№ 2а- 486/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"11" березня 2010 р.
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Скидан М.А,
за участі представника позивача - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УЛАН" до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві Головне управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити дії, скасування рішення та стягнення коштів ,
Позивач - ТОВ «АПК Улан»звернувся до суду з позовом до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в якому після уточнення позовних вимог просив: визнати неправомірними дії Харківської митниці щодо визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну за вантажно-митними деклараціями №№ 800000014/9/437108, № 800000014/9/437126 від 28.12.2009р. та 29.12.2009р. та нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009року Харківської митниці та визнати нечинними рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року Харківської митниці, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АПК Улан»збитки, завдані незаконними рішеннями в розмірі 48794,76 грн.- надмірно сплачені митні платежі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ «АПК Улан»19, 25 та 28 грудня 2009 року здійснювало ввезення на територію України товару - цукору-пісоку бурякового вагою 1020,8 тон на умовах поставки DAF ( Інкотермс 2000), вартістю 610 доларів США за 1 тону на загальну суму 622688 доларів США.
Позивач ввіз товар на підставі нижче вказаних документів:
- контракту з білоруським постачальником відкритим акціонерним товариством „Скідельський цукровий комбінат” № 1211/СЭ/У від 12.11.2009 року;
- додатку № 1 до контракту з відкритим акціонерним товариством „Скідельський цукровий комбінат” № 1211/СЭ/У від 12.11.2009 року ;
- рахунків-фактур за № № 0758 , 0759 від 17.12.2009р. № 0766, від 21.12. 2009року, №№0768, 0770 від 22.12.2009року;
- посвідчень про якість товару №№5781, 5782, 5783, 5784, 5785,5786, 5787, 5788, 5910,5911, 5912, 5913, 5914.
Відповідно до п.4.3. зазначеного Контракту ціна однієї тони цукру склала 610 доларів США.На виконання умов Контракту позивачем в період з 19 листопада по 22 грудня 2009 року здійснено 100 % попередню оплату товару.
З метою проведення митного оформлення товару позивачем подано до Харківської митниці декларації митної вартості (далі - ДМВ): 25 грудня 2009 року за №800000014/2009/437048; 28 грудня 2009 року за №800000014/2009/437090.
28.12.2009 р. та 29.12.2009 р. Харківською митницею прийняті рішення № 800000017/2009/004023/2 та № 800000017/2009/004047/2 про визначення митної вартості товарів (надалі - Рішення). Даними рішеннями відповідач збільшив задекларовану позивачем вартість товарів з 0,61 долл. США за 1 кг. цукру до 0,64 долл. США за 1 кг.
Таким чином, Харківська митниця своїми рішеннями збільшила задекларовану позивачем митну вартість товарів на 198 218 грн. 59 коп.
На підставі вищезазначених рішень 28 грудня 2009 року та 29 грудня 2009 року відповідачем видано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 800000014/9/001106, № 800000014/9/001111 відповідно, в яких зазначено, що відповідні митні декларації не можуть бути прийняті з причин необхідності внесення змін в гр.12, 45 ДМВ після прийняття ДМВ.
Не погоджуючись з митною вартістю, визначеною відповідачем , позивач звернувся до нього з проханням випустити товари у вільний обіг під гарантію сплати обов'язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішеннях №800000014/2009/437048 та № 800000017/2009/004047/2.
Отримавши дозвіл від відповідача , позивач подав останньому нові митні декларації за № 800000014/9/437108, № 800000014/9/437126 та сплатив до бюджету митні платежі в розмірі 20 % від визначеної митної вартості товарів.
Після цього, позивачем було здійснено ще одну поставку товару, для чого оформлено ДМВ № 800000014/9/437127, у якій в графі 42 «Ціна товару»було визначено вартість товару із розрахунку 0,61 долл. США за 1 кг., а в графі №45 «Коригування»із розрахунку 0,64 долл. США за 1 кг.
Харківська митниця здійснила митне оформлення товару за ДМВ № 800000014/9/437127. Позивачем же, відповідно було сплачені митні платежі в розмірі 20% вартості товару, розрахованої по 0,64 долл. США за 1 кг.
