Справа № 2а- 43413/09/2070
31 березня 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Миронової С.В., Загриви Л.С., відповідача - Федоренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-
Позивач, ТОВ «Господар Харків»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 09.11.2009р. № 0003732305/0 частково, податкове повідомлення-рішення від 09.11.2009р. № 0003742305/0 повністю.
В обґрунтування вимог адміністративного позову та власної позиції позивач зазначив, що акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам, висновки відповідача про неправомірність формування складу валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ВИС-Т»документально не підтверджені, придбання товару у ТОВ «ВИС-Т»та його подальша реалізація мали реальний характер і здійснені в межах господарської діяльності, вимоги цивільного законодавства при укладанні та виконанні угод не порушувались, укладені угоди були спрямовані на отримання прибутку.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи та вимоги адміністративного позову, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова в наданих суду письмових запереченнях проти позову та її представник в судовому засіданні виклали власну позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали з посиланням на висновки акту перевірки, вважають, що придбання товарів у ТОВ «ВИС Т»здійснено без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, видані в межах придбання первинні документи не відповідають вимогам законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Позивач, ТОВ «Господар Харків», набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи шляхом державної реєстрації виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.07.2006р., про що здійснено запис № 1 480 102 0000 027722 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 за № 074046.
В Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України позивач перебуває з ідентифікаційним кодом 34392388, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.
Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Господар Харків»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2006р. по 30.06.2009р.
Суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження органів державної податкової служби та способи їх реалізації регламентується Законом України «Про державну податкову службу в Україні», статтею 11-1 якого визначені підстави та порядок проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Матеріали судової справи свідчать, що в якості правової підстави для проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Господар Харків»відповідач визначив ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до приписів якої позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. З наявної в матеріалах судової справи постанови Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2009р. по справі № 4-1405/09/02 (а.с. 183) про призначення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Господар Харків»з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства вбачається, що вказана постанова винесена в межах кримінальної справи № 16090022, порушеної СВ ПМ ДПА у Харківській області відносно директора ТОВ «АТАК»та ТОВ «ВИС-Т»ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
Суд звертає увагу, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2009р. по справі № 4-1405/09/02 перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Господар Харків»ухвалено провести за період з 17.07.2006р. по 01.06.2009р. в термін до 10.07.2009р.. Як свідчать матеріали судової справи фактично перевірка позивача проводилась за період з 17.07.2006р. по 30.06.2009р. терміном з 16.10.2009р. по 22.10.2009р., що не відповідає межам та строкам перевірки, про проведення якої Київським районним судом м. Харкова 25.06.2009р. по справі № 4-1405/09/02 ухвалено постанову. Разом з цим суд зазначає, що положеннями ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, недотримання яких є підставою для недопущення до проведення перевірки. В ході судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами по справі, що отримавши накази ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на проведення позапланової виїзної перевірки № 1041 від 16.10.2009р., № 1089 від 22.10.2009р. та направлення на перевірку № 1239 від 16.10.2009р., № 1294 від 23.10.2009р. позивач фактично допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.
За результатами проведеної перевірки ТОВ «Господар Харків»відповідачем 29.10.2009р. складено акт № 5776/2305/34392388, яким встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2008 року в розмірі 62083,00 грн. та за 1 квартал 2009 року в розмірі 62,00 грн., а також порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 49667,00 грн..
На підставі висновків акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 09.11.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003732305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 93271,50 грн., з яких 62145,00 грн. - основний платіж та 31072,50 грн. -штрафна (фінансова) санкція, та податкове повідомлення-рішення № 0003742305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 74500,50 грн., з яких 49667,00 грн. -основний платіж та 24833,50 грн. -штрафна (фінансова) санкція. Податкові повідомлення-рішення від 09.11.2009р. № 0003732305/0 та № 0003742305/0 за процедурою оскарження рішень контролюючих органів, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем не оскаржувались.
В ході судового розгляду з'ясовано, що фактично позивачем оскаржуються висновки акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 про неправомірне формування ТОВ «Господар Харків»складу валових витрат та складу податкового кредиту за рахунок витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ВИС-Т»з посиланням на відсутність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача та невідповідність видаткових накладних від ТОВ «ВИС-Т» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в частині зазначення посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення. Вимоги адміністративного позову обґрунтовуються позивачем лише в частині неправомірності визначення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «ВИС-Т», висновки акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 про завищення суми амортизаційних відрахувань на 248,00 грн. та про заниження у зв'язку з цим суми податку на прибуток підприємств по декларації за 1 квартал 2009р. в розмірі 62,00 грн. позивачем не заперечуються. Сума податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням № 0003732305/0 від 09.11.2009р. в розмірі 93,00 грн. не оскаржується та сплачена позивачем відповідно до квитанції від 18.11.2009р. (а.с. 154). З урахуванням положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в межах позовних вимог, виходячи з доведеності тих обставин, на яких вони ґрунтуються.
