Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
01 квітня 2010 р. № 2-а- 43587/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
суддів- Присяжнюк О.В.
Спірідонова М.О.
при секретарі- Скляр С.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_2
доМіністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Державного казначейства України, 3-я особа: начальник Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
провизнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на службі та стягнення коштів
< Текст >
ОСОБА_2 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати пункт «4» резолютивної частини Рішення розширеного засідання колегії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 30 січня 2009 року № 1К/1 «Про стан виконання вимог Президента України, Уряду та Директиви МВС України щодо до боротьби зі злочинністю, захисту правопорядку, інтересів держави і громадян від злочинних посягань»;
визнати протиправними та скасувати накази начальника Головного Управління МВС України в Харківській області № 87 від 7 лютого 2009 року та № 36 ос від 17 березня 2009 року в частині звільнення його з посади начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України вХарківській області та виведення в розпорядження Головного Управління МВС України в Харківській області;
визнати його звільнення з органів внутрішніх справ України протиправним та скасувати накази: № 2392 о/с від 30 вересня 2009 року Міністерства внутрішніх справ України та № 120 о/с від 2 жовтня 2009 року ГУМВС України в Харківській області;
поновити його в органах внутрішніх справ України та на посаді начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області;
стягнути з Головного Управління МВС України в Харківській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня по 2 жовтня 2009 року в сумі 37 004,92 грн.;
стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь грошову компенсацію за невикористану в 2009 році відпустку в сумі 7 817,93 грн.;
стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 2 жовтня 2009 року по день фактичного поновлення на службі в органах внутрішніх справ України;
стягнути з Головного Управління МВС України в Харківській області на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди за період з 30 січня по 2 жовтня 2009 року в сумі 62 537,52 грн.;
стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з незаконним звільненням з органів внутрішніх справ України, за період з 2 жовтня 2009 року по день фактичного поновлення на службі в органах внутрішніх справ України.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовує наступним.
На посаду начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області він був призначений наказом начальника ГУМВС України в Харківській області генерал-майора міліції Репешко І.В. № 128 ос від 1 вересня 2006 року.
29 січня 2009 року він був госпіталізований у 4-у лікарню «Скорої та невідкладної допомоги» м. Харкова на стаціонарне лікування з діагнозом: «Виразка шлунку у стадії загострення, ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія 3 ф., гіпертонічна хвороба, цукровий діабет 2 типу».
З0 січня 2009 року, коли він знаходився на стаціонарному лікуванні, відбулась розширена колегія ГУМВС України в Харківській області під головуванням генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_4, рішенням якої за № 1К/1(п.4) він був звільнений з займаної посади начальника слідчого відділу слідчого управління ГУМВС України в Харківській області.
При цьому порядок денний розширеної колегії від 30 січня 2009 року, не передбачав розгляду питання відносно його службової діяльності, протокол № 1 розширеного засідання колегії Головного управління МВС України в Харківській області не містить даних про розгляд такого питання. Але у пункті 4 Рішення колегії записано: «За порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог наказу МВС України від 08.09.2005 № 760 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки» та призвело до неналежного розслідування економічних злочинів, безпідставного зупинення за п.З ст.206 КПК України провадження по економічних злочинах, де особа, яка скоїла злочин, відома, полковника міліції ОСОБА_2, начальника відділу розслідування економічних злочинів СУ ГУМВС України в Харківській області, звільнити з займаної посади».
Як слідує з тексту рішення, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні кримінальні справи, що не дає можливості не тільки зрозуміти ступінь і вагу порушення службової дисципліни, якщо таке мало місце, а і взагалі ставить під сумнів сам факт такого порушення.
Крім того, згідно ст.12 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІУ звільнення з посади є одним із видів дисциплінарного стягнення, що накладається за порушення службової дисципліни. Порядок накладання дисциплінарного стягнення передбачено пунктами 1, 2 та 5 ст. 14 цього ж статуту, яка наголошує: «З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим, начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням, дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.»
Такого службового розслідування протягом грудня 2008 - січня 2009 років не призначалось та не проводилось, пояснення від нього або співробітників відділу не зажадались.
Проміж тим, на протязі 2007-2008 років, головним слідчим управлінням МВС України, єдиним органом в системі МВС, якому надано право проводити перевірки дотримання норм процесуального законодавства слідчими підрозділами, проводилось 4 перевірки стану додержання законності співробітниками слідчого управління ГУМВС України в Харківській області (довідки про їх проведення знаходяться в СУ ГУМВС області та МВС України), в ході яких не було встановлено яких-небудь порушень службової дисципліни або норм кримінально-процесуального законодавства. Навпаки, 12 серпня 2008 року Наказом МВС України №1319 о/с він був нагороджений відзнакою МВС України «За зразкове провадження досудового слідства» П ступеню.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, звільнення осіб рядового і начальницького складу як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вказано, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Про рішення розширеної колегії ГУМВС України в Харківській області від 30 січня 2009 року - до 19 березня 2009 року, тобто на протязі 45 діб, він офіційно проінформований не був.
