Справа № 2-92/10
29 квітня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі : головуючого - судді Кухтея Р.В.
при секретарі Пилипюк Л.М.
з участю : позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3 ОСОБА_4
представника відповідача - Волинської регіональної
дирекції закритого акціонерного товариства
«страхова компанія «ТАС» Бердоуса О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Волинської регіональної дирекції закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, Волинської регіональної дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС» (далі - ВРД ЗАТ «СГ «ТАС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 23 лютого 2009 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (далі - третя особа) було залучено - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Альянс Україна».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 липня 2008 року ОСОБА_6 в місті Луцьку по вул.Глушець, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Автомобіль-1), що належить підприємцю ОСОБА_3, з яким він перебував у трудових відносинах на підставі укладеного трудового договору, грубо порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Автомобіль-2), який належить на праві приватної власності позивачу. Внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді відламкового перелому середньої третини правого стегна зі зміщенням, струс головного мозку, саден обох нижніх кінцівок, які згідно висновку експерта № 1921 Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22 вересня 2008 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і йому призначено покарання у вигляді штрафу 1500 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
В результаті ДТП вона була доставлена в Луцьку міську клінічну лікарню і знаходилась на лікуванні до 10 липня 2008 року. 11 липня 2008 року їй провели операцію, однак в подальшому вона лікувалась та лікується в поліклініці по місцю проживання. За весь період лікування вона витратила на медичні препарати 6025,56 грн. з яких : 4500 грн. на фіксатор та 1525 грн. на медикаменти і розхідні матеріали.
Згідно лікарсько-консультативного заключення їй необхідно було пройти санаторно-курортне лікування. Вартість путівки з проживанням, харчуванням та лікуванням складає 9600 грн. Крім того, через 1,5 роки їй необхідно проводити операцію по видаленню фіксатора, вартість якої з врахуванням медикаментів складає не менше 1500 грн.
Крім того, внаслідок ДТП їй була заподіяна матеріальна шкода, пов'язана із пошкодженням належного їй Автомобіля-2. Згідно звіту № 2008/137 спеціаліста автотоварознавця вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля-2, в результаті його пошкодження під час ДТП складає 57772 грн. У зв'язку з відсутністю власного автомобіля вона 10 липня 2008 року уклала договір про надання транспортних послуг з ВП «Аспект», за яким підприємство надає їй при необхідності транспортно-експедиційні послуги по доставці товару по торгових місцях. За цим договором вона сплатила кошти в розмірі 3000 грн.
Позивач вважає, що їй також була заподіяна моральна шкода, оскільки в результаті ДТП вона отримала важку психологічну травму у зв'язку з тривалим лікуванням, стала фізично неспроможною виконувати будь-яку фізичну роботу, не може займатись підприємницькою діяльністю. Заподіяну шкоду позивач оцінює в розмірі 50000 грн. Всього за весь час лікування, витрати пов'язані з лікуванням, подальшою операцією, санаторно-курортним лікуванням, оренду транспорту їй спричинені збитки на суму 20125 грн., тому просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ВРД ЗАТ «СК «ТАС» в солідарному порядку спричинену їй матеріальну шкоду в сумі 77897 грн., з яких : 50000 грн. зі ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» і 27897 грн. з ОСОБА_3; 50000 грн. моральної шкоди з яких : 2550 грн. з відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» і 47450 грн. з ОСОБА_3 Судові витрати прокласти на відповідачів в солідарному порядку.
В судовому засіданні позивач доповнила свої позовні вимоги, зокрема збільшила вимогу про стягнення з відповідачів на її користь витрат на оренду автомобілів, оскільки нею додатково було сплачено 4000 грн., а всього вона сплатила за оренду автомобіля 7000 грн. Крім того, просила суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» 44955 грн. упущеної вигоди. В момент скоєння ДТП автомобіль не використовувався для підприємницької діяльності.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги своєї довірительки з підстав, наведених в позовній заяві та в доповненні до неї.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково. Суду пояснив, що частину коштів у відшкодування матеріальної шкоди ним було відшкодовано.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 суду пояснив, що оскільки позивачу було частково відшкодовано матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля страховою компанією, частково його довірителем, і враховуючи те, що ОСОБА_3 не потрібен пошкоджений автомобіль, тому сума матеріального збитку повинна вираховуватися з урахуванням цього. Розмір моральної шкоди повинен бути не більшим ніж 5000 грн., оскільки за більш тяжкі ушкодження стягується шкода менш ніж цього просить позивач.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача - ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» Бердоус О.Ф. позов визнав частково. Суду пояснив, що позивачу відшкодовано повністю в межах ліміту матеріальна шкода, заподіяна пошкодженням автомобіля. Матеріальна шкода, заподіяна здоров'ю також частково відшкодована. В разі представлення позивачем належних доказів у страхову компанію, підтверджуючих витрати на лікування, їй буде відшкодовано повністю в межах ліміту ці витрати.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши представленні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 липня 2008 року ОСОБА_6 на вул.Глушець в місті Луцьку, керуючи технічно справним Автомобілем-1, який належить підприємцю ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, копія якого міститься на аркуші справи № 19, скоїв зіткнення з Автомобіль-2 під керуванням ОСОБА_1 В прямому причинному зв'язку із настанням даної ДТП стало порушення водієм ОСОБА_6 п.п.2.3 «б», 16.11 і знаку дорожнього пріоритету 2.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП пасажир Автомобіля-2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 1921 Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз від 22 вересня 2008 року відносяться за ступенем тяжкості до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я. Крім того, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказані обставини підтверджується копією вироку Луцького міськрайонного суду від 28 листопада 2008 року в справі про обвинувачення ОСОБА_6, якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.6). Крім того, вказані обставини визнаються відповідачами.
ОСОБА_6 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3, що підтверджується трудовим договором від 14 серпня 2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи та не заперечується відповідачами.
10 жовтня 2008 року між ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № 2783688 від 11 жовтня 2007 року по першому типу договору. Згідно умов даного договору ОСОБА_3 було застраховано належний йому Автомобіль-1.
09 липня 2008 року ОСОБА_3 повідомив ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку.
25 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулась у ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» із заявою про відшкодування завданих їй збитків.
Згідно страхового акту № 1196 В/16 ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» вбачається, що сума страхового відшкодування ОСОБА_1 підлягає до виплати в розмірі 25500 грн., яка їй і була виплачена повністю, що не заперечується сторонами по справі.
Згідно висновку експерта № 0001 від 26 лютого 2010 року величина збитку, завданого власнику Автомобіля-2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП становить 58940,00 грн. Проводити відновлювальний ремонт Автомобіля-2 економічно недоцільно, вартість придатних для подальшого використання залишків (частин) Автомобіля-2 станом на 18 лютого 2010 року складає 22308,38 грн.
Правильність визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням Автомобіля-2 сторонами не заперечується.
Відповідно до абз.3 ч.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Зазначене вище дає підстави прийти до висновку, що ОСОБА_1 після повного відшкодування завданої їй матеріальної шкоди слід зобов'язати передати ОСОБА_3 пошкоджений легковий Автомобіль-2, належний їй на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 було передано ОСОБА_1 6000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, які для цієї мети йому надав ОСОБА_3 Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні поясненнями відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Хоча позивач заперечувала ту обставину, що їй частково шкода була відшкодована за рахунок коштів відповідача ОСОБА_3, однак вона не спростувала належними доказами такі твердження відповідачів. Зокрема в справі відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_6 ці кошти отримані були у борг (розписка або договір) і саме він відшкодовував таку шкоду.
З довідки № 596 від 24 березня 2009 року Луцької об'єднаної державної податкової інспекції вбачається, що ОСОБА_1 за 2007 рік отримала валовий дохід в розмірі 499000 грн., за 2008 рік - 499500 грн. Посилаючись на зазначену довідку просить суд стягнути з відповідача на її користь упущену вигоду в сумі 44955 грн. Однак суд приходить до висновку, що в задоволенні такої вимоги позивача слід відмовити, оскільки вона не надала суду цьому переконливих доказів. Зокрема про це свідчить і те, що її валовий дохід не зменшувався, а навпаки під час її лікування збільшився.
Також не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на оренду автомобіля з наступних підстав.
10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПН-ВП «Аспект» був укладений договір про надання транспортних послуг по Україні, предметом якого було перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Згідно рахунків-фактур № 00025 від 30 жовтня 2008 року, № 00016 від 30 вересня 2008 року, № 0008 від 31 серпня 2008 року, № 0004 від 31 липня 2008 року, № 00057 від 30 листопада 2008 року та № 00057 від 29 грудня 2007 року (а.с.120-125) підприємцем ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ПН-ВП «Аспект» суму коштів 7000 грн. за транспортні послуги. Однак позивач не надала суду доказів того, що такі послуги дійсно надавались.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вказана норма ЦК України дає підстави дійти висновку, що саме на відповідача ОСОБА_3 слід покласти обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки відповідачем ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» в межах ліміту була виплачена сума матеріального збитку в розмірі 25500 грн. Цю обставину визнають сторони.
Крім того, внаслідок ДТП позивачці ОСОБА_1 була заподіяна матеріальна шкода, внаслідок ушкодження її здоров'я, вимога про відшкодування якої яка підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З копії чеків, які знаходяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 витратила на ліки 1318,21 грн.
З копії листа начальника управління врегулювання страхових випадків, адресованого ОСОБА_1, останній було відшкодовано відповідачем ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» 1367,61 грн.
Таким чином, різниця між виплаченою сумою та понесеними збитками складає 49,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» на користь позивача.
Суму 4500 грн., яка була витрачена позивачем згідно рахунку-фактури № АН-1007-03 від 10 липня 2008 року на придбання виробу медичного призначення для стегна у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 суд не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні з пояснень сторін було встановлено, що вид діяльності останнього це реалізація канцелярських товарів. На це звернув увагу представник відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС», акцентувавши увагу позивача на тому, що в разі понесення нею таких витрат, які будуть підтверджені належними доказами, ними відразу буде проведена така виплата.
Отже вказана сума коштів, на думку суду не підлягає стягненню.
З лікарсько-консультативного заключення від 21 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 рекомендоване санаторно-курортне лікування.
Враховуючи запропоновані рекомендації позивач просить стягнути на її користь суму вартості путівки з проживанням, харчуванням та лікуванням, яка становить 9600 грн.
Однак на думку суду, дана вимога не підлягає до задоволення як передчасна.
Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
В обґрунтування розміру збитків, понесених позивачем на лікування, суд не брав до уваги копію товарного чеку № 1179 від 08 липня 2008 року, за яким було придбано постільна білизна та халат, оскільки це є речі повсякденного використання.
Крім того, позивач ОСОБА_1 вважає, що внаслідок ДТП їй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що в результаті ДТП вона довгий час проходила лікування, отримала важку психологічну травму, стала фізично неспроможною виконувати будь-яку фізичну роботу, не може самостійно займатись підприємницькою діяльністю. Заподіяну шкоду вона оцінює в розмірі 50000 грн.
При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди та визначення її розміру суд виходив з наступного.
Із виписки з медичної картки стаціонарного хворого Волинської обласної клінічної лікарні № 10344 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10 липня 2008 року по 21 липня 2008року з діагнозом : закритий переломом правого стегна зі зміщенням та закритою черепно-мозковою травмою, струс головного мозку.
Крім того, згідно листків непрацездатності, які надала суду позивач по справі, вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 10 липня 2008 року по 21 липня 2008 року, з 07 липня 2008 року по 10 липня 2008 року, з 25 липня 2008 року по 23 серпня 2008 року, з 09 жовтня 2008 року по 01 листопада 2008 року, з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року.
З повідомлення Луцької міської клінічної лікарні міської МСЕК вбачається, що ОСОБА_1 20 лютого 2009 року було присвоєно другу групу інвалідності загального захворювання та їй протипоказана важка праця з тривалим ходінням.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.23 ЦК України особо має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.1 та п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ч.3 ст.23 цього кодексу при визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності та справедливості.
Згідно ст.22 п.22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п.9.3 ст.9 вказаного вище Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що пред'явлена позивачем моральна шкода в розмірі 50000 грн. підлягає до часткового задоволення в розмірі 5000 грн., а тому відповідно моральну шкоду на користь позивача в розмірі 2450 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_3, а 2550 грн. з ВРД СГ «ТАС».
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що загальний розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди становить 27489,40 грн. (58940 грн. (величина матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля-2) - 25500 грн. (сума, якавідшкодована позивачу відповідачем ВРД ЗАТ «СГ «ТАС») - 6000 грн. (сума збитків, які були доброавльно відшкодовані позивачу відповідачем ОСОБА_3.) + 49,40 грн. (сума витрат на придбання ліків, яка підялагє стягненню з відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» на користь позивача).
Отже з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача 274 грн. 40 коп. сплаченого судового збору, а з відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» на користь позивача слід стягнути 49 коп. сплаченого судового збору (49,4 грн. х 100 % / 27440 грн. = 0,18 % - далі 274,89 грн. х 0,18 % / 100 % = 0,49 грн.).
Понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. слід стягнути в рівних частинах з відповідачів ОСОБА_3 та ВРД ЗАТ «СГ «ТАС», по 15 грн. з кожного.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити.
Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача встановлену в судовому засіданні суму матеріального збитку в розмірі 27440 грн., завданого пошкодженням автомобіля, внаслідок ДТП та 2450 грн. моральної шкоди, а з відповідача ВРД ЗАТ «СГ «ТАС» слід стягнути в користь позивача встановлену в судовому засіданні суму матеріальної шкоди в розмірі 49 грн.40 коп., заподіяної ушкодженням здоров'я та 2550 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст.3, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.22, 23, 1167, 1172, ч.1 ст.1195 Цивільного кодексу України, п.9.3 ст.9, п.22.3 Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 27440 (двадцять сім тисяч чотириста сорок) грн. суми матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Волинської регіональної дирекції закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Волинської регіональної дирекції закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 49 (сорок дев'ять) грн. 40 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з Волинської регіональної дирекції закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 49 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3, Волинської регіональної дирекції закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 30 (тридцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, по 15 (п'ятнадцять) грн. з кожного.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Зобов'язати ОСОБА_1 після повного відшкодування завданої їй матеріальної шкоди передати ОСОБА_3 пошкоджений легковий автомобіль «Рено-Кенго», 2002 року випуску, належний їй на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з моменту його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо буде подана заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. Якщо буде подана апеляційна скарга, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.В.Кухтей