Судом встановлено, що ТОВ «Господар Харків»придбало у ТОВ «ВИС-Т»крипіжні матеріали на загальну суму 298000,00 грн. (ПДВ - 49667,00 грн.) відповідно до наявних в матеріалах судової справи видаткових накладних № ТПН-00034 від 06.02.2008р. на суму 13286,46 грн. (ПДВ -2214,41 грн.), № ТПН-000041 від 06.02.2008р. на суму 89351,11 грн. (ПДВ -14891,85 грн.), № ТПН-000052 від 06.02.2008р. на суму 53201,82 грн. (ПДВ -8866,97 грн.), № ТПН-000064 від 06.02.2008р. на суму 112001,77 грн. (ПДВ -18666,96 грн.), № ТПН-000076 від 06.02.2008р. на суму 30158,84 грн. (ПДВ -5026,47 грн.), які містять підпис особи, що здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника (а.с.59-а.с.68).
Факт придбання товарів у ТОВ «ВИС-Т»на загальну суму 298000,00 грн. (ПДВ - 49667,00 грн.) підтверджується також податковими накладними від 06.02.2008р. № 34 на суму 13286,46 грн. (ПДВ -2214,41 грн.), № 41 на суму 89351,11 грн. (ПДВ -14891,85 грн.), № 52 на суму 53201,82 грн. (ПДВ -8866,97 грн.), № 64 на суму 112001,77 грн. (ПДВ -18666,96 грн.), № 76 на суму 30158,84 грн. (ПДВ -5026,47 грн.)(а.с.69-а.с.81).
Придбання товару здійснено на умовах передоплати, яка проведена у безготівковій формі шляхом перерахування 05.02.2009р. на розрахунковий рахунок ТОВ «ВИС-Т»грошових коштів у розмірі 298000,00 грн. на підставі рахунків-фактури від 04.02.2008р. № 0402-1, № 0402-2, № 0402-3, № 0402-4 та № 0402-5 (а.с.106-а.с.122), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 55). Суд зазначає, що наявність взаємовідносин ТОВ «Господар Харків»по придбанню товарів у ТОВ «ВИС-Т» не спростовано результатами проведеної зустрічної перевірки, направленої ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на адресу відповідача листом № 1260/7/23-313 від 26.02.2010р. (а.с.210-а.с.211). З акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 та пояснень представників відповідача в судовому засіданні вбачається, що при проведенні перевірки не ставився під сумнів факт отримання товарів від ТОВ «ВИС-Т», їх оплата та законність джерел отримання коштів, які були сплачені постачальнику.
Суд зазначає, що спірні правовідносини склались з приводу формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту, які врегульовані спеціальними законами -Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 коментованого закону, до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Вказані законодавчі норми кореспондуються з положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо ж платник податку придбаває матеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. З урахуванням вказаних законодавчих норм суд дійшов висновку, що для підтвердження неправомірності віднесення позивачем витрат до складу валових витрат та до складу податкового кредиту, відповідач має представити такі докази, що дозволяють стверджувати про здійснення операцій, що не відносяться до господарської діяльності підприємства.
Проте, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ВИС-Т»товар позивач за договором поставки № 13 від 01.02.2008р. (а.с.200-а.с.202) реалізував ТОВ «Торговий дім «ЧІК»»відповідно до видаткових накладних від 07.02.2008р. № ТРН-08925 на суму 13420,74 грн. (ПДВ-2236,79 грн.), № ТРН-08934 на суму 90253,63 грн. (ПДВ-15042,27 грн.), № ТРН-08944 на суму 53739,19 грн. (ПДВ-8956,53 грн.), № ТРН-08954 на суму 113123,71 грн. (ПДВ-18853,95 грн.), № ТРН-08957 на суму 30407,30 грн. (ПДВ-5067,88 грн.) (а.с.82-а.с.91). Продаж придбаного у ТОВ «ВИС-Т»товару на адресу ТОВ «Торговий дім «ЧІК»»підтверджується податковими накладними позивача від 04.02.2008р. № НН-0000451 на суму 13420,74 грн. (ПДВ-2236,79 грн.), № НН-0000450 на суму 90253,63 грн. (ПДВ-15042,27 грн.), № НН-0000452 на суму 53739,19 грн. (ПДВ-8956,53 грн.), № НН-0000455 на суму 113123,71 грн. (ПДВ-18853,95 грн.), № НН-0000457 на суму 29462,73 грн. (ПДВ-4910,46 грн.) та від 07.02.2008р. № НН-0000458 на суму 944,57 грн. (ПДВ-157,43 грн.). Розрахунки за проданий товар проведено у безготівковій формі на підставі рахунків-фактури від № СФ-0000931, СФ-0000940, № СФ-0000957, № СФ-0000961 та № СФ-0000964 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів 04.02.2008р. у сумі 300000,00 грн. та 21.03.2008р. в сумі 944,57 грн., що підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача за вказані дати (а.с. 54, а.с.56).
Суд звертає увагу, що відповідач не надав заперечень щодо факту реалізації товару придбаного у ТОВ «ВИС-Т»на користь ТОВ «Торговий дім «ЧІК»», обставини та документи щодо такої реалізації не спростовуються, запит на проведення зустрічної перевірки відповідачем не надсилався, висновків щодо неправомірності врахування вартості реалізованого товару у складі валового доходу та податкових зобов'язань позивача актом перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 не встановлено. Обставини продажу позивачем придбаного у ТОВ «ВИС-Т»товару підтверджуються поданими ТОВ «Господар Харків»доказами та у суду не виникає сумнівів у їх достовірності.
Таким чином, висновки акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які документально підтверджують, що умови господарських договорів позивача з контрагентами виконані, а їх виконання має прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Згідно з приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь які втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати ряд обов'язкових реквізитів серед яких: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів судової справи копії видаткових накладних ТОВ «ВИС-Т»від 06.02.2008р. № ТПН-00034 на суму 13286,46 грн., № ТПН-000041 на суму 89351,11 грн., № ТПН-000052 на суму 53201,82 грн., № ТПН-000064 на суму 112001,77 грн. та № ТПН-000076 на суму 30158,84 грн. (а.с.59-а.с.68) містять підпис особи, яка здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника, однак не містять посади цієї особи. Суд звертає увагу, що досліджені видаткові накладні ТОВ «ВИС-Т»містять відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідні суми податків за підписом особи, яка здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника, а тому доходить висновку, що такий недолік видаткової накладної, як незазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, є незначним, оскільки не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Докази недостовірності даних, зазначених у видаткових накладних ТОВ «ВИС-Т», відповідачем не надані.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень не враховано, що відповідно до положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Досліджені судом податкові накладні ТОВ «ВИС-Т»(а.с.69-а.с.81) від 06.02.2008р. № 34 на суму 13286,46 грн., № 41 на суму 89351,11 грн., № 52 на суму 53201,82 грн., № 64 на суму 112001,77 грн. та № 76 на суму 30158,84 грн., суми за якими позивач включив як до складу валових витрат, так і до податкового кредиту звітних податкових періодів, містять всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є належними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За таких обставин висновки акту перевірки від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Стосовно вироку Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2009р. по справі № 1-954/09/16 по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 266 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2009р. по справі № 1-954/09/16 (а.с.174-а.с.181) обставини, з якими пов'язана протиправна діяльність директора ТОВ «ВИС-Т»ОСОБА_1, полягали в неправомірному завищенні сум валових витрат та податкового кредиту, тоді як по взаємовідносинам з ТОВ «Господар Харків»у ТОВ «ВИС-Т»виникали податкові зобов'язання та валовий дохід, жодних висновків стосовно того, що діяльність ОСОБА_1 якимось чином пов'язана з діяльністю позивача або стосовно того, що ТОВ «Господар Харків»був задіяний в схемах ухилення від сплати податків, а діяльність його посадових осіб була протиправною або злочинною, вирок суду не містить, а тому ні у відповідача, ні у суду не має законних підстав на свій розсуд тлумачити дане судове рішення. Суд звертає увагу, що відповідно до листа СВ ПМ ДПА у Харківській області від 27.01.2010р. № 1019/7/09018 вирок Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2009р. по справі № 1-954/09/16 законної сили не набрав (а.с.178), докази набрання вироком суду законної сили відповідачем не надані. За змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Зав таких обставин суд дійшов висновку, що вирок Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2009р. по справі № 1-954/09/16 по обвинуваченню ОСОБА_1 не є належним доказом щодо предмету доказування.
Відповідно до п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. Разом з цим суд зауважує, що висновки акту перевірки від від 29.10.2009р. № 5776/2305/34392388 зроблені з посиланням на протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 24.06.2009р., зі змісту якого не вбачається будь-яких даних щодо протиправної діяльності допитаної особи по взаємовідносинам з ТОВ «Господар Харків»на предмет постачання позивачу товарів. На підтвердження таких фактів відповідачем до матеріалів справи будь-яких документальних доказів не надано.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, приписів ч.2 ст.71 КАС України не виконав і не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині, яка оскаржується позивачем. Висновки акту перевірки від 23.01.2009р. № 205/23-212/33120036 про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими та безпідставними.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2009 року №0003732305/0, винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 93124,50 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2009 року №0003742305/0 винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Господар Харків" 03,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2010 року.
Суддя Шевченко О.В.