На стаціонарному лікуванні у 4-й лікарні «Скорої та невідкладної допомоги» м. Харкова він знаходився з 29 січня до 20 лютого 2009 року (листок непрацездатності Серії АБХ № 399461).
24 лютого 2009 року він був госпіталізований на стаціонарне лікування у 2-у міську клінічну лікарню з діагнозом «Цукровий діабет», в якій знаходився до 19 березня 2009 року (листок непрацездатності Серії АБІ № 717874).
19 березня 2009 року він отримав письмове повідомлення за підписом заступника начальника ГУМВС України в Харківській області Тюріна О.М. про те, що 7 лютого 2009 р. та 17 березня 2009 р., під час знаходження його на стаціонарному лікуванні, Головним Управлінням МВС України в Харківській області були видані накази відповідно № 87 та № 36 ос про звільнення його з займаної посади, але безпосередньо з наказами ознайомлений не був, не отримавши, також, в порушення п. 8 ст. 14 «Дисциплінарного статуту», і витягів з цих наказів.
Про це також вказує п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»: «... розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність».
Крім того, 30 березня 2009 року він звернувся з листом до Міністра внутрішніх справ України з викладом подій, при яких, на його думку, був незаконно звільнений із займаної посади.
Головним слідчим управлінням МВС України в період 30 березня-30 квітня 2009 року було проведено службове розслідування обставин звільнення його з займаної посади, за результатами якого на ім'я заступника Міністра внутрішніх справ України Коляди П.В. була подана Доповідна записка, згідно з якою: « ...Як свідчать матеріали службової перевірки, при підготовці наказу про звільнення з посади та зарахування в розпорядження ОСОБА_2 допущено ряд порушень чинного законодавства та нормативних актів МВС. Зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 40 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», переміщення по службі осіб середнього, старшого і віщого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Згідно з пунктом 45 цього ж Положення, переміщення осіб середнього, старшого і віщого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров 'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
У підпункті «2» пункту 45 Положення зазначено, що в наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом. Однак, у матеріалах про його звільнення з посади зазначених підстав не вказано.
Службова перевірка щодо недоліків у його службовій діяльності не здійснювалася, наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади не видавався. Не проводилось також і його атестування згідно із затвердженою наказом МВС від 22.03.2005 № 181 Інструкцією про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України.
З 24 лютого до 19 березня 2009 він знаходився на лікарняному (листок непрацездатності № 717874 видано 2-ю міською лікарнею першої медичної допомоги м. Харкова).
Відповідно до п. 2 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним, органу в період його тимчасової непрацездатності.
Таким чином, в період З0 січня - 17 березня 2009 року на нього було незаконно накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади і він був незаконно звільнений з займаної посади з порушенням і всупереч п. 2 ст. 40 «Кодексу законів про працю України», п.п. 1-5 ст.4, ст.12 та п.п. 1,2,5 ,п.8 та п.15 ст.14 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», підпункту «г» п. 40 та п.45 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», а також «Інструкції про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС від 22.03.2005 № 181.
17 березня 2009 року, згідно письмової інформації за підписом заступника начальника ГУМВС України в Харківській області Тюріна О.М., відповідно до п. «в» ст.40 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» він був зарахований в розпорядження ГУМВС України Харківській області і письмово попереджений, "-до термін такого зарахування складає 15 діб.
Одночасно, 17 березня 2009 року йому була надана невикористана відпустка за 2008 рік, з 17 березня по 6 травня 2009 року, згідно його рапортів від 26 та 29 січня 2009 року, внаслідок чого термін його перебування зарахованим в розпорядження обчислювався з 7 до 21 травня 2009 року. З того ж дня, тобто 7 травня 2009 року, в порушення п.3.4 Наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», виданого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", який наголошує: «3.4. Виплата грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ
3.4.1. При здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
3.4.2. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. До цього строку не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
3.4.3. За період перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ їй виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення», йому взагалі було припинено нарахування та виплата грошового забезпечення.
Згідно відповіді за підписом заступника начальника ГУМВС в області Черкашина І.К. термін його перебування в розпорядженні збіг 21 травня 2009 року, письмової вказівки Міністра внутрішніх спав України про продовження терміну його перебування в розпорядженні не було.
Якими нормативними актами регламентувалося його знаходження в органах внутрішніх справ України в період 21 травня - 2 жовтня 2009 року йому не відомо. На протязі 4 місяців 25 діб, не дивлячись на перебування його на службі в органах внутрішніх справ України, грошове утримання йому не нараховувалось та не сплачувалось.
Таким чином, в період з 7 травня по 2 жовтня 2009 року, в порушення Конституції України, Кодексу законів про працю України, п. «в» ст.40 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та п.3.4 Наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», виданого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" він був незаконно зарахований в розпорядження ГУМВС України в Харківській області та йому незаконно не нараховувалось та не сплачувалось грошове утримання.
