Справа № 2-2639/10
(заочне)
27 квітня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі : головуючого - судді Кухтея Р.В.
при секретарі Пилипюк Л.М.
з участю : позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 листопада 2009 року о 15 год. 10 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «БМВ-730», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м.Луцьку на нерегульованому перехресті вулиць О.Кошевого-Орджонікідзе не дав дорогу його автомобілю «Шевролє», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що наближався праворуч, чим створив аварійну ситуацію. Уникаючи ДТП позивач змушений був виїхати за межі проїздної частини, скоївши наїзд на бордюр, чим пошкодив свій автомобіль «Шевролє».
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 30 грудня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та стягнуто штраф в сумі 765 грн.
11 листопада 2009 року позивач доставив автомобіль на станцію техобслуговування для проведення ремонту. Загальна вартість ремонту його автомобіля з запчастинами становить 6206,78 грн.
Крім того, за час ремонту його автомобіля протягом десяти днів він втратив свій заробіток в розмірі 1000 грн, так як автомобіль являється основним джерелом його доходів перевезенням пасажирів.
Вважає, що йому також була спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, відсутності доходу для утримання сім'ї та кошти необхідні для ремонту автомобіля, так як він являється єдиним годувальником в сім'ї. В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати йому кошти на ремонт, томі він змушений був брати в борг 5000 грн., які зобов'язані повернути до 18 березня 2010 року.
На підставі наведеного просить суд стягнути з відповідача в користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 6206,78 грн., втрачений ним заробіток за десять днів простою в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн. та 1000 грн. витрат за надання юридичної допомоги і судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, наведених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та дослідивши представленні по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що 10 листопада 2009 року о 15 год. 10 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «БМВ-730», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в місті Луцьку на нерегульованому перехресті вулиць О.Кошевого-Орджонікідзе не дав дорогу його автомобілю «Шевролє», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що наближався праворуч, чим створив аварійну ситуацію, при цьому зіткненні ОСОБА_1 змушений був виїхати за межі проїздної частини, скоївши наїзд на бордюр. В наслідок автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 30 грудня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та стягнуто штраф в сумі 765 грн.
Обґрунтовуючи розмір завданого матеріального збитку суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно заявки ОСОБА_1 від 11 листопада 2009 року вбачається, що вартість ремонтних робіт складає 3382,22 грн. які ним були сплачені.
Згідно видаткових накладних позивачем були придбані запчастини на загальну суму 1744,12 грн.
Згідно видаткової накладної № РН-0006650 від 20 листопада 2009 року позивачем було сплачено за запчастини 629 грн.
Відповідно до заказу-наряду від 20 листопада 2009 року за ремонтні роботи ОСОБА_1 сплатив 85,78 грн.
З товарного чеку вбачається, що 17 листопада 2009 року позивачем було придбано бампер вартістю 280 грн.
Відповідно до ч.4 ст.61 КУпАП постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено і підтверджено письмовими доказами, що розмір матеріального збитку становить 6199,58 грн.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає частковому стягненню суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.23 ЦК України особо має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.1 та п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, що позивач переніс душевні страждання, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля.
ОСОБА_1 посилається на те, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, відсутності доходу для утримання сім'ї та кошти необхідні для ремонту автомобіля, так як він являється єдиним годувальником в сім'ї.
Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ч.3 ст.23 цього кодексу при визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності та справедливості.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що пред'явлена позивачем моральна шкода в розмірі 3000 грн. підлягає до часткового задоволення в розмірі 1000 грн.
Вимога позивача про стягнення втраченого ним заробітку за десять днів простою в сумі 1000 грн. не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано доказів про його середню заробітну плату.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив представнику ОСОБА_2 1000 грн. за надання правової допомоги, тому дана сума підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3, 10, 27, 31, 57, 60, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1187 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 6199 (шість тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 58 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням належного йому майна.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 70 (сімдесят) грн. 49 коп. сплаченого судового збору, 120 (сто двадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 1000 (одну тисячу) грн. понесених витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів після проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.В.Кухтей