Справа № 2- 267/10/0408
іменем України
09 квітня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
В складі: головуючого судді Грищенко Н.Н.
при секретарі Желдак О.В.
представника позівача ОСОБА_1
представника відповідача Колесніченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Держинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкоденням здоров'я, суд
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду 10.04.2009 р. з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкоденням здоров'я.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на протязі більш ніж 23 років працював в шкідливих умовах праці.
Працюючи на підприємстві ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» він 04 грудня 2000 року отримав тяжку травму, про що було складено Акт про нещасний випадок № 22/2000 від 07 грудня 2000 року.
Проте, майже не зважаючи на травму, він старався і надалі працювати, сумлінно виконувати свої обов'язки, але почав помічати, що здоров'я погіршується, і був вимушений неодноразово звертатись до лікарень.
В зв'язку з тим, що він працював в дуже тяжких умовах, запиленість повітря робочої зони перевищувала ГДК, виконував роботи, які характеризувалися важкою фізичною працею ( важкість перевищувала гранично - допустимі норми), також були випадки порушення нормативного провітрювання гірничих робіт та несистематичного використання комплексу пилеподавленн, він отримав професійне захворювання: «хронічне обструктивне захворювання легень I ступеню (пиловий бронхіт I ступеню, емфізема легень I ступеню), ЛН I-II ступеню, деф. артоз ліктьових суглобів ПФ справа - I ступеню, зліва - II ступеню, ТНТ катаракта I ступеню обох очей».
13 вересня 2006 року було складено Акт № 26 «розслідування хронічного професійного захворювання».
За висновком МСЕК від 04 січня 2007 року йому встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55%, з яких первинно 30 % - (по ХОЗЛ - 20 % і 10 % по деформуючому артрозу ), та третю групу інвалідності.
При повторному огляді МСЕК 01.04.2008 р. відсоток втрати професійної працездатності залишився в тому же розмірі.
Внаслідок отриманої хвороби він постійно відчуває задишку навіть при не значному фізиному навантаженні, напади утруднення дихання до 2-3 разів на добу, постійний кашель з утрудненим відходженням слизового в'язкого харкотиння, біль у грудях і між лопатковій ділянці, слабість, підвищену втому, запаморочення, болючість та обмеженість рухів, зниження зору, біль в травмованій руці. Все суттєво заважає йому нормально жити, ходити в гості, спілкуватися з сусідами, гуляти на вулиці, я вимушений більшість часу проводити вдома.
Йому дуже болісно відчувати себе обузою, він повністю усвідомлює те, що він взагалі не можє нічим допомогти близьким, всі побутові проблеми доводиться вирішувати дружині, що звичайно, постійно його непокоїть, і нагадує про його недоліки.
Хвороба повністю перевернула його життя. Він вимушений соромитися своєї зовнішності, оточуючі звертають увагу на його кашель, стороняться його. Дуже не приємно також і те, що він, не такий вже й літній чоловік, не можє просто нормально працювати, утримувати сім'ю, не має змоги допомогти дітям.
До хвороби він вів активний образ життя, займався спортом, їздив з друзями на рибалку, полюбляв читати, але через катаракту не має можливості займатися улюбленою справою. Зараз він позбавлений цих, звичайних речей. Він став більш нервовим, у нього погіршився сон.
За станом здоров'я йому потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо.
Свої моральні страждання він оцінює в сумі 60500 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, при цьому зіславшись на обставини вказані в позовній заяві. Також він пояснив, що на протязі багатьох років позивач піддавалась негативному впливу виробничих процесів, в той час як на власника підприємства покладено обов'язок забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань. Фактично порушено право позивача, що закріплено на рівні Конституції України.
Зараз стан здоров'я дуже турбує позивача. Постійні приступи кашлю зважають повноцінному його відпочинку, заважають йому та його близьким. Через хворобу він став відчувати задишку при ходьбі. Позивач змушений часто лікуватися як амбулаторно так і на стаціонарі, що відобразилося на стосунках у родині, через це змінився його життєвий уклад. Через постійну боротьбу з хворобою позивач став нервовим, важким у спілкуванні, замкнутим, через що постійно відчуває себе неповноцінною людиною, має пригнічений настрій. Все це спричиняє моральні страждання, які позивач оцінює у 60500 грн. Він просить суд стягнути вказану суму на користь ОСОБА_3
Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» проти позову заперечувала, і вважає, що не доведено факт заподіяння моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глубину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань.
Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконання трудових обов'язків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті професійного захворювання.
Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат, а також - про зміну образу і якості життя в зв'язку з професійними захворюваннями. Тобто проф. захворювання не призвели до таких тяжких наслідків, які повністю змінюють життя постраждалого та тягнуть за собою значні немайнові втрати.
Згідно ст.. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім того, вони вважають, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вказаним позовом. Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, встановлення інвалідності, вину підприємства в заподіянні шкоди.
Із трудової книжки встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював в шкідливих для людини умовах праці на посаді підземного роздавальника вибухових матеріалів на шахті «Родина» на ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». ( а.с. )
Виконуючи трудові обов'язки на підприємстві позивач ОСОБА_3 постійно знаходився в шкідливих для людини умовах. Він працював в дуже тяжких умовах, запиленость повітря робочої зони перевищувала ГДК. В зв'язку з чим йому було встановлено діагноз: «хронічне обструктивне захворювання легень I ступеню (пиловий бронхіт I ступеню, емфізема легень I ступеню), ЛН I-II ступеню, деф. артоз ліктьових суглобів ПФ справа - I ступеню, зліва - II ступеню, ТНТ катаракта I ступеню обох очей».
В зв'язку з професійним захворюванням 13 вересня 2006 року було складено Акт № 26 «розслідування хронічного професійного захворювання». ( а.с.10-11). П ричиною професійного захворювання в п. 17 цього Акту вказано, що причиною професійного захворювання - є тривалий стаж роботи в умовах запиленності повітря робочої зони, яка перебільшувала ГДК. Згідно п. 19 Акту - адміністрація підприємства допустила порушення про охорону праці - ст.. 153 КЗпП України, та ст.. 13 Закону України «Про охорону праці».
За висновком МСЕК від 04 січня 2007 року позивачеві встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55%, з яких первинно 30 % - (по ХОЗЛ - 20 % і 10 % по деформуючому артрозу ), та третю групу інвалідності. ( а.с. )
При повторному огляді МСЕК 01.04.2008 р. відсоток втрати професійної працездатності залишився в тому же розмірі. ( а.с. 8).
Позивач періодично перебуває на лікуванні, як на стаціонарному, так і амбулаторному. Даний факт підтверджується залученими до матеріалів справи випісними епікризами. ( а.с. 9,12). Лікарями йому рекомендовано спостереження у дільничного терапевта, окулиста, невропатолога за місцем проживання, уникати переохолоджень, ОСОБА_3 рекомендовано санаторно-курортне лікування, у нього виявлені зміни характеру, стан депресії, моральні переживання через погіршення здоров'я. Стан здоров'я позивача не поліпшується. Позивач потребує подальшого лікування і спостереження, через зміну в стані його здоров'я.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, останньому при виконанні трудових обов'язків, по вині підприємства причинена шкода здоров'ю професійними захворюваннями , незважаючи на неодноразові курси лікування стан його здоров'я погіршився. Душевний біль спричиняє позивачеві і той фактор, що раніше він відчував себе бадьорою та впевненою людиною, а тепер став інвалідом, і потребує допомоги та моральної підтримки.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли у січні 2007 року , тобто в період, коли згідно до вимог ст..77 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію зазначеного Закону призупинено.
Ст. 153 кодексу законів про працю України встановлено, що « Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».
Ст. 173 кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Ст. 237-1 кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодуванню шкоди здоров,ю заподіяному при виконанні трудових обов,язків не мають срока позовної давності.
Судом, виходячи з матеріалів справи, встановлено, що позивачеві при виконанні трудових обов'язків, по вині підприємства причинена шкода здоров'ю професійним захворюванням, він втратив 55 % професійної працездатності, та був визнаний інвалідом 3-ї групи. Від отриманого професійного захворювання порушен звичайний спосіб його життя, позивач вимушений прилагати додаткові зусилля для організації свого життя. При таких обставинах, суд вважає, що позивач переносить моральні страждання та переживання,
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає відшкодуванню. Обговорюючи суму за причинену моральну шкоду, суд виходить із суми яку визначив позивач, тяжкості наступивших наслідків в його здоров'ї, відсотків втрати професійної працездатності, вину підприємства, і вважає необхідним назначити позивачеві компенсацію за причинену моральну шкоду в розмірі 15000 гривень.
Керуючись ст. 12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України ст.ст. 1167,1168 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 15000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протя 10 днів з дня проголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.
Суддя: Н.М.Грищенко