30 вересня 2009 року Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ № 2392 о/с згідно якого: «Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з органів внутрішніх справ у відставку за ст. 65 п."А" (за віком) : полковника міліції ОСОБА_2 (М-914133), який перебуває у розпорядженні ГУМВС України в Харківській області. Підстава: подання ГУМВС України в Харківській області від 15.05.2009 та рапорт ОСОБА_2 від 25.08.2009», за підписом Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В., а 2 жовтня 2009 року на підставі цього наказу, Головнім Управлінням МВС України в Харківській області виданий наказ наказу № 120 о/с відповідно до якого : «Вважати звільненим з органів внутрішніх справу відставку за ст.65 п. «А» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України: полковника міліції ОСОБА_2 (М-914133), який перебуває у розпорядженні ГУ, з 02.10.2009.Підстава: наказ МВС України від 30.09.2009 № 2392 о/с.» за підписом начальника ГУМВС України в Харківській області Сліпченко А. Є.
Вважає зазначені накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:
1.Створення умов неможливості перебування на службі, незаконне звільнення з органів внутрішніх справ.
1). 15 грудня 2008 року, відповідно до п. 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в подальшому «Положення про проходження служби ») я звернувся до начальника ГУМВС України в Харківській області (в подальшому -ГУМВС в області) ОСОБА_4 з рапортом про продовження строку служби в органах внутрішніх справ до 1 січня 2010 року. Начальник ГУМВС в області, в межах своїх повноважень, погодився на продовження строку служби та власноручно наклав резолюцію на рапорті «УКЗ до наказу».
В період 15-22 грудня 2008 року на нього був складений атестаційний лист (атестація), який був затверджений в ході атестаційної комісії з висновком: «займаній посаді відповідає», проведено поглиблене психологічне обстеження з висновком: « за психологічними показниками полковник міліції ОСОБА_2 здатен виконувати службові обов'язки у займаній посаді», заступником начальника ГУМВС в області було подане відповідне клопотання : «Про продовження строку служби полковнику міліції ОСОБА_2В.», приєднана довідка відділу медичного забезпечення ГУМВС в області про проведення проф. догляду у 2008 році. 22 грудня 2008 року вищеназвані документи були спрямовані до управління кадрового забезпечення ГУМВС в області.
Чи був виконаний письмовий наказ начальника ГУМВС в області про включення мене до наказу про продовження строку служби йому невідомо, з таким наказом він ознайомлений не був, витяг з наказу не отримував.
Підпункт 4 п. 8. «Положення про проходження служби » наголошує: «Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних України або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі».
Однак, 26 січня 2009 року він був терміново викликаний до начальника УКР ГУМВС в області Тюріна О.М. (на цей час - заступник начальника ГУМВС в області) і йому в категоричному тоні було наказано власноручно та негайно написати рапорт на ім'я Міністра внутрішніх справ на звільнення з органів внутрішніх справ за віком. Вважаючи такий наказ незаконним, він відмовився його виконувати.
2). В той же день, тобто 26 січня 2009 року ним на ім'я начальника ГУМВСУ в Харківській області був поданий рапорт про надання невикористаної відпустки за 2008 рік. Цей рапорт начальником ГУМВС генерал-лейтенантом міліції ОСОБА_4 був знищений.
3). В період з 29 січня по 19 березня 2009 року він знаходився на стаціонарному лікуванні, але і в цей період підлягався постійному переслідуванню з боку посадових осіб ГУМВС в області:
- Так, п. 48 «Положення про проходження служби» наголошує: «Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться ... при звільненні з органів внутрішніх
справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку», але 9 лютого 2009 року, в з'вязку з наміром керівництва ГУМВС в області звільнити його з органів внутрішніх справ, тобто зміною висновків попередньої атестації, було проведено нове атестування його зі складанням нового атестаційного листка. При цьому були суттєво порушені вимоги «Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України № 181 від 22.03.2005 року (В подальшому «Інструкції про порядок проведення атестування») підпункт 4.7 пункту 4 якої наголошує: « 4.7. При атестуванні слід дотримуватися такого порядку:
працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії;
атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника...»
Про прийняття рішення о проведенні атестування та дату, час і місце проведення атестування йому відомо не було, на засідання атестаційної комісії я не запрошувався.
Атестація була надана йому для ознайомлення та підпису у лікарняній палаті, під час дуже поганого стану здоровья, 9 лютого 2009 року і атестувався він за період грудня 2008 - лютого 2009 років, тобто, з момету останьої атестації від 15 грудня 2008 року, аттестування було проведено за 30 робочих днів або 55-у календарному рахунку, що безумовно в край негативно відобразилось на його фізичному та моральному стані.
-15 лютого 2009 року, продовжуючи моральний тиск на нього, за вказівкою керівництва, слідчим управлінням ГУМВС в області була видана третя за 2 місяці атестація на нього для розгляду атестаційной комісії ГУМВС в області під головуванням заступника начальника управління Лютого В.В.
