2010 року квітня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі Приходько Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2009 року,
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що відповідач протягом тривалого часу розповсюджує недостовірні відомості відносно позивача та його діяльності на посаді директора „Прибрежненського аграрного коледжу”, а саме:
- 28.08.2007 року відповідач у присутності мешканців с. Прибережне Сакського району АРК звинувачував позивача у «грабіжницької окупації села, махінаціях із землею, у незаконному отриманні квартири,
- 21.02.2008 року у вечірньому ефірі Чорноморської телерадіокомпанії відповідач розповсюджував відомості про причетність позивача до посадових порушень, які носили категоричний характер;
- 27.09.2007 року відповідач направив звернення ректору НАУ, до якого були долучені підписи 50 мешканців с. Прибережне, в якому висловив відомості про особові корисні дії позивача щодо незаконного розподілу земельних ділянок, про посадові зловживання при отриманні житла, про крадіжку будівельних матеріалів, про незаконне споживання електроенергії, про недотримання позивачем службової дисципліни, про незаконну приватизацію, про особовий збір грошей з відпочиваючих, про знищення позивачем центральної котельної у с. Прибережне та привласненні отриманих від цього грошей.
Як з'ясувалося пізніше, підписи мешканців с. Прибережне під зверненням, відповідач отримав шляхом омани. Крім того, чисельні перевірки різних інстанцій спростовують усі розповсюджувані відповідачем відомості, про що відповідач постійно повідомлявся. Незважаючи на це, відповідач продовжує розповсюджувати безпідставні відомості щодо позивача. Діями відповідача позивач зазнав значних моральних страждань, які відобразилися на його роботі, науковій діяльності, складання письмових відповідей з причин перевірок, страждає його авторитет, як керівника, порушився сон та погіршився стан здоров'я.
За таких обставин позивач, уточнивши позов просив визнати недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію:
- відомості, розповсюджені відповідачем в усному вигляді 28.08.2007 року на зборах мешканців с. Прибережне Сакського району АРК;
- відомості, розповсюджені відповідачем у письмовому зверненні від 27.09.2007 року на ім'я Ректора ДНАУ ОСОБА_7;
- відомості, розповсюджені відповідачем в усному вигляді 21.02.2008 року в прямому ефірі програми „Дійові особи” Чорноморської телерадіокомпанії.
Зобов'язати відповідача спростувати розповсюджену ним відносно позивача недостовірну інформацію таким же чином, яким вона була розповсюджена, а саме:
- усно у присутності мешканців с. Прибережне Сакського району АРК у денний час спростувати відомості, висловлювані 28.08.2007 року;
- у письмовому вигляді на адресу ректора Національного університету біотехнологій і природокористування спростувати відомості, викладені у письмовому зверненні від 27.09.2007 року;
- в усному вигляді у прямому ефірі програми „Дійові особи” Чорноморської телерадіокомпанії спростувати відомості, розповсюджені усно 21.02.2008 року,
стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування заподіяної моральної шкоди 10 000 грн..
Відповідач та його представник позов не визнали. Відповідач ОСОБА_6 пояснив, що на сході мешканців селища 28.08.2007 року, в письмовому зверненні від 27.09.2007 року на ім'я Ректора Державного Національного аграрного університету та 21.02.2008 року під час телевізійного ефіру програми „Дійові особи” Чорноморської телерадіокомпанії він не висловлював проти позивача ніяких недостовірних відомостей, все, що надруковано та висловлено ним особисто не чіпає честь, гідність і ділову репутацію позивача, оскільки не ображає його. Особистих мотивів у відповідача не було, він керувався інтересами громади, вважаючи, що захищає права громади. В судовому засіданні відповідач також висловився щодо виконання ремонту у квартирі ОСОБА_5 підлеглими йому прорабом і студентами.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 30 листопада 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнані недостовірними, розповсюджені ОСОБА_6 та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію наступні відомості:
розповсюджені 28 серпня 2007 року на сході громадян села Прибережне Сакського району АРК в усній формі, а саме:
„о реальній, грабіжницькій окупації села Прибережне директором коледжу НАУ ОСОБА_5, у власності якого виявилася наша земля і парки, зокрема 63 садових ділянки, а також майно та будівлі громади, зокрема 60 приватних сараїв для утримання скота”;
- про те, що „директор коледжу ОСОБА_5 передав собі у власність під житло 90 % площі і поверху сімейного гуртожитку”;
- про те, що „заступник голови Сакського району ОСОБА_8 разом з начальником Сакського відділу земельних ресурсів ОСОБА_9 (нині притягнутий до кримінальної відповідальності за махінації з нашій землею та майном), а також головою сільради ОСОБА_10 (нині засуджений за хабарі, пов'язані з махінаціями з нашій землею та майном), а також директором Прибережненського коледжу ОСОБА_5, у порушення ст. 17 ЗУ України навмисно маніпулювали межами земель на топографічних картах села, де без будь-яких рішень та розпоряджень пересували більше 5 га у склад села, яки нині використовуються для будівництва котеджів чиновниками з Києва”.
Розповсюджені 27 вересня 2007 року у письмовому зверненні на ім'я ректора Національного аграрного університету Мельнічука В.Н., а саме:
- що „професор ОСОБА_5, маючи у власності трикімнатну квартиру у м. Сімферополі додатково виділів собі у с. Прибережне 90% першого поверху сімейного гуртожитку та всю землю навкруги великого будинку. Зараз пан ОСОБА_5 займається євроремонтом великої квартири та такої же прибудови з гаражем, де працюють його підлеглий прораб з будівниками за „8 в табелі”, користуються електрикою, водою, цементом, вапном таке інше з ресурсів коледжу”;
- „сам професор ОСОБА_5 їздить з Сімферополя на роботу у 10 год.30 хв. - 11 годин. Обійде свої володіння, поїсть у їдальні, набере до додому термоси, а у 14 год. - 14 год. 30 хв. вже їде додому, - така робота продовжується вже 7 років”;
- „пан ОСОБА_5 за 1 тисячу гривень приватизував два двоповерхових будинку для відпочинку на базі відпочинку „Прибой”. Підтверджується це особистим збиранням грошей з відпочиваючих”;
- „громада села на зборах 28 серпня 2007 року та 03 вересня 2007 року у присутності телекомпанії та депутата Верховної Ради України виказувала непримириму ненависть к окупанту ОСОБА_5 та його команду за знешкодження котельної, привласнення 60 городніх ділянок, 62 сараїв, велетенську квартиру та землю навкруги його будинку”;
- „не менш обурення та зненависті до адміністратора села був факт омани громади ОСОБА_5, який без відома громади села знищив центральну котельну (типовий проект Г-4А) в наслідок чого 150 сімей залишилися без тепла”;
- „не менш 450 тонн чорного метала, з них не менш 1200 кг меді та 500 кг алюмінію порізані та вивезені професором з котельної на фурах у невідомому напрямку”.
Розповсюджені 21 лютого 2008 року у прямому ефірі Чорноморської телерадіокомпанії „Дійові особи” недостовірну інформацію відносно ОСОБА_5, а саме:
- „прийшов новий директор ОСОБА_5, здалося йому, що люди багато газу споживають, сплачують - не сплачують. Написав листа у міністерство та котельну списали. Пообіцяв, що гроші за котельну передасть сільраді.... Приблизно 470 тонн металобрухту на 230 тисяч гривень він здав. Після розмови з ОСОБА_6 він пообіцяв віддати гроші сільраді, однак нічого не зробив. Вочевидь „дах” міцний та став ще міцніше, і ці гроші зникли не знаємо куди”;
- „в Прибережному землю отримали ті, хто був ближчій до пана ОСОБА_5, це у контексті незаконного розподілення 5,6 га землі”;
- „був гуртожиток, в якому був медпункт та контора. Мешканці села Прибережне бажали оборудувати дитячій садочок. Однак вказані приміщення забрав собі пан ОСОБА_5 під житловий будинок. 90% першого поверху надали одній особі - ОСОБА_5
Зобов'язано відповідача ОСОБА_6 спростувати розповсюджену ним відносно ОСОБА_5 недостовірну інформацію, а саме:
- усно, у присутності мешканців села Прибережне на зборах громадян;
- у письмовому вигляді на ім'я ректора НАУ.
З ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_5 грошове відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна розповсюдженням недостовірних відомостей у сумі 3000 грн., а також судові витрати - 81 грн.
Не погодившись з висновком суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. Доводи скарги зводяться до того, що відповідач не мав мети приниження честі, гідності і ділової репутації позивача. Апелянт зазначає, що діяв в інтересах територіальної громади, відображаючи суспільну думку. Його висловлення спрямовані на адресу суб'єктів владних повноважень і директора ОСОБА_5 з метою усунення порушень та засновані на реальних існуючих фактах, є оціночними судженнями і не можуть порочити честь, гідність і ділову репутацію позивача.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 32 Конституції України та гл.20 Цивільного Кодексу України кожному гарантовано судовий захист честі, гідності та ділової репутації.
Посилаючись на ст.277 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому він виходив з того, що факт поширення відповідачем негативної недостовірної інформації відносно позивача знайшов підтвердження.
Суд зазначив, що позивач є публічною особою, тому його діяльність може привертати увагу суспільства, бути предметом критики та оцінки, що не дає права на судовий захист та стягнення моральної шкоди. Втім суд дійшов висновку, що відповідач вийшов за рамки критики, втрутився в особисте життя позивача, навмисно розповсюджуючи не свою думку стосовно діяльності ОСОБА_5 на посаді керівника аграрного коледжу, а недостовірні факти з метою приниження його честі, гідності та ділової репутації.
Колегія не може погодитися з цим висновком, оскільки суд дійшов його без всебічної оцінки обставин справи та достатніх доказів і всупереч роз'ясненням Верховного Суду України, Конституційного Суду України та міжнародної практики Європейського Суду.
У п.1 постанови Пленуму №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Верховний Суд України зазначив, що беручи до уваги конституційні положення, суди при вирішенні справ такої категорії повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
На думку колегії суд першої інстанції не дотримався такого принципу.
За роз'ясненням Верховного Суду у п.16 Постанови відповідно до ст. 40Констітуції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тому, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Підставою для спростування відомостей у судовому порядку є наявність завідомо неправдивих відомостей, а також коли буде встановлено, що для такого звернення не було жодних підстав і воно не було викликано наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси.
За п.19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації чи вона є фактичним твердженням, чи оціночним судженням, які, за винятком образи та наклепу, є висловленням і не містять фактичних даних, зокрема критика оцінки дій навіть з використанням гіпербол, алегорій та сатири.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які були вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, і їх не можна перевірити на предмет відповідності дійсності і спростувати. Такої практики дотримується Європейський Суд при тлумаченні ст.10 Міжнародної Конвенції з прав людини.
Зі справи вбачається, що факти, на які посилався відповідач у своїх зверненнях та висловлюваннях, а саме розподіл землі, отримання квартири значної площі та земельних ділянок позивачем і членами його сім'ї, ремонт наданої позивачу квартири, демонтаж котельної та реалізація обладнання дійсно мали місця. Проте думка відповідача про незаконність таких дій була його особистим суб'єктивним переконанням. Висловлюючи свою оцінку цим фактам та діяльності позивача, як керівника та публічної особи, на сільському сході у телепередачі та у зверненні до ректора університету, де він просив створити комісію перевірки викладених обставин, ОСОБА_6 вважав себе захисником громадських прав та намагався привернути увагу суспільства та посадових осіб до неправомірної, на його думку, діяльності позивача.
За результатами перевірок, в тому числі правоохоронними органами, незаконності дій ОСОБА_5 не встановлено, проте самі по собі таки результати не можуть бути підставою для захисту честі і гідності в порядку ст. 277 ЦК України.
Висновки суду про навмисний завідомо наклепаний характер таких висловлювань з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача є недоведеним і не може ґрунтуватися тільки на неприязних відносинах між сторонами після скасування договору оренди.
З оглядом на наведене колегія вважає, що висновки суду про обґрунтованість позову є хибними, не відповідають фактичним обставинам та вимогам закону, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, в позові ОСОБА_5 відмовити.
Керуючись ст.ст.303,304,314,309,316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 30 листопада 2009 року скасувати, в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: