Справа № 351/2236/20
Номер провадження №2/351/223/21
25 січня 2021 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
з участю секретаря Равлюк М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, -
Позивачка звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно
В обґрунтування позовних вимог вказала, що на праві спільної часткової власності членів колгоспного двору ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1 . Дане господарство належало до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 15.04.1991 року проживали вищезазначені особи, а отже, у відповідності до діючого на той час цивільного законодавства, та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Після смерті батька позивачки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини спірного будинковолодіння . Спадкоємцем за заповітом стала позивачка, дочка померлого ОСОБА_1 , оскільки вступила в управління спадковим майном після смерті батька .
Відповідачі по справі відмовляються від належних їм у «колгоспному дворі» часток на користь позивачки.
Однак в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на будиноковолодіння був втрачений державним нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, а тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позов просила задоволити, а справу просила розглядати за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти позову не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає, проти позову не заперечує.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_4 , слідує, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 05.11.2005 р. зареєстрували шлюб. Після одруження « ОСОБА_1 » присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
З довідки від 21.10.2020 р., №1249, виданої Балинцівською сільською радою, вбачається, що за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано житловий будинок в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 не був останнійм членом двору. На день смерті ОСОБА_4 , крім нього в даному будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: ОСОБА_3 , 1959 р.н.; ОСОБА_1 , 1986 р.н. З дня смерті ОСОБА_4 в управління спадковим майном вступила дочка ОСОБА_1 , яка хоронила тіло померлого, проводила поминальний обід. Заповіт від імені померлого ОСОБА_4 посвідчувався в Балинцівськй сільській раді в реєстрі №106 від 11.10.2002 р., який не скасований, не змінений і являється дійсним.
З довідки від 21.10.2020 р., №1250, виданої Балинцівською сільською радою, вбачається, що станом на 15.04.1991 р. були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1957 р.н., ОСОБА_3 , 1959 р.н.; ОСОБА_2 , 1982 р.н.; ОСОБА_1 , 1986 р.н.
З довідки від 21.10.2020 р., №1251, виданої Балинцівською сільською радою, слідує, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці розміром 0, 35 га., земельна ділянка не приватизована.
З заповіту від 11.10.2002 р. посвідченого секретарем Балинцівської сільської ради, слідує, що ОСОБА_4 заповів все своє майно на користь ОСОБА_1 .
З свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , слідує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 10.10.1981 р. зареєстрували шлюб. Після одруження « ОСОБА_3 » присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».
З свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого на ОСОБА_1 слідує, що батьками останньої записано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
З довідки від 16.12.2020 р. № 1694/01-14, виданої першою Снятинською державною нотаріальною конторою, слідує, що після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав с.Балинці, Снятинського району, Івано-Франківської області про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва на спадщину) №62910092 від 16.12.2020 р. спадкова справа не заведена.
Постановою державного нотаріуса Першої Снятинської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого мана - відсутні відомості щодо права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо роз'яснення ст.ст. 17, 18 ЗУ "Про власність" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
За наведених обставин суд вважає, що відсутність правовстановлюючого документу не є підставою відмови у захисті права позивачки, а тому на підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачка, набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: М.М.Калиновський