Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23.03.2010 р. справа № 2а-2941/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
при секретарі судового засідання -Алексеєнко О.В.,
за участі представників :
позивача - Зварич В.С.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
до громадянина Республіки Узбекістан ОСОБА_2
провидворення у примусовому порядку за межі України, -
встановив:
Позивач, Фрунзенський районний відділ Харківського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив постановити рішення про видворення в примусовому порядку за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обгрунтування заявлених вимог позивач указав, що зазначена особа, знаходиться на території України без передбачених законом підстав, постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17.03.2010р. була приитягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні, підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україні не має, самостійно в добровільному порядку залишати територію України не збирається. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2, позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти видворення за межі України не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач, ОСОБА_2 має правовий статус іноземця, що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом, виданим Республікою Узбекистан.
Частиною 1 ст.2 означеного закону вказано, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. При цьому, в силу ч.5 ст.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»на іноземців, а отже і на відповідача, покладено обов'язок поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Відповідно до ст..27 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
З положень наведених норм права суд доходить висновку, що приписи Правил в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, як частина національного законодавства України, мають бути неухильно дотриманні кожним іноземцем і саме в цьому полягає правовий порядок, до створення та забезпечення якого має безпосередній інтерес Держава Україна в особі компетентних органів.
Дослідження наявних в матеріалах справи доказів показало, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи п.19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995р. №1074, згідно з яким відповідач мав законні підстави для перебування на території України впродовж 90 днів з дати в'їзду.
Як з'ясовано судовим розглядом відповідач в'їхав на територію України 10.02.2008р. Попри закінчення вищезгаданого строку відповідач жодних дій з метою набуття законної підстави для знаходження на території України, зокрема за правилами Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. №322, не вчинив. Окрім того, суд бере до уваги і ту обставину, що прибувши на територію України з метою пошуку роботи, відповідач в органах державної податкової служби України як особа, яка має статус платника податків, зборів (обов'язкових платежів), не реєструвався, хоча повинен був це зробити в силу Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».
Частиною 1 ст.26 Конституції України указано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Оскільки, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у відповідача законна підстава для знаходження на території України відсутня, внаслідок власної недобросовісної правової поведінки жодних дій на набуття такої підстави не вчинив, наміру дотримуватись вимог національного законодавства України і залишати територію України не має, то він підлягає примусовому видворенню з України.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
Заявлена позивачем вимога визнається судом такою, що підлягає задоволенню, бо її обґрунтованість доведена матеріалами справи. Окремо суд відмічає, що відповідач визнав позов, а тому суд не вбачає, що заявлена по справі вимога порушує його права, інтереси свободи у сфері публічно-правових відносин.
На підставі п.3 ч.2 ст.256 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання ухваленого по справі рішення.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до ОСОБА_2 громадянина Республіки Узбекистан про видворення у примусовому порядку за межі України - задовольнити.
Видворити у примусовому порядку за межі України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 29.03.2010р.
Суддя Сліденко А.В.