ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.01.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/708/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.,
секретар судового засідання: Савчин Т.О.,
за участю:
прокурора: Гоголя В. В.
представника відповідача: Севч М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області, вул.Василіянок,48, м. Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави в особі Марковецької сільської ради, вул. Шкільна, буд.2а, с. Марківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77470
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" вул. Берегівська-об'їзна, буд. 11, м. Мукачево, Закарпатська область,89600
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 240 536,97грн.
встановив, що керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Марковецької сільської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 240536,97грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ТОВ "Полістар", будучи власником приміщення автозаправочної станції площею 77,6 кв. м., що знаходяться у с.Марківці, Тисменицького району Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,50 га, з кадастровим номер 2625882901:03:005:0001, у період з 01.09.2015 по 31.05.2019, за наявності рішення Марковецької сільської ради від 19.04.2013 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою, не зверталося до сільської ради про затвердження технічної документації для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування автозаправної станції, відповідно використовує її без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачує, що має наслідком збереження відповідачем у себе коштів за оренду землі, які повинні були бути заплачені за фактичне користування земельною ділянкою на якій знаходиться нерухоме майно товариства.
В підтвердження заявлених вимог позивач подав суду копії наступних документів: витяг з рішення 07-11/13 від 19.04.2013 Марковецької сільської ради, лист ТОВ "Полістар" до Марковецької сільської ради від 26.06.2013, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, лист Держгеокадастру до Тисменицької прокуратури від 22.02.2018 №10-9-041-1221/0/2-18, лист Марковецької сільської ради до ТОВ "Полістар" №178 від 02.07.2018, лист Марковецької сільської ради прокурору від 27.08.2018 №237, листи Марковецької сільської ради прокурору №128 від 02.05.2019 та №174 від 14.06.2019 розпорядження №50 від 12.06.2019 Марковецької сільської ради, лист прокуратури Марковецькій сільській раді від 24.06.2019, листи Держгеокадастру від 30.10.2020, 02.12.2020.
Відповідач щодо позову заперечив та вказав на те, що у відповідності до ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок " від 02.07.2013 №366-VII, товариство зверталося до Марковецької сільської ради про укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки без складення документації із землеустрою, однак договір оренди укладено між сторонами не було, що, відповідно до положень Податкового кодексу України, виключає можливість нарахування та стягнення орендної плати. Вказує також на те, що товариством сплачувався земельний податок за спірну земельну ділянку до часу відчуження нерухомого майна, яке на ній розташоване ( договір купівлі-продажу нерухомого майна реєстр. №607 від 26.09.2019). Просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин за період з 01.09.2015 по 31.05.2016 в порядку ст.267 ЦК України.
В підтвердження викладеного, подав суду копії листів до Марковецької сільської ради №15 від 15.08.2013 та №26-11/3-14 від 26.11.2014, оборотну відомість по рахунку ТОВ "Полістар" за період вересень 2015року по травень 2019 року, квитанції з плати за землю №1, 2 , податкові декларації за 2015- 2019 роки, реєстр платіжних доручень за вересень 2015-травень 2019, листи до Тисменицької РДА та Марковецької сільської ради№11 від 26.07.2018, №6 від 15.05.2018, лист Марковецької сільської ради №178 від 02.07.2018, протокол комісії від 07.05.2018, акт від 04.05.2018 , листи Марковецької сільської ради №137 29.05.2018 та №229 від 16.08.2018, лист Тисменицької РДА від 23.08.2018, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.09.2019, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 по справі № 909/810/18, платіжні доручення за період вересень 2015 року по травень 2019 року про сплату земельного податку.
В судовому засіданні 13.01.21 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити, представник відповідача щодо позову заперечив, просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
Як свідчать обставини справи, ТОВ "Полістар" 18.02.2013 набуло право власності на приміщення автозаправочної станції загальною площею 77,6 кв.м., що знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 2625882901:03:005:0001 у с. Марківці, Тисменицького району Івано-Франківської області та відчужив зазначене майно, 26.09.2019, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрованого в реєстрі за №607.
Протягом зазначеного часу, відповідач користувався вищевказаною земельною ділянкою, на якій знаходилось його нерухоме майно, без укладення договору оренди землі.
Зазначені обставини встановлено в рішенні суду від 17.01.2019 по справі №909/810/18, яке набрало законної сили, відтак не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (ст.75 ГПК України).
Предметом судового розгляду в даній справі є вимога прокурора в особі позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.09.2015 по 31.05.2019.
Згідно ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №922/3412/17 про стягнення безпідставно збережених коштів у розрізі орендної плати, суд дійшов висновку про те, що фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, з зазначеного випливає безумовний обов'язок фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах, що винесені по справах № 920/739/17 від 10.09.2018, № 922/536/18 від 29.01.2019, № 922/391/18 від 11.02.2019, 922/981/18 від 12.04.2019, №922/3607/18 від 06.11.2019, для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель ( ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель "- далі Закон)
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст.23 Закону).
Враховуючи викладене та те, що в матеріалах справи такий витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які знаходяться за адресою с. Марківці, Тисменицького району Івано-Франківської області площею 0,50 га, відсутній, а Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18), позов є необґрунтованим.
За наведених обставин і вимог ст. 77 ГПК України, згідно якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, поданий прокурором, в підтвердження заявлених сум, лист Держгеокадастру від 30.10.2020 №0-9-029-248/110-20 про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,50 га в с. Марківці по вул. Центральна ТзОВ ""Полістар", для обслуговування АЗС, в розрізі 2016-2019 років становила 633449,58 грн та 671456,56 грн., судом не приймається.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Правила про позовну давність не підлягають застосуванню, оскільки суд дійшов висновку про відмову в позову.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.01.2021
Суддя І. М. Скапровська