Справа № 22ц - 1094/10 Головуючий у 1 інстанції - Костюкевич О.К.
Категорія: 45 Доповідач - Свистун О.В.
13 травня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.Я.
суддів Подолюка В.А., Свистун О.В.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Ківерцівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Управління Держкомзему у Ківерцівському районі про визнання нечинним рішення та спонукання до передачі в оренду земельної ділянки,
за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Ківерцівського районного суду від 05 березня 2010 року,
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вказують на незаконність рішення суду із -за не повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, відмовивши в позові повністю.
Рішенням Ківерцівського районного суду від 05 березня 2010 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Ківерцівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог -Управління Держкомзему у Ківерцівському районі, про визнання нечинним рішення та спонукання до передачі в оренду земельної ділянки задоволено.
Постановлено визнати нечинним рішення Ківерцівської міської ради №35/27 від 06 травня 2009 року.
Зобов'язано Ківерцівську міську раду передати в оренду земельну ділянку громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 площею 0,0553 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.
Стягнуто солідарно з Ківерцівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 927 грн.70 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зазначають, що суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував вимог ст. 114, 116, 125, 152, 153, ч.1 ст. 158 ЗК України, не взяв до уваги того, що примусове вилучення земельної ділянки можливе лише для суспільних потреб.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 та представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у ній.
Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Ківерцівською міською радою було безпідставно відмовлено позивачам в задоволенні їх заяви про передачу земельної ділянки в оренду, оскільки позивачі у встановленому порядку прийняли спадщину, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та знаходиться на земельній ділянці, яку просили надати в оренду для їх обслуговування.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі набули права власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_8
При звернені з заявою в Ківецівську міську раду щодо оформлення прав користування земельною ділянкою на умовах договору довгострокової оренди, на якій знаходиться вказаний будинок, позивачам рішенням Ківерцівської міської ради від 6 травня 2009 року було відмовлено в надані в оренду земельної ділянки з підстав розгляду земельного спору в суді.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 1997 року відповідачу ОСОБА_3 було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0754 га. у АДРЕСА_2. Відповідно було погоджено межі з суміжними землекористувачами, зокрема з позивачем ОСОБА_2
Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 1968 році рішенням виконкому Ківерцівської міської ради ОСОБА_1 ( на даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_7.) було виділено земельну ділянку площею 600 м.кв. для будівництва житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_3 (а.с.58). 10 липня 1969 року рішенням виконкому Ківерцівської міської ради ОСОБА_8 було виділено для будівництва житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 500 м.кв.
Згідно висновку земельно-технічної експертизи №0420 від 28 січня 2010 року фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_3 становить 0,0719 га, а ОСОБА_2 становить 0,0553 га. При співставленні результатів промірів по фактичній межі земельної ділянки з промірами згідно державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 встановлено, що розміри зовнішніх меж даної земельної ділянки співпадають повністю. Але площа земельної ділянки вказана в державному акті не відповідає фактичній площі. В державному акті вказана площа ділянки 0,0754га, а фактична площа досліджуваної земельної ділянки становить 0,0719 га, що на 0,0035 га менше від площі зазначеної в державному акті.
З пояснень представника третьої особи - управління Держкомзему у Ківерцівському районі ОСОБА_9 судом першої інстанції встановлено, що при видачі Державного акта відповідачу не була виміряна земельна ділянка спеціальними технічними засобами, що призвело до помилки в площі.
Отже, судом встановлено, що підстав для відмови позивачам в наданні земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 у Ківерцівської міської ради не було, оскільки права власності на земельну ділянку відповідачів не порушено.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах її повноважень, визначених цим кодексом.
Статтею 124 ч.1 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого всамоврядування, що також передбачено в Законі України «Про місцеве всамоврядування».
Отже, врахувавши наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивачів щодо відмови в наданні в оренду земельної ділянки по зазначеній в рішенні підставі порушені органом місцевої влади, а тому підставно задоволив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ківерцівського районного суду від 05 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді
/підписи/ /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун