Справа № 2-76/10
8.02.2010 р.
№ 2-131/10 від 15.03.10р.
14 квітня 2010 року Старовижівський районний суд Волинської області
В складі: головуючого -судді Кошелюк Л.О.,
при секретарі Сулеві Н.С.,
за участю: позивача (він же і відповідач) -ОСОБА_1,
відповідача (він же і позивач) - ОСОБА_2,
відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6; 3-я особа без самостійних вимог -Старовижівська держнотконтора про визнання права власності на 1/6 частину будинковолодіння і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після покійної матері,
Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько, ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, ОСОБА_8. Батьки проживали у власному будинку у АДРЕСА_1.
З батьками на день смерті проживав і він, прийнявши таким чином спадщину.
Через відсутність у покійних правовстановлюючих документів на будинок не може отримати в нотконторі свідоцтво про право на спадщину на спадковий будинок.
Просить визнати за ним право власності на будинковолодіння у порядку спадкування..
Позивач ОСОБА_2 у зустрічному позові покликається на те, що з батьками проживав у їх будинку з дня народження до 2002 року. На день смерті батька перебував на строковій службі в армії з 16.12.91 р. по 21.05.1993 року. Звідки повернувся до спадкового будинку.
Таким чином, спадщину після батька прийняв.
Просить визнати за ним право власності на 1/6 частину спадкового будинковолодіння після батька та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після матері, який пропустив з поважної причини бо відповідачі запевнили про існування заповіту матері у користь ОСОБА_1, а про його відсутність дізнався після отримання копій позову останнього.
У судовому засіданні позивач ( він же відповідач) ОСОБА_1 свій позов підтримав з наведених підстав, а позову ОСОБА_2 не визнав. Ствердив, що дійсно, з
-2-
братом і матір'ю проживав у батьківському будинку на день смерті батька, і що ОСОБА_1 тоді перебував у армії. Мови про заповіт з братом ніколи не вів.
Відповідач (він же позивач) ОСОБА_2 свій позов підтримав з наведених підстав і пояснив, що після армії повернувся додому та з братом і матір'ю спільно проживали і разом господарювали до 2002 року. На даний час зареєстрований у батьківському будинку. В сільській раді дізнався від сільського голови про наявність заповіту матері, в зв'язку з чим не порушував питання спадщини після матері.
Крім цього, не знав куди слід звертатися, а також відчував тоді фінансові труднощі.
Вважає, що має право на спадщину батьків.
Відповідачка ОСОБА_5 не з'явилася у судове засідання за станом здоров'я.
3-я особа також не з'явилася. Від обох є заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_6 ствердили, що в батьківському будинку на день смерті батька жили позивачі і мати.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 22 КЗпШС України ( 1970р.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
А ст. ст.525, 529 ч.1, 548 ч.2, 549 ч.1, 550 ч.1 ЦК України (1963р.) передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина, батьки померлого.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Спадщина може бути прийнята після закінчення строку для її прийняття і без звернення до суду за наявності згоди на це інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
А ст. 60 ЦПК України обов'язок довести ті обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, покладається на них.
Судом встановлено з пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_9 ( сільського голови) і письмових доказів ( копій паспортів позивачів і їх свідоцтв про народження; копії військового квитка ОСОБА_2; копій свідоцтв про смерть обох спадкодавців; довідок про склад сім'ї позивачів на день смерті батьків; технічної документації на спадкову садибу; копій свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на грошові заощадження після матері та медвисновку про інвалідність останнього і повідомлення держнотконтори про прийняття спадщини дружиною після чоловіка на грошовий вклад, і що після матері спадкова справа заведена за заявою її сина, ОСОБА_1 та про відсутність заповітів), що сторони у справі є дітьми покійних спадкодавців ОСОБА_8. і ОСОБА_7,які перебували у зареєстрованому шлюбі.
У 1960-1965 р.р. батьки побудували будинок і господарські споруди у АДРЕСА_1 ( будинок з 2-х кімнат, кухні, сіней і 2 хліви: більший та менший; усі споруди дерев'яні, без газу та побутових зручностей).
На день смерті батька у цьому будинку проживали ( з дня народження, тобто, з 1973 р. і 1980р.) діти ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (позивачі), а також дружина покійного. ОСОБА_2 з 16.12.91р. по 21.05.93р. перебував у армії. Ця обставина визнається сторонами і доводиться письмовим доказом ( військовим квитком).
-3-
Позивачем ОСОБА_1 визнається і той факт, що після служби повернувся ОСОБА_2 до спадкового будинку і втрьох разом господарювали.
Отже, у спадкоємців які прийняли спадщину ( ОСОБА_1 і мати) була добровільна згода на прийняття її сином ОСОБА_2, який там проживав до часу одруження ( до 2002 року), а надалі перейшов у свій будинок на постійне проживання.
Таким чином, після покійного батька спадщина відкрилася на його частку у спільному сумісному майні з дружиною: на Ѕ частину будинковолодіння, яке успадкували 2 позивачі і їх мати у рівних частках ( по 1/6 частині).
А що стосується спадщини після покійної матері, то її частку успадкував лише ОСОБА_1, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України (2003року).
Тоді як ОСОБА_2 у 6-ти місячний строк не подав заяви до держнотконтори про прийняття спадщини.
Про день смерті матері знав, був на похоронах і перед смертю відвідував її; проживав і проживає в одному селі з братом і покійними батьками. Його посилання на обман зі сторони позивача, відповідачів і сільського голови ОСОБА_9 про наявність заповіту - спростовані останніми і більше нічим не доведені.
Поважними причинами пропуску строку звернення за спадщиною ( 6 років) суд не може визнати і, так звані, фінансові труднощі позивача ОСОБА_2, оскільки звернення з заявою до нотконтори про прийняття спадщини не тягне особливих матеріальних затрат. Як не заслуговує на увагу і такий факт, що не знав куди звертатися за спадщиною, і що спростовується його діями бо за оспорюванням спадщини користувався послугами адвоката.
З врахуванням викладеного обидва позови підлягають до часткового задоволення, бо відповідно до ст. 328 ЦК України (2003р.) позивачі набувають право власності на законних підставах.
Позивачі не порушують питання судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України, ст. 328,1272,1268 ЦК України (2003р.), ст.ст. 525,529,548,550 ЦК України ( 1963р.),
суд
Позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати право власності на будинок і господарські споруди, що знаходяться у АДРЕСА_1 Волинської області: за ОСОБА_2 - на 17/100 цього будинковолодіння ( у порядку спадкування після покійного батька); за ОСОБА_1 - на 83/100 цієї садиби ( у порядку спадкування після обох батьків).
У решті позову обом, у т.числі, про визначення додаткового строку ОСОБА_2 для подання заяви про прийняття спадщини після матері, відмовити.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить заява до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд про апеляційне оскарження та послідуюча апеляційна скарга протягом 20 днів.
СУДДЯ Л.О.КОШЕЛЮК.