Після цього позивач звернувся до суду з позовом, я в якому просить стягнути з державного бюджету вартість переплачених митних платежів в розмірі 48 794,76 грн., що включають в себе 20 % від суми, на яку збільшилась митна вартість товарів в зв'язку з її обрахунком не по 0,61 долл. США за 1 кг., а по 0,64 долл. США за 1 кг. (24 392,01 грн. по ДМВ №8000000/9/437108, 15 251,72 грн. по ДМВ №8000000/9/437126, та 9 151,03 по ДМВ № 800000014/9/4371267)
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники Харківської митниці в судовому засіданні проти позову заперечували та надали письмові заперечення на позов, при цьому вказавши, що Харківська митниця зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”. На підтвердження позиції вказав, що згідно з ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення. У відповідача виникли сумніви щодо заявленої декларантом вартості товару. Також позивачем не були надані на вимогу відповідача додаткові документи, які перелічені в п.п.7-11 “Порядку декларування і товарів, що переміщуються через митний кордон України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766. У зв'язку з відсутністю додаткових документів та інформації про вартість зазначених товарів, відповідач прийняв рішення про неприйняття методу визначення.
Представник Головного управління Державного казначейства у Харківської області України в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був сповіщений судом завчасно та належним чином, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
12 листопада 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скидельський цукровий комбінат»було укладено контракт №1211/СЭ/Укр, відповідно до умов якого позивач купує у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скидельський цукровий комбінат»цукор-пісок буряковий у кількості 1 020,8 тон на умовах поставки DAF (Інкотермс 2000).
З метою проведення митного оформлення товару позивачем подано до Харківської митниці декларації митної вартості: 25 грудня 2009 року за №800000014/2009/437048; 28 грудня 2009 року за №800000014/2009/437090.
28.12.2009 р. та 29.12.2009 р. Харківською митницею прийняті рішення № 800000017/2009/004023/2 та № 800000017/2009/004047/2 про визначення митної вартості товарів. Даними рішеннями відповідач збільшив задекларовану позивачем вартість товарів з 0,61 долл. США за 1 кг. цукру до 0,64 долл. США за 1 кг.
Таким чином до Харківська митниця своїми рішеннями збільшила задекларовану позивачем митну вартість товарів на 198 218 грн. 59 коп.
На підставі вищезазначених рішень 28 грудня 2009 року та 29 грудня 2009 року відповідачем видано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 800000014/9/001106, № 800000014/9/001111 відповідно, в яких зазначено, що відповідні митні декларації не можуть бути прийняті з причин необхідності внесення змін в гр.12, 45 ДМВ після прийняття ДМВ. Згідно ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України: «Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу». Стаття 262 Митного кодексу України передбачає, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до вимог ст. 266. Митного кодексу України: «Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; …Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)».
Таким чином, Митним кодексом встановлений як основний метод визначення митної вартості товарів метод визначення за ціною договору. Інші методи визначення митної вартості товарів застосовуються лише в тому випадку, якщо визначити митну вартість за методом ціни договору -неможливо.
Харківська митниця при визначені митної вартості товарів в своїх рішеннях у графі 33 «Джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»вказала БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ (База даних електронних копій вантажних митних декларацій єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України), таким чином застосувавши другий метод визначення митної вартості товарів: за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Під час судового розгляду справи, відповідач не надав суду належних доказів: а.) неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за методом ціни договору; б) необхідності застосування другого методу: за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Подані відповідачем роздруківки даних БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ щодо митної вартості ідентичних товарів не можуть бути взяті судом до уваги, внаслідок того, що дані відомості стосуються товарів, митна вартість яких визначалась в кінці грудня 2009 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, згідно умов контракту між Позивачем та ТОВ «Скидельський цукровий комбінат»відвантаження товару за умовами контракту проводилось на умовах 100% передоплати товару. На виконання даних умов Контракту, оплата товару була здійснена Позивачем в листопаді 2009 р. Відтак, при розрахунку митної вартості товарів, оплата за які була повністю проведена в листопаді 2009 р., не може застосовуватись інформація про митну вартість товарів БД ЕК ВМД ЄАІС ДМ за грудень 2009 р.
Крім того, порядок декларування митної вартості товарів здійснюється відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»№1766 від 20.12.2006 року (надалі -Постанова КМ №1766).
Постановою КМ України №1766 визначено чіткий порядок підтвердження митної вартості товарів.
Відповідно до п.11 Постанови КМ України №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Отже, як вбачається із вищенаведеного, у разі необхідності додаткового підтвердження митної вартості товарів Харківська митниця повинен був запросити у позивача додаткові документи, чіткий перелік яких має бути визначений самим відповідачем. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Згідно пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, відповідачу був наданий лист ТОВ «Скидельський цукровий комбінат»від 16.12.2009 року № 06/18065, в якому зазначалось, що ціна реалізації товару встановлена та зафіксована на момент підписання контракту у відповідності з планово-економічним розрахунком собівартості продукції, з урахуванням витрат на виробництво та реалізацію продукції, планового прибутку та затрат з постачання до кордону.
