Справа № 22ц-1400/10 Головуючий в 1 інстанції Бовчалюк З.А.
Категорія: 57 Доповідач: Киця С.І.
20 травня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Киці С.І.,
суддів - Антонюк К.І., Данилюк В.А.,
при секретарі - Самуленко В.С.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації про зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою відповідача управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації на постанову Луцького міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року, -
Постановою Луцького міськрайонного суду від 24.12 .2009 р. позов в даній справі задоволено частково.
Визнано дії управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації протиправними, щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років ОСОБА_1 за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 р.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 . недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 та п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. з врахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації (далі Управління) просить скасувати цю постанову в частині зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 . недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказує, що Управління не є головним розпорядником коштів державного бюджету, тому виплата допомоги проводилась в межах коштів визначених бюджетом. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом 2007 р. мала право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 . є матір'ю, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов'язав нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги за вказаний період саме на управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.2007 р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у постанові. Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації відхилити.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді