Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/1168/19)
Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 906/1168/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Янг" (м. Дніпро) до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир) про стягнення 210000,00 грн в межах справи № 906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир),
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Раєцький А.О. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Янг" (ордер на надання правової допомоги серії ЖТ №055049 від 05.11.2019, посвідчення адвоката №000977 від 14.08.2018);
від боржника: не з'явилися,-
До Господарського суду Житомирської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Янг" ( далі - ТОВ "Компанія Янг", позивач) з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" (далі - ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837") про стягнення сплаченого відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 420000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2020 (суддя Кравець С.Г.) матеріали справи №906/1168/19 за позовом ТОВ "Компанія Янг" в частині майнових вимог до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а саме, щодо стягнення 210000,00 грн, передано до Господарського суду Житомирської області для їх розгляду в межах справи №906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; у задоволенні позову ТОВ "Компанія Янг" в частині вимог до ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" про стягнення 210000,00 грн відмовлено.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2020 (суддя Костриця О.О.) прийнято до свого провадження справу №906/1168/19 за позовом ТОВ "Компанія Янг" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 210000,00 грн в межах справи № 906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ухвалено розгляд справи №906/1168/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Розгляд справи в підготовчому провадженні неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду від 24.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1168/19 за позовом ТОВ "Компанія Янг" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 210000,00 грн до судового розгляду по суті в межах справи №906/1318/19; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 22.12.2020.
Ухвалою господарського суду від 22.12.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 21.01.2021.
Представник позивача в судових засіданнях 22.12.2020 та 21.01.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив про необхідність їх задоволення, стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь позивача 210 000,00 грн, з підстав, викладених у позовній заяві від 05.11.2019 (т. 1 а.с. 4-11), письмових поясненнях від 12.12.2019 (т. 1 а.с.125-126).
Відповідач повноважного представника в судові засідання 22.12.2020 та 21.01.2021 не направив, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Житомирської області, -
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2016 о 07:38 год сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) на проїзній частині автомобільної дороги "Житомир - Могилів-Подільський", за участю належного ТОВ "Компанія Янг" технічно справного автопоїзду у складі: сідлового тягача "ДАФ XF 95.430", номерний знак НОМЕР_1 і спеціалізованого напівпричепа "Вельтон NS3F", номерний знак НОМЕР_2 , належного ТОВ "Вельтон-Україна", під керуванням ОСОБА_1 , та маршрутного автобуса "БАЗ А079.24", номерний знак НОМЕР_3 , належного ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство -11837", під керуванням ОСОБА_2 .
Наслідком цієї ДТП стала смерть ОСОБА_2 , пасажирам автобуса потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, іншим - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
За фактом даної ДТП було відкрито кримінальне провадження №12016060000000147, за яким обвинувачено ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За результатами розгляду даного кримінального провадження Житомирським районним судом Житомирської області винесено вирок від 02.11.2017 у справі №278/224/17 (т. 1 а.с. 20-26), яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначено йому покарання 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; на підставі статті 1 Закону України "Про амністію в 2016 році" звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів у сумі 5191,44 грн; цивільний позов ОСОБА_12 задоволено повністю, стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска" (далі - ПрАТ "УАСК Аска") на користь ОСОБА_12 60348,00 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 250000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_4 1342,73 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 70000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_3 575,37 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 70000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_5 2282,35 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто із ТОВ "Компанія Янг" на користь ОСОБА_6 30000,00 грн моральної шкоди; цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_7 1970,61 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_8 364,10 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_9 689,52 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_10 535,94 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної; цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто із ПрАТ "УАСК Аска" на користь ОСОБА_11 313,57 грн матеріальної шкоди, а з ТОВ "Компанія Янг" - 30000,00 грн моральної.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області у справі №278/224/17 від 08.06.2018 (т. 1 а.с. 27-30) апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задоволено, апеляційну скаргу потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_7 залишено без задоволення; вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02.11.2017 за частиною 2 статті 286 КК України щодо ОСОБА_1 змінено; ухвалено вважати, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 2 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження; скасовано цей вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 та призначено новий розгляд справи в цій частині в тому ж суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства; в решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У відповідності до частини 6, 7 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Таким чином, в незміненій і нескасованій частині вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02.11.2017 за частиною 2 статті 286 КК України щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 08.06.2018.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, ТОВ "Компанія Янг" перерахувало на виконання вироку суду в кримінальному провадженні №278/224/17:
- згідно з платіжним дорученням №90921 від 22.12.2017 ОСОБА_12 250000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90924 від 22.12.2017 ОСОБА_4 70000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90920 від 22.12.2017 ОСОБА_5 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90922 від 22.12.2017 ОСОБА_6 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90919 від 22.12.2017 ОСОБА_8 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90923 від 22.12.2017 ОСОБА_9 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №90925 від 22.12.2017 ОСОБА_13 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- згідно з платіжним дорученням №5 від 23.01.2018 ОСОБА_11 30000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Згідно з платіжним дорученням №6 від 13.07.2018 33200,00грн, з них 30000,00 грн для ОСОБА_7 згідно з постановою ВП №56751792 за виконавчим листом Житомирського районного суду Житомирської області від 26.06.2018 №278/224/17.
Також, згідно з платіжними дорученнями №1041 від 07.12.2018 та №1679 від 23.04.2019 позивач, врегулювавши спір у позасудовому порядку, сплатив 80000,00 грн і 20000,00 грн відповідно, ОСОБА_3 , у відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, позивачем сплачено потерпілим від ДТП загальну суму 630000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
За викладених обставин, у даній справі ТОВ "Компанія Янг" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" про стягнення сплаченого ним відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 420000,00 грн. Позивач вважає, що оскільки ТОВ "Компанія Янг" було відшкодовано потерпілим у ДТП шкоду в розмірі 630000,00 грн, у тому числі за солідарних боржників (інших учасників ДТП) - відповідачів в розмірі 420000,00 грн, то підлягає стягненню в порядку регресу з інших учасників ДТП їх солідарний обов'язок з відшкодування шкоди понесеної в ДТП, у рівних частках, тобто, по 210000,00 грн з кожного відповідача.
Посилаючись на положення статей 11, 543, 544, 599, 1166, 1187, 1188, 1190, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем зазначено, що деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (в тому числі моральної) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язання до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК України, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Обґрунтовуючи необхідність стягнення коштів з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позивач посилається на обставини, встановлені вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 02.11.2017 у справі №278/224/17, зокрема, що водій позивача вчинив злочин, проте, з необережною формою вини; дорожнє покриття було з наледенінням і засніженням, льодяними напливами і колійністю, що суперечило вимогам дорожнього покриття, передбаченим пунктом 3.1.1. ДСТУ-3587 та не забезпечувало вимог безпеки дорожнього руху; наявність супутньої причини даної ДТП як невідповідність фактичного стану дорожнього покриття на місці ДТП встановленим нормам і стандартам.
Крім того, на думку позивача, законодавство пов'язує факт настання деліктного зобов'язання для власників/користувачів джерел підвищеної небезпеки перед іншими особами (потерпілими) лише із їхньою взаємодією. Таке деліктне зобов'язання є беззаперечним і не пов'язане з іншими умовами, необхідними для виникнення підстав для відповідальності. Тому, як вважає позивач, у випадку заподіяння шкоди взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки наявність вини не потрібна. Положення частини 2 статті 1188 ЦК України розповсюджуються на всіх учасників ДТП, незалежно від того, чия вина у завданні шкоди потерпілим. Єдиною підставою для відповідальності є сама участь сторін в ДТП та наявність від цієї взаємодії шкоди третім особам. Після відшкодування такої шкоди одним із учасників, у нього виникає право вимоги (регресу) до солідарних завдавачів шкоди.
Позивач вказує, що цивільні позивачі (потерпілі) у справі № 278/224/17, користуючись своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 543 ЦК України, звернулися з вимогами виключно до ТОВ "Компанія Янг". Отже, тепер відповідно до положень статті 1191, 543, частини 1 статті 544 ЦК України, ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" як солідарні з ним боржники за завдану ДТП шкоду третім особам (потерпілим/ цивільним позивачам) мають в порядку регресу у рівній частці відшкодувати йому сплачені кошти, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2020 (суддя Кравець С.Г.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, матеріали справи №906/1168/19 за позовом ТОВ "Компанія Янг" в частині майнових вимог до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а саме, щодо стягнення 210000,00 грн, передано до Господарського суду Житомирської області для їх розгляду в межах справи №906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; у задоволенні позову ТОВ "Компанія Янг" в частині вимог до ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" про стягнення 210000,00 грн відмовлено.
Господарським судом у даному судовому рішенні зазначено, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" на користь позивача 210000,00грн у порядку регресу на підставі статтей 1187, 1188 ЦК України та відповідно до статей 543, 544 ЦК України як із солідарного боржника за завдану шкоду, у зв'язку не встановленням жодної вини водія ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство -11837" у ДТП.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.03.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Отже, враховуючи те, що вимогу позивача до ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" вже розглянуто, про що постановлено рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2020, відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вимога ТОВ "Компанія Янг" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 210000,00 грн як одного із солідарних боржників за шкоду, завдану ДТП третім особам (потерпілим), розглядається у межах справи № 906/1318/19 про банкрутство ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.
Положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1187 ЦК України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Поняття джерела підвищеної небезпеки визначено частиною 1 статті 1187 ЦК України за положеннями якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Стаття 1188 Цивільного кодексу України регулює відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки наступним чином. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", яким визначено, що суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.
Правовий аналіз вищевказаного визначення джерела підвищеної небезпеки та роз'яснень судової практики застосування цієї норми дає підстави для висновку, що автомобільна дорога не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки не має ознак джерел підвищеної небезпеки (неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди).
Позивачем не наведено жодних особливостей, за якими би автомобільну дорогу можна віднести до джерела підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, у зв'язку з чим господарським судом відхиляються доводи позивача, що автомобільна дорога є джерелом підвищеної небезпеки.
Крім того, господарський суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Додатками 2, 3, даного Порядку визначено Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, Перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Автомобільна дорога серед джерел підвищеної небезпеки, визначених у додатках до зазначеного вище Порядку також відсутня.
Таким чином у даному випадку не було взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим у спірних правовідносинах положення статті 1188 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) застосуванню не підлягають.
Водночас, позивачем у позовній заяві зазначено про наявність правових підстав для стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 210 000,00 грн з інших правових підстав, зокрема на загальних підставах відшкодування шкоди, передбачених статтями 1166, 1167 ЦК України.
Згідно з статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вироком Житомирського районного суду від 02.11.2017 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Враховуючи наявність у діях ОСОБА_1 вини та визначених вище елементів складу цивільного правопорушення, підтвердження фактів завдання моральної шкоди, звернення потерпілих у ДТП з цивільними позовами у межах кримінальної справи з вимогами про стягнення моральної шкоди саме з ТОВ "Компанія "Янг", суд у межах кримінальної справи № 278/224/17 прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення, зокрема, з ТОВ "Компанія "Янг" на користь потерпілих у ДТП фізичних осіб моральної шкоди.
Загальна сума сплачених позивачем потерпілим від ДТП коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди становить 630000,00 грн.
Згідно зі статтею 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов'язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.
У відповідності до статті 544 ЦК України встановлено право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу, а саме: боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Отже, солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Наголошуючи на тому, що вимоги у даній справі стосуються регресу в частині відшкодованої шкоди іншим особам (потерпілим внаслідок ДТП), позивач, стверджує, що ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є учасником деліктного зобов'язання та як один із винних у заподієнні шкоди має нести солідарну відповідальність за неї перед третіми особами.
Щодо наявності вини ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (її працівників) у виникнені ДТП, підстав для регресу та понесення відповідачем солідарної відповідальності за заподіяння моральної шкоди третім особам (потерпілим внаслідок ДТП), господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів, органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.
За змістом статті 7 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.
Державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту (стаття 6 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП).
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Отже, станом на дату ДТП державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснювала Державна служба автомобільних доріг України, правонаступником якої є Державне агентство автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до організаційної структури органом управління автомобільними дорогами у Житомирській області є Служба автомобільних доріг у Житомирській області.
Положеннями статей 11, 13 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП визначено основні обов'язки та відповідальність цього органу за стан автомобільних доріг, якість робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом тощо.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" в редакції чинній станом на дату ДТП до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить:
- компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів;
- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;
- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;
- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;
- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про дорожній рух" в редакції чинній станом на дату ДТП власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Пунктом 11 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №198 від 30.03.1994 в редакції чинній станом на дату ДТП визначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, шляхо-експлуатаційні організації зобов'язані вчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил, з дотриманням норм і стандартів по безпеці руху.
Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (частина 3 статті 14, частина 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" в редакції чинній станом на дату ДТП).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" в редакції чинній станом на дату ДТП водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про автомобільні дороги" в редакції чинній станом на дату ДТП користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку визначеному законом.
Судом встановлено, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області є підприємством, на яке державою покладено обов'язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Житомирській області, у тому числі і автодорогу Житомир - Могилів Подільський.
18.02.2016 між Службою автомобільних доріг у Житомирській області і ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (підрядник) укладено договір № 8 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1442,40 км (т. 1 а.с. 47).
Згідно з пунктом 1.1. договору підрядник зобов'язується у 2016-2017 роках надати замовникові послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1442,40 км, в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів, а замовник - прийняти і оплатити послуги.
Відповідно до пункту 8.3. підрядник несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами; незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні підрядних робіт (послуг), які призвели до ДТП. Підрядник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків.
Отже, шляхом укладення даного договору, автомобільну дорогу "Житомир - Могилів-Подільський", на якій 16.11.2016 трапилося ДТП, Службою автомобільних доріг у Житомирській області передано на експлуатаційне утримання ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", у зв'язку з чим відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок ДТП, за наявності визначених ЦК України підстав, має здійснюватися ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Зі змісту вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 02.11.2017 та матеріалів кримінальної справи, які було витребувано господарським судом, та копії яких долучено до матеріалів справи, судом встановлено, що обвинувачений - ОСОБА_1 при розгляді кримінальної справи № 278/224/17 однією з причин виникнення ДТП вказав наявність значних пошкоджень дорожнього покриття з глибокими осіданнями, вибоїнами, льодяними наростами, не очищення від снігу та не посипання спеціальними сумішами автомобільної дороги, що зумовило неможливість обвинуваченого контролювати рух свого транспортного засобом.
У вироку встановлено, зокрема, що згідно із протоколом огляду місця ДТП (зі схемою) від 16.11.2016 дільниця дороги, де сталася ДТП, була покрита снігом, не розчищена, із ожеледицею. Разом з тим, на дорозі встановлені попереджувальні знаки про слизьку дорогу, ожеледицю, вологе покриття.
Судовий експерт, допитаний в суді за клопотанням сторони захисту, пояснив, зокрема, що особисто прибув на місце ДТП одразу після виклику, десь через 30 хв, тому вважає, що дорога була посипана сумішшю вже після ДТП, оскільки суміші під автобусом та тягачем не було.
З висновку експерта 1285/17-42/1620/17-52 від 13.09.2017 у вироку встановлено, що на час вчинення ДТП проїзна частина знаходилася у засніженому стані, не розчищена від снігу та не оброблена протиожеледними сумішами, наявні льодяні напливи, колійність, що суперечило вимогам дорожнього покриття, передбачених пунктом 3.1.1 ДСТУ-3587 та не забезпечувало вимог безпеки дорожнього руху. Ділянка автомобільної дороги під час зіткнення ТЗ знаходилась в зоні дії дорожніх знаків 1.13 (слизька дорога) та 7.12 (ожеледиця). Зазначені засоби організації дорожнього руху інформували водіїв транспортних засобів, які рухались по напрямку вантажного тягача "ДАФ" про стан дорожнього покриття, а саме про незабезпечення нормативного зчеплення шин транспортного засобу із дорожнім покриттям на досліджуваній ділянці дороги, у відповідних погодних умовах. Тобто організація інформації дорожнього руху забезпечувала вимоги ПДР. Передумовою настання заносу тягача "ДАФ" міг бути не тільки невідповідний стан покриття, а й невиконання водієм пункту 12.1 ПДР.
По факту незабезпечення утримання доріг стандартам порушено кримінальне провадження №12016060000000147 (т. 1 а.с. 189-190), яке станом на дату судового засідання відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не завершено.
Відповідно до листів Житомирського обласного центру з гідрометеорології №24-04-16/1-1361 від 23.11.2016, №24-04-16/1-1457 від 14.12.2016 станом на 16.11.2016 було хмарно; середня відносна вологість повітря 97%; опадів не було; спостерігався дуже розріджений туман; упродовж всієї доби відмічалась ожеледиця на дорогах; метеорологічна видимість коливалась від 04 км. до 500 м. 16.11.2016 синоптиками оголошено шторм-попередження №2, адже очікувався туман, видимість 200-500 м.
Згідно з інформацією ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в день ДТП 16.11.2016 були складні погодні умови, а саме туман з відкладенням паморозі без опадів. Снігоочищення автомобільної дороги Житомир - Могилів-Подільський в період з 14.11.2016 по 18.11.2016 здійснювалось шляхом очистки та посипки піщано-соляною сумішшю, для виконання очисних робіт була залучена спеціальна снігоочищувальна техніка, про що надані наряди, дефектні акти, акти приймання виконаних робіт з актом службового розслідування даної ДТП без зазначення причин.
У своєму висновку (№51/17-25 від 24.01.2017), експерт зазначив, що в діях обвинуваченого вбачається невідповідність технічним вимогам 1.5, 2.3б, 12.1 ПДР, що і стало причиною даної ДТП у наведених умовах дорожнього руху.
З огляду на наведені обставини, суд у вироку дійшов висновку, що місце даної ДТП, характер та локалізація механічних пошкоджень на обох транспортних засобах, співпадають з показаннями потерпілих, висновками експертиз та з іншими дослідженими доказами, а також доводять наявність супутніх причин - невідповідність фактичного стану дорожнього покриття на місці ДТП встановленим нормам і стандартам, що вплинули на обставини ДТП.
У відповідності до частини 6, 7 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Отже, вироком Житомирського районного суду встановлено невідповідність фактичного стану дорожнього покриття на місці ДТП встановленим нормам і стандартам, що вплинуло на обставини ДТП.
Також, господарським судом встановлено, що інспектором РВП з обслуговування Житомирського району лейтенантом поліції Щербань С.П. на підставі статті 11 Закону України "Про міліцію", статті 52-1 Закону України "Про дорожній рух", з метою забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до ДСТУ 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану." 15.11.2016, після ДТП, що трапилося 15.11.2016 та не є предметом дослідження у даній справі, складався припис № 25 з вимогою усунути недоліки, які стали причинами ДТП (т. 1 а.с. 176).
Разом з тим, докази усунення ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" недоліків дороги, визначених у приписі, матеріали справи не містять.
16.11.2016 (після ДТП, що є предметом дослідження у справі) інспектором РВП з обслуговування Житомирського району лейтенантом поліції Щербань С.П. повторно складено припис № 26 про усунення недоліків дороги "Житомир - Могилів-Подільський" (т. 1 а.с. 175).
Листом філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 17.11.2016 № 566 на припис від 16.11.2016 № 27 повідомлено інспектора ОДР РВП лейтенанта поліції Щербаня С.П. про роботи по усуненню недоліків, які стали виявлені після обстеження на місці ДТП 16.11.2016 о 09:34 год на дорозі "Житомир - Могилів Подільський", а саме: колійність - ліквідовано, снігові накати - ліквідовано, місцями ожеледиця - ліквідовано (т. 1 а.с. 177).
Зазначені вище та встановлені у вироці Житомирського районного суду обставини неналежного виконання працівниками ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" обов'язків щодо забезпечення належного стану автомобільної дороги, наявність приписів правоохоронних органів, їх добровільне усунення, свідчать про вину цього відповідача у незабезпеченні безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг. Встановлення на дорозі лише попереджувальних знаків про слизьку дорогу, ожеледицю, вологе покриття не свідчать про відсутність вини відповідача у незабезпеченні безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг.
Крім того, слід зазначити, що з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.
Так, частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).
ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не надано до суду відзиву на позов та жодних доказів відсутності вини.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд приходить до висновку про те, що у даній ДТП винними є ОСОБА_1 , який порушив Правила дорожнього руху та вина якого встановлена вироком Житомирського районного суду від 02.11.2017, та відповідач - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", працівники якого були відповідальні за забезпечення належного стану автомобільної дороги Житомир - Могилів - Подільський, отримували приписи про необхідність усунення недоліків дороги, однак не забезпечили належного стану автомобільної дороги, що стало однією з супутніх причин виникнення ДТП.
Питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
З матеріалів справи судом встановлено наявність чотирьох обов'язкових елементів для настання відповідальності у діях працівників ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а саме: протиправність дій, вина, спричинення шкоди і причинний зв'язок із діями та настання шкоди. Стягнення з позивача на користь потерпілих у ДТП моральної шкоди вироком Житомирського районного суду свідчить про наявність також 4 обов'язкових умов для настання відповідальності у діях ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо ступеню вини ОСОБА_1 - водія транспортного засобу, що належав ТОВ "Компанія "Янг", та працівників ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", суд враховує встановлені вироком Житомирського районного суду обставини, а також:
- час скоєння ДТП;
- протокол огляду місця ДТП (т. 1 а.с. 148-157) та ілюстративні таблиці до нього (т. 1 а.с.158-174);
- інформацію Житомирського обласного центру з гідрометеорології (т. 1 а.с. 178) про те, що 16.11.2016 була наявна ожеледиця, висота снігового покриву 21 см;
- приписи правовохоронних органів від 15.11.2016 та від 16.11.2016 про усунення недоліків автомобільної дороги (т. 1 а.с. 175-176).
Виходячи із встановлених фактів, суд приходить до висновку про те, що вина водія автопоїзду, який належав на праві власності позивачу, ОСОБА_1 в ДТП складає 70%, а вина працівників відповідача - ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - 30%.
Порушення водієм транспортного засобу, який належав на праві власності позивачу, ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, свідчить про його вину в ДТП і дає підстави суду зменшити розмір відшкодування ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", виходячи із 70% вини у ДТП 630 000 грн х 100 / 30 = 189 000,00 грн.
Як визначає стаття 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних та господарських справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до суду не надано.
Враховуючи викладене, всебічно і повно встановивши обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, правові норми, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, господарський суд прийшов до висновку: позов ТОВ "Компанія Янг" до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задовольнити частково; стягнути з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Компанія Янг" 189 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання заяви ) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд зазначає, що судовий збір у розмірі 2835,00 грн підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Янг" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Янг" (49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 42, ідентифікаційний код 38112538) 189 000,00 грн та 2835,00 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 25.01.21
Суддя Костриця О.О.