4). Тричі: у лютому, березні та квітні 2009 року, відповідно до п.1 ст.20 «Дисциплінарного статуту», я письмово звертався до Міністра внутрішніх справ України Луценко Ю.В., доповідаючи по системне порушення законодавства та відомчих нормативних актів відносно мене, і наполягав на втручанні та відновленні законності. Відповіді на перші його два звернення носили характер відвертого знущання над гідністю та честю офіцера: у першому випадку мені процитували ст.7 «40 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», у другому - що мені надана відпустка за 2008 рік, хоча обидва звернення акцентували увагу міністра на грубі порушення законодавства при незаконному звільненні з посади та фактичному переслідуванню його.
При третьому зверненні до Міністра внутрішніх справ України головнім слідчим управлінням МВС України була проведена службова перевірка, за результатами якої начальнику ГУМВС в області заступником міністра внутрішніх справ була надана письмова вказівка про скасування незаконного наказу про його звільнення з посади, яку він виконувати відмовився, що показово свідчить про умисні дії керівництва ГУМВС в області, спрямовані на моє незаконне звільнення з органів внутрішніх справ України, підштовхування до написання рапорту на звільнення, що також в край негативно відбилося на моєму фізичному та психологічному стані.
Під час знаходження на стаціонарному лікуванні з діагнозом «цукровий діабет» у 2 міській лікарні м. Харкова, по медичним показникам йому було запропоновано пройти курс санаторно-реабілітаційного лікування за свій кошт, або безкоштовно у разі надання довідки з місця роботи по те, що ГУМВС в області є страхувальником Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, яким воно є з січня 2009 року, однак в одержанні такої довідки йому було відмовлено, безкоштовну путівку я не отримав, реабілітаційне лікування не пройшов.
7 травня 2009 року, діючи відповідно до Закону України «Про відпустки», він письмово звернувся з рапортом на ім'я начальника ГУМВСУ в Харківській області Развадовського ВИ про надання йому відпустки за 2009 рік з 12 травня 2009 року. Не розглядаючи його рапорту по суті, ОСОБА_4 власноруч наклав резолюцію: «Чому не звільнений», що він розцінюю як психологічній тиск та знущання з метою психологічного примушення написання рапорту на звільнення.
25 серпня 2009 року він знову був терміново викликаний до ГУМВСУ області на засідання кадрової комісії під головуванням заступника начальника ГУ Тюріна О.М. Обговорення про звільнення його з органів внутрішніх справ проведено не було, його позицію стосовно того, що він декілька місяців незаконно знаходиться в розпорядженні, йому незаконно не виплачується грошове утримання, що відносно нього не проведено в установленому порядку атестування заслухано не було і йому було повідомлено, що комісією прийнято рішення про звільнення його з органів внутрішніх справ.
Висновки кадрової комісії при звільненні його з ОВС враховані не були, оскільки у наказі МВС України № 2392 о/с від 30.09.2009 р. йдеться лише про клопотання від 15.05.2009 року та його рапорт від 25.08.2009 року, що безумовно свідчить про подовження тиску на нього.
В таких умовах, під постійним, з 26 січня до 25 серпня 2009 року, тобто на протязі 7 місяців, психологічним тиском на нього, в умовах тотального та системного порушення діючого законодавства, нормативних актів МВС України, пов'язаних з фактичним переслідуванням, незаконним звільненням з посади, не нарахуванням та невиплатою грошового утримання, внаслідок чого він був позбавлений засобів до існування, знаходячись на межі нервового зриву та фізичного знищення, 25 серпня 2009 року ним і був поданий рапорт на ім'я Міністра внутрішніх справ України наступного змісту:
У зв 'язку зі злочинними діями відносно мене з боку керівництва ГУМВС України є Харківській області, триразовим (у лютому, березні та квітні поточного року) зверненням до Вас особисто, та не прийняттям заходів для встановлення законності, суттєвим скороченням, а є подальшому невиплатою зарплатні, внаслідок чого я та мої двоє дітей змушені існувати на пенсію дружини, небажанням з етичних мотивів носити таку ж форму, як і керівники-корупціонери - прошу звільнити мене з органів внутрішніх справ згідно власного бажання.
З атестацією на звільнення не ознайомлений. Рапорт прошу приєднати до матеріалів звільнення та особистої справи.
25.08.2009р. Полковник міліції ОСОБА_2В.»
Як свідчить текст рапорту, підставами для його подання з'явилися наступні обставини: злочинні дії відносно нього з боку керівництва ГУМВС України в Харківській області, триразове звернення до Міністра внутрішніх справ України особисто, та не прийняття заходів для встановлення законності; суттєве скорочення, а в подальшому невиплата зарплатні, внаслідок чого він не мав
джерел існування:
небажання з етичних мотивів носити таку ж форму, як і керівники-корупціонери, що, безумовно свідчить про те, що рапорт поданий під тиском та не відповідає його внутрішньому волевиявленню.