За твердженням свідка -Зірки Олександра Володимировича, допитаного в судовому засіданні, інших документів від позивача на підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідач не витребував. Даною інформацією свідок -Зірка О.В. володіє як особа, яка безпосередньо здійснювала митне оформлення усіх партій товару та декларацій митної вартості №8000000/9/437048, №8000000/9/437090, №8000000/9/437108, №8000000/9/437126 та №8000000/9/437127.
Харківська митниця не надала переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих позивачем відомостей по вартості товару, відтак неправомірно порушила ст. 266 Митного кодексу України, застосувавши відмінний від необхідного методу визначення митної вартості товару -за ціною договору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до всновку про часткове задоволення позовних вимог -про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009року Харківської митниці та визнання нечинними рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року .
Крім того суд зазначає, що статтею 7 Митного кодексу України встановлено, що, якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Протоколом про вступ України до Світової організації торгівлі, ратифікованим Законом України від 10.04.2008 р. № 250, Україна взяла на себе ряд міжнародних зобов'язань з приведення і спрощення її законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють відносини у галузі митної справи, до вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р. У Митному кодексі України законодавчо закріплено новий порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, який базується на актах міжнародного законодавства, зокрема, положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) 1994 року (далі -Угода).
Таким чином запроваджено прийняті у міжнародній практиці методи визначення митної вартості товарів та умови їх застосування.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник Харківської митниці у судовому засіданні зазначив, що позивачем не було надано на вимогу митниці документів для визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, що унеможливило визначення митної вартості товари за першим методом (за ціною угоди).
Разом з тим, представником відповідача не було надано суду доказів, які б свідчили про направлення відповідачем такої вимоги на адресу позивача.
За таких підстав, доводи представника відповідача в частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через ненадання позивачем додаткових документів не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.
Аналізуючи фактичні обставини справи та надані суду документи, а також пояснення сторін суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для незастосування методу цукру-піску бурякового за ціною товарів, які імпортуються (перший метод).
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 р. №227, Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі -Кіотська конвенція). Згідно з положенням Кіотської конвенції, для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур з існуючими міжнародними стандартами кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила (ст.13 Кіотської конвенції).
На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 189 Господарського кодексу України “при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін”. А згідно з ч. 3 ст. 191 Господарського кодексу України, “державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України”. По даному виду товару державне регулювання цін не здійснюється, та індикативні ціни не встановлені.
Відповідно до п.1.20.1 ст.1.20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334 від 28.12.1994 р., справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарі”, а “звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін”.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про ціни і ціноутворення”№507 від 03.12.1990 р., політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. З цією метою застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товари і послуги, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання (ст. 7).
Таким чином, судом було встановлено, що зазначені відповідачем підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не підтверджуються матеріалами справи, фактичними даними та нормативними актами, а тому дії Харківської митниці з визначення вартості імпортованих позивачем товарів за другим методом є неправомірними, а позовні вимоги позивача обґрунтовані.
Крім того, суд зазначає, що ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Також, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування; збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 56 Конституції України, матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади відшкодовується за рахунок держави.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Сплачене ввізне мито та ПДВ перераховані до Державного бюджету України, так як відповідно до ч.4 ст.50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України свідчить, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до п. 4 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 року, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Таким чином, шкода завдана відповідачем, повинна бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України.
Проте, суд не може задовольнити позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів за ДМВ №8000000/9/437127 в розмірі 9 151,03 грн. виходячи за наступного.
Згідно ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: «стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю».
Так як позивач, оформлюючи ДМВ №8000000/9/437127 по третій поставці товару, самостійно вказав вартість товару з розрахунку 0,64 долл. США за 1 кг. цукру, не існує незаконного рішення відповідача 1 по даній ДМВ, відтак не існує спору про визнання рішення незаконним.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УЛАН" до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити дії, скасування рішення та стягнення коштів -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Харкіської митниці щодо визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну за вантажно-митними деклараціями №№ 800000014/9/437108, № 800000014/9/437126 від 28.12.2009р. та 29.12.2009р.
Визнати нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/9/001106 від 28.12.2009 року та № 800000014/9/001111 від 29.12.2009року Харківської митниці та визнати нечинними рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/004023/2 від 28.12.2009 року та № 800000017/2009/004047/2 від 29.12.2009 року Харківської митниці.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АПК Улан» 39 643 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 73 коп.-надмірно сплачені митні платежі.
Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «АПК Улан»2,70 грн. сплаченого судового збору.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 15.03.2010р.
Суддя Бартош Н.С.