№ 2а-1755/10/2370
28.04.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Новікової Т.В.,
при секретарі - Найдьон А.В.,
за участю представників сторін:
позивача -Гриценка О.М. (за дов. Корсунь-Шевченківського РЦЗ),
відповідача -Щербини О.П. (за дов. відділу ДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості до відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 19.04.2010 № 532/05 до відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції, в якому просить визнати не правомірною бездіяльність відділу ДВС Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції та зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні виконавчі дії на примусове виконання постанови суду про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості заборгованість у сумі 15 957грн.04коп. за виконавчим листом № 2а-3336 від 14.07.2009р.Черкаського окружного адміністративного суду. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач з посиланням на ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-ХІV, зазначив, що відповідачем протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не здійснені виконавчі дії визначені ст. 63, 64 названого Закону.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову не заперечував і просив надати термін для вчинення виконавчих дій.
Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Головним державним виконавцем Щербиною О.П. відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2009р. ВП № 14774046 щодо примусового виконання судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2009р. у адміністративній справі № 2а-3336/09/2370 на підставі виконавчого листа, отриманого відповідачем 08.09.2009р. № 2112 відповідно до штемпеля Корсунь-Шевченківського районного відділу ДВС.
Корсунь-Шевченківський районний центр зайнятості неодноразово звертався до відповідача з листами від 10.09.2009р. № 1374/05, від 11.11.2009р. № 1776/05, від 18.02.2010р. № 218/05, від 08.04.2010р. № 492/05 щодо виконання судового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість у сумі 15 957грн.04коп.
Неотримавши відповідь, позивач звернувся до суду про визнання бездіяльності відповідача та зобов'язати відділ ДВС Корсунь-Шевченківського району здійснити виконавчі дії відповідно до вимог законодавства про виконавче провадження.
З врахуванням викладеного та відповідно до вимог ст.159 КАС України, на підставі принципу офіційного, повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Конституційними нормами закріплений правовий порядок в Україні та зобов'язано органи державної влади, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Спеціальним законом, який визначає правові основи, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-ХІV, Закон України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998р. № 202/98-ВР.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 4 Закону № 606- ХІV).
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а саме:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;
безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
використовувати за згодою власника приміщення, в тому числі, що є в комунальній власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання;
викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
застосовувати під час проведення виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомки;
при виконанні судових рішень безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення;
вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження тощо.
Кодекс адміністративного судочинства України (п.6 ч.І ст. 3) дає визначення поняття «адміністративний позов», під яким розуміють звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
З врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби закріплених у ч. І ст. 181 КАС України - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначеною статтею встановлені особливості адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій.
Предметом оскарження відповідно до статті 181 КАС України можуть бути рішення (правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність державної виконавчої служби (державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби), що стосуються прав, свобод чи інтересів учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути прийняті (вчинені, допущені) при виконанні будь-яких виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший порядок їх судового оскарження.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII ЦПКУ і статтею 1212 ГПКУ (судовий контроль за виконанням судових рішень). Відповідно до статті 383 ЦПКУ учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПКУ від 18 березня 2004 року), адже процес виконання судового рішення нерозривно пов'язаний зі справою, у якій суд надав захист. Так само рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів у господарських справах можуть бути оскаржені стягувачем, боржником або прокурором за правилами господарського судочинства (стаття 1212 ГПКУ).
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, пов'язаних з виконанням виконавчих документів з будь-яких інших питань, а також оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби іншими особами, здійснюється за правилами адміністративного судочинства.
Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Тому справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.
Кодексом адміністративного судочинства України (ч.1 ст. 181) виокремлено в особливе провадження розгляд і вирішення спорів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Зокрема, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій та мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та виступу представників сторін, станом на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом від 19.04.2010р., головним державним виконавцем Щербиною О.П. не здійснювалися виконавчі дії на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2009р., про що не заперечував відповідач під час судового засідання.
Суд погоджується з позовними вимогами Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості щодо бездіяльності відповідача стосовно не вчинення виконавчих дій для стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу у сумі 15 957грн.04коп., що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
А тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Корсунь-Шевченківський районний відділ ДВС вчинити необхідні виконавчі дії спрямовані на примусове виконання постанови суду, підлягають до задоволення.
Зокрема, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України № 606-XIV).
Статтею 5 зазначеного Закону на державного виконавця покладений обов'язок вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Державний виконавець відповідно до ст. 30 зазначеного Закону повинен надати можливість боржникові добровільно виконати рішення суду у встановлений строк відповідно до статті 24 цього Закону та пересвідчитися про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Законом України «Про виконавче провадження»(ч.2 ст. 25) зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
За зазначених обставин, відповідачем не спростовані позовні вимоги, однак у поясненні від 28.04.2010р. відповідач послався на запити до БТІ, у відповіді яких повідомлено про відсутність майна у боржника, а також на запит до ДАІ відповіді не надходило.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про часткове здійснення виконавчих дій, оскільки зазначені виконавчі дії не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 28.04.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з врахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України, про що повідомлено в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 51, 71, 94, 112, ст.ст. 158-159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Черкаський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції щодо не здійснення виконавчих дій спрямованих на примусове виконання постанови суду від 14.07.2009р. за виконавчим листом від 27.08.2009р. в адміністративній справі № 2а-3336/09/2370 за позовом прокурора Корсунь-Шевченківського району в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю у сумі 15 957грн. 04 коп.
Зобов'язати Корсунь-Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби здійснити всі необхідні виконавчі дії спрямовані на примусове виконання судового рішення від 14.07.2009р. за виконавчим листом від 27.08.2009р. в адміністративній справі №2а-3336/09/2370 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 05.05.2010р.
Суддя Т.В.Новікова