Звільнення відбулося без ретельної перевірки дійсних обставин звернення з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а також з грубим порушенням діючого законодавства,
"Так, у рапорті від 25 серпня 2009 року конкретно вказані підстави для звільнення - «згідно власного бажанням ».
Відповідно до пункту 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби за власним бажанням при наявності повноважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Пунктом 68 цього ж «Положення», передбачено, що такі особи попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, яро що подають рапорт за командою. Оскільки Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» не передбачена можливість скорочення терміну попередження, то це означає, що особа може відкликати свій рапорт, а тому її звільнення у зазначений період є передчасним і неправомірним.
Рішення за його рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ було прийняте передчасно, лише через 30 діб, без проведення службової перевірки обставин, викладених як причини, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, порушення терміну розгляду рапорту не залишило мені можливості змінити позицію щодо звільнення з органів внутрішніх справ, а також зібрати у повному обсязі докази протиправних дій для оскарження їх у суді.
Незаконна невиплата грошової компенсації за невикористану відпустку.
При звільненні з органів внутрішніх справ України мені, всупереч п. 56. «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», який наголошує: «Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров 'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.» - не тільки не була надана відпустка, як вказано вище, але й не нарахована та не виплачена грошова компенсація.
Виплата грошового утримання під час незаконного звільнення з посади, вимушеного прогулу під час незаконного звільнення з органів внутрішніх справ України та заподіяння моральної шкоди.
Грошове утримання на протязі останніх 12 місяців, коли він отримував грошове забезпечення, складало у 2008 році: у травні - 9627,22 грн. у червні - 8172,66 грн., у липні - 8181,54 грн., у серпні - 8181,77 грн., у вересні - 8230,77 грн., жовтні - 8183,98, листопаді - 8017,51 грн., грудні - 8029,96 грн., та у 2009 році: у січні - 6695,24 грн., лютому - 6711,53 грн., березні - 7025,88 грн. та травні - 6757,13 грн., а всього - 93 815,19 грн. Відповідно середня заробітна плата складає (93 815,19: 12)- 7 817,93 грн. , тобто за період з 20 травня по 20 вересня 2009 року незаконно не нараховане та не сплачено грошове утримання в сумі (7 817,93 х 4 ) - 31 271,72 грн., та за 22 дні: з 21 вересня по 2 жовтня 2009 року (7 817,93 : 30=260,6 грн., 260,6x22) - 5733,2 грн., а всього - 37 004.92 грн.
Спричинену моральна шкода, він пов'язує з протиправними діями, незаконним звільненням з посади, звільненням з органів внутрішніх справ України, переслідуванням, безпідставним припиненням нарахування та виплати грошового утримання, тривалого, майже на протязі 9 місяців, морального тиску, що призвело не тільки до моральних, але й фізичних страждань, позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушило психічне благополуччя та душевну рівновагу, призвело до постійного відчуття дратівливості, гніву, сорому, відчаю, дискомфортного стану та інших негативних факторів, знаходиться у прямому причинному зв'язку між діями посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління МВС України в Харківській області та заподіяною шкодою.
Заподіяна моральна шкода оцінюється ним в межах середнього місячного грошового утримання (7 817,93 грн.) за кожний місяць, коли вищезазначене відбувалося , тобто с 30 січня до 2 жовтня 2009 року, та середнього місячного грошового утримання за час незаконного звільнення з органів внутрішніх справ України з 2 жовтня 2009 року по дату прийняття судом остаточного рішення по справі.
Представник відповідної сторони та третьої особи за довіреністю Колесник Г.М. не погоджується з заявленими вимогами з наступних підстав.
Діяльність колегії ГУМВС України в Харківській області визначається Положенням про колегію, затверджену наказом МВС України від 02.02.2004 № 95.
В п. 1.2. Положення визначено, що колегія є дорадчим органом і утворюється для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Головного управління та обговорення найважливіших напрямків роботи його діяльності.
Пунктом 2 Положення визначено функції колегії. Зокрема встановлено, що колегія розробляє пропозиції щодо вдосконалення діяльності ГУ, його органів та підрозділів; розглядає результати роботи органів і підрозділів ГУ; аналізує стан дотримання органами та підрозділами ГУ Конституції України, законів України, виконання актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС та ГУМВС, організаційно-кадрової роботи та виконавчої дисципліни.
Відповідно до вимог п. 6.13 Положення про колегію Головного управління рішення колегії проводиться в життя наказами начальника ГУМВС.
Рішення колегії доводиться до членів колегії, керівників органів та підрозділів ГУ в частині що їх стосується.
Тобто, всі дії по проведенню колегії, підготовці та затвердження рішення, винесення наказу про його оголошення, вчинені у відповідністю до вимог положення про колегію ГУМВСУ в Харківській області.
Також, зазначив, що колегія ГМУВС в області це дорадчий орган, вона не є суб'єктом владних повноважень і відповідно її рішення не можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно, окружний адміністративний суд не може розглядати питання про визнання нечинним та скасування рішення колегії.
