювання, дата якого є датою страхового випадку, настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 40 000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». По справі було встановлено, що позивач був застрахований відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та згідно висновку МСЕК йому встановлено 40% втрати працездатності і 3-тя група інвалідності, підставою цьому стала робота позивача у шкідливих умовах праці.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачуі моральну шкоду в зв'язку з тим, що на той час, коли позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а це було у 2003 році, згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду…
Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.
Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача - 40%, стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, настання інвалідності, а також той факт, що з червня 2009 року мінімальна заробітна плата становить 625 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 40000 грн ., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 01.07.2003 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.
Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 01.07.2003 року, дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необґрунтованими. Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначалось вище, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначеного вище Закону передбачено ст. 9 Закону України “Про охорону праці”. Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача.
З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.
Враховуючи також вимоги ст.. 84 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., що також підтверджено довіреністю та квитанцією 1168.39.2 про сплату коштів по наданню адвокатських послуг від 07.07.2009 року (а.с.6а).
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст. 1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України ”Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 12 Закону України "Про охорону праці", ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 280, 1167, 1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, ст.ст. 3,7,10,11,60,86,88, 209, 212-215 ЦПК України , враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03, 1995 року (з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), суд, -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково .
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40 000 грн. (сорок тисяч грн..00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі - 300 грн. (триста грн.. 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Інші судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.
Суддя: О.В.Свистунова
Повне рішення суду виготовлене 06 квітня 2010 року.
Суддя: О.В.Свистунова