Рішення колегії від 30.01.2009 № 1к/1 оголошено наказом начальника Головного управління МВС України в Харківській області від 07.02.2009 № 87.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним наказу начальника ГУМВС в області від 07.02.2009 року № 87 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу слідчого управління та виведення його в розпорядження ГУ, то пояснив, що наказ ГУМВСУ в Харківській області від 07.02.2009 № 87 немає ніякого відношення до позивача та до його звільнення з посади. Цей наказ видано у відповідності до вимог положення про колегію ГУМВС в області і ним оголошено рішення колегії від 30.01.2009 № 1/кі.
Окрім того, пояснив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління ГУМВС України в Харківській області в спеціальному званні - полковник міліції.
Відповідно до вимог статті 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років.
Статтею 8 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років:
особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно начальниками, яким надано право призначати їх на посаду;
У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.
Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил СРСР або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже на теперішній час день йому виповнилося 57 років. За таких умов він підлягав звільненню з ОВС за віком.
15.12.2008 року позивачем подано рапорт про продовження строку служби до 01.01.2010 року. Цього ж дня слідчим управлінням було складено та узгоджено у встановленому порядку атестаційний лист на позивача. Було зроблено висновок: «займаній посаді відповідає, доцільно продовжити строк служби в ОВС строком на 1 рік». В рапорті про продовження строку служби позивач зазначив, що його стан здоров'я дозволяє виконувати функціональні обов'язки в повному обсязі.
22.12.2008 зібрані матеріали направлені до УКЗ ГУ для вирішення питання по суті.
Згідно довідки начальника УКЗ ГУ Тюріна О.М. питання щодо продовження ОСОБА_2 строку служби на 2009 рік на кадровій комісії не розглядалось.
29 січня 2009 року позивач захворів і тривалий час перебував на лікарняному.
30 січня 2009 року відбулось розширене засідання колегії Головного Управління МВС України в Харківській області, на якому було проаналізовано результати роботи відділу розслідування економічних злочинів СУ та прийнято рішення про звільнення з займаної посади начальника відділу. Заступникові начальника - начальникові СУ ГУ було доручено надати до УКЗ відповідні матеріали.
Для виконання рішення колегії та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни необхідно було провести службове розслідування відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ОВС України. Але, через те, що позивач тривалий час знаходився на лікуванні службове розслідування за вказаними фактами було призупинено висновком від 09.02.2009.
В цей же час, з урахуванням віку та стану здоров'я ОСОБА_2, а також наявності рішення колегії вирішувалось питання про доцільність продовження строку служби. Керівництвом слідчого управління було складено атестаційний лист на позивача за період з грудня 2008 по лютий 2009 року відповідно до висновків якого позивач «займаній посаді відповідає, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі підлягає звільненню з ОВС». З цим атестаційним листом позивач ознайомився під підпис. Також начальником СУ ГУ подано клопотання про звільнення позивача з ОВС за віком в зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі.
13.03.2009 начальник СУ ГУ Галаван З.С. подав начальникові ГУ рапорт в якому вказував, що позивач з січня 2009 року перебуває на лікарняному, відповідно функціональні обов'язки не виконує, що негативно впливає на роботу відділу та всього слідчого управління. В рапорті Галаван З.С. просить зарахувати ОСОБА_2 в розпорядження ГУ. Начальник ГУ розглянув цей рапорт та наклав резолюцію «до наказу».
Наказом ГУМВС в області від 17.03.2009 р. № 36 о/с ОСОБА_2 зараховано в розпорядження Головного управління.
Цього ж дня позивачеві направлено листа за № 7/1118 з інформацією про його звільнення з посади та зарахування в розпорядження Головного Управління. Також в цьому листі пропонувалось ОСОБА_2 прибути до УКЗ ГУ для вирішення питання щодо подальшого проходження служби.
Листа позивач отримав 23.03.2009р. про що свідчить його підпис на поштовому повідомлені.
Цим же наказом від 17.03.2009р. № 36 о/с ОСОБА_2 надано невикористану за 2008 рік відпустку з 17.03.2009р. по 03.05.2009р., про що повідомлено йому листом від 20.03.2009р. № 7/1191.
Відповідно до листків непрацездатності позивача закінчив лікування він 20 березня 2009 року. В зв'язку з тим, що лікувався він під час знаходження у відпустці, термін відпустки продовжено з 04.05 по 06.05.2009 р., про що йому повідомлено листом від 28.04.2009 № 7/1911.
Отже, позивача було звільнено з посади та зараховано в розпорядження Головного Управління в зв'язку з тим, що він досяг граничного віку перебування на службі і підлягав звільненню з ОВС за віком, тривалий час перебував на лікарняному та функціональні обов'язки не виконував, з метою забезпечення належної роботи відділу, а також на виконання рішення колегії ГУМВС.
Таким чином, позивач не звільнявся з посади в дисциплінарному порядку і, відповідно, він не притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.
По-друге, його не було переміщено з вищої посади на нижчу у відповідності до ст. 40 Положення.
По-третє, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Позивача наказом № 36 о/с звільнено з посади а не з ОВС. Стаття 40 КЗпПУ передбачає розірвання трудового договору. З позивачем трудового договору чи контракту не було розірвано. Він як був працівником міліції, так і залишався ним після звільнення з посади. Проходив службу в ОВС України аж до вересня 2009 року.
При здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
Позивача зараховано в розпорядження ГУМВС в області з 17.03.2009р. До 20 березня він перебував на лікуванні. До 06.05.2009 знаходився у відпустці.
Відповідно до вимог ст. 70 Положення про проходження служби звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - Міністром внутрішніх справ України.
В зв'язку з зазначеним 14.05.2009р. вих. № 7/2192 ними до МВСУ направлено матеріали для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в ОВС за віком.
Додатково від ОСОБА_2 отримано рапорт від 25.08.2009 про звільнення його з органів внутрішніх справ.
01.10.2009 до Головного Управління надійшов наказ МВС України від 30.09.2009 № 2392 о/с, згідно якого позивача звільнено з ОВС України відповідно до Положення про проходження служби у відставку за ст. 65 п. «А» (за віком).
Виконано цей наказ шляхом винесення наказу ГУМВСУ в області від 02.10.2009 № 120 о/с.
Отже, по-перше позивачу не було продовжено строк служби і, відповідно, він підлягав звільненню з ОВС в зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі. По-друге, позивач сам подав рапорт про звільнення за віком. По-третє, звільнення відбулось у відповідністю до вимог Положення про проходження служби.
З урахуванням викладеного, підстав, для визнання наказів про звільнення позивача з ОВС, немає.
Позивач перебуваючи на посаді та в розпорядженні ГУМВС отримував грошове забезпечення у відповідності з чинним законодавством та згідно нормативних актів МВС України. Всі належні йому суми ним отримано. Після звільнення ОСОБА_2 за отриманням кінцевого розрахунку до цього часу не з'явився.
Відповідно до статті 56 Положення про проходження служби особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Позивач при звільненні на звертався до керівництва Головного управління з рапортом про надання відпустки за 2009 рік. Відповідно вона йому надана не була. А на компенсацію невикористаної відпустки позивач права немає відповідно до ч. 2 статті 56 Положення.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу може бути стягнутий тільки в разі незаконного звільнення.
Позивача звільнено з ОВС у відповідності з чинним законодавством на підставі поданого ним рапорту.
Відповідно ця вимога не може бути задоволена.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 14 грудня 2009 року. Звільнений він був в 02.10.2009.
В той же час, у відповідності до ст. 99 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У справах про звільнення з публічної служби встановлено місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Листом від 02.10.2009р. № 7/4278 позивача проінформовано про звільнення з ОВС. До листа додано витяги з наказів. Відповідно до розписки на поштовому повідомленні отримав позивач листа 07.10.2009.
Згідно ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Вважаю, що позивач пропустив строки звернення до суду і відповідно в задоволенні позивних вимог йому має бути відмовлено.
Представник відповідача - Державного казначейства України в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, де водночас просить про відмову в задоволенні позову.
Суд вважає можливим вирішення справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положення ст. 128 КАСУ.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області наказом по ГУМВС України в Харківській області № 128 ос від 1 вересня 2006 року.
29 січня 2009 року він був госпіталізований у 4-у лікарню «Скорої та невідкладної допомоги» м. Харкова на стаціонарне лікування з діагнозом: «Виразка шлунку у стадії загострення, ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія 3 ф., гіпертонічна хвороба, цукровий діабет 2 типу» та в зв"язку з чим знаходився на лікарняному в період часу з 30.01.2009 року по 19.03.2009 року, про що свідчать листки непрацездатності: серії АБХ № 399461, серії АБІ № 717874.
З0 січня 2009 року, коли ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні, відбулась розширена колегія ГУМВС України в Харківській області, відповідно до рішенням якої за № 1К/1(п.4) він був звільнений з займаної посади начальника слідчого відділу слідчого управління ГУМВС України в Харківській області.
При цьому порядок денний розширеної колегії від 30 січня 2009 року не передбачав розгляду питання відносно його службової діяльності, протокол № 1 розширеного засідання колегії Головного Управління МВС України в Харківській області не містить даних про розгляд такого питання. Але у пункті 4 Рішення колегії записано: «За порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні вимог наказу МВС України від 08.09.2005 № 760 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки» та призвело до неналежного розслідування економічних злочинів, безпідставного зупинення за п.З ст.206 КПК України провадження по економічних злочинах, де особа, яка скоїла злочин, відома, полковника міліції ОСОБА_2, начальника відділу розслідування економічних починів СУ ГУМВС України в Харківській області, звільнити з займаної посади».
Як слідує з тексту рішення, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні кримінальні справи, що не дає можливості не тільки зрозуміти ступінь і вагу порушення службової дисципліни, якщо таке мало місце з боку позивача, а і взагалі ставить під сумнів сам факт такого порушення.
На виконання зазначеного рішення колегії наказом по ГУМВСУ в Харківській області від 17.03.2009 р. № 36 о/с ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління ГУМВС України в Харківській області та зараховано в розпорядження Головного управління.
Таке усунення з посади позивача суд вважає неправомірним, в зв"язку з наступним.
Так, відповідно до ст.12 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006 № 3460-ІУ, звільнення з посади є одним із видів дисциплінарного стягнення, що накладається за порушення службової дисципліни. Порядок накладання дисциплінарного стягнення передбачено пунктами 1, 2 та 5 ст. 14 цього ж Статуту, яка наголошує: «З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим, начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням, дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.»
Як вбачається з матеріалів справи, такого службового розслідування щодо ОСОБА_2 протягом грудня 2008 - січня 2009 років не призначалось та не проводилось, пояснення від нього не витребувалось.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнення осіб рядового і начальницького складу як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатності або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Таким чином, в даному випадку усунення позивача із займаної посади є неправомірним, як таке, що проведене без дотримання вимог чинного законодавства, а саме: без встановлення факту порушення службової дисципліни, не дотримання порядку вирішення останнього, в період його непрацездатності, в зв"язку з чим він підлягає поновленню на посаді та має право на відшкодування грошового утримання за час знаходження у розпорядженні ГУМВСУ в Харківській області.
Оскільки згідно до положення ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її зазначені дії та рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А тому при таких обставинах, дії та рішення ГУМВСУ в Харківській області щодо усунення ОСОБА_2 з посади начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління ГУМВСУ в Харківській області не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та що є водночас правовою підставою для задоволення адміністративного позову у зазначеній частині.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 99 ч.1 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Згідно до статті 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, де передбачені строки оскарження дисциплінарних стягнень, то дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
В зв"язку із зазначеним, безпідставними, на думку суду, є посилання відповідної сторони на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог щодо вказаного вище, оскільки відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В даному випадку несвоєчасне та невідповідне повідомлення відповідною стороною позивача щодо прийнятих стосовно нього оскаржуваних рішень (тобто, не вручення витягу або ознайомлення під підпис), на думку суду є поважною причиною пропуску ним даного процесуального строку.
Стосовно заперечення представника відповідача щодо наявності в даному випадку факту усунення позивача з посади внаслідок дисциплінарного стягнення, то вони необгрунтовані та спростовуються положеннями ст. 12 зазначеного Статуту, де п.6 містить такий вид стягнення, як звільнення з посади. Таким чином, по своїй суті зазначені дії відповідної сторони були дисциплінарним стягненням, яке було застосовано до позивача.
Щодо решти позовних вимог, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - Міністром внутрішніх справ України.
В зв'язку з зазначеним, 14.05.2009р. вих. № 7/2192 ГУМВСУ в Харківській області до МВС направлено матеріали для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в ОВС за віком.
Як вбачається із матеріалів справи, додатково ОСОБА_2 на ім"я Міністра ВСУ подано рапорт від 25.08.2009 року про звільнення його з органів внутрішніх справ.
01.10.2009 р. до Головного Управління надійшов наказ МВС України від 30.09.2009 № 2392 о/с, згідно якого позивача звільнено з ОВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у відставку за ст. 65 п. «А» (за віком).
На виконання цього наказу ГУМВСУ в Харківській області винесено аналогічний наказ від 02.10.2009 № 120 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.
З урахуванням викладеного, підстав, для визнання незаконними наказів про звільнення позивача з ОВС, суд не має.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачеві при звільненні нараховані всі передбачені грошові виплати, які ним не отримані із особистого міркування, що свідчить про відсутність спору з цього питання.
Водночас, суд звертає увагу, що подовження строку служби в органах внутрішніх справ України в разі досягнення граничного терміну перебування на службі ( що має місце у позивача) урегулювано на законодавчому рівні, де це право, а не обов"язок, надано керівництву МВСУ та тлумаченню не підлягає.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги на думку суду є недоведеними, у відповідності до вимог ч.1 ст. 71 КАСУ, в зв"язку з відсутностю доказів щодо розміру, спричиненої шкоди та як такі, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 128, 159, 160 КАСУ, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12. 2007р. "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу", суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо усунення ОСОБА_2 з посади начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області та виведення в розпорядження головного Управління МВС України в Харківській області.
Визнати нечинним та скасувати наказ начальника Головного Управління МВС України в Харківській області № 36 о/c від 17 березня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області та виведення в розпорядження головного Управління МВС України в Харківській області.
Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу розслідування економічних злочинів слідчого управління Головного Управління МВС України в Харківській області у період часу з 17.03.2009 року по 02.10.2009 року.
Зобов'язати Головне Управління МВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період часу з 17.03.2009 року по 02.10.2009 року з урахуванням займаної посади.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.10р.
Головуючий Самойлова В.В.
Судді Присяжнюк О.В.
Спірідонов М.О.