Справа № 2а - 5140
2010 рік
20 травня 2010 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого - Руденко В.В.
при секретарі - Корнєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора дорожньо - патрульної служби Новобугського взводу Миколаївської області Безручко Сергія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
уточнивши позовні вимоги позивач просить суд:
- скасувати постанову відповідача серії ВЕ № 139898 від 09 березня 2010 року про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у виді штрафу в розмірі 260 гривень за те, що вона керуючи автомобілем при наявності дорожнього знаку 5.45 ?аселений пункт с. Ольгопіль” на білому фоні , рухалась зі швидкістю 84 кмг., чим порушила п. 12. 4 Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП .
Вимоги мотивовані тим, що ніяких порушень Правил дорожнього руху вона не допускала, оскільки її автомобіль рухався в районі населеного пункту в допустимих межах швидкістю - 55-60 кмг. Однак на неї накладено адміністративне стягнення за те, що вона керуючи автомобілем в зоні дії дорожнього знаку „Населений пункт с. Ольгопіль” на білому фоні, рухалась зі швидкістю 84 кмг. Швидкість її автомобілю була вимірювана відповідачем за допомогою приладу „Беркут”. Однак під час вимірювання відповідачем швидкості, її автомобіль здійснював обгін іншого транспортного засобу, у зв'язку з чим вважає що прилад „Беркут” зафіксував швидкість не її автомобіля, а іншого транспортного засобу. У відповідача не було підстав для складання адміністративного протоколу та притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини свого неприбуття у судове засідання суд не повідомив. На пропозицію суду, відповідно до ухвали суду від 06 травня 2010 року „Про відкриття провадження по справі”, заперечення на позовну заяву суду не надав. Тим самим відповідач не побажав висловити свої заперечення проти позову.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату , час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справам про адміністративне правопорушення повинно здійснюватись на основі суворого додержання законності. Застосування заходів адміністративного впливу має провадитися у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення забезпечується серед інших способів, правом оскарження відповідної постанови.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що постановою відповідача серії ВЕ № 139898 від 09 березня 2010 року на ОСОБА_1, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 260 гривень за те, що вона 09 березня 2010 року в 11 годин 50 хвилин на автодорозі Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв, 155 км., керуючи автомобілем марки „ VOLKSWAGEN PASAT” державний номерний знак НОМЕР_1, при наявності дорожнього знаку 5.45 „Населений пункт с. Ольгопіль” на білому фоні, рухалась зі швидкістю 84 кмг.. Швидкість вимірювалась приладом „Беркут” № 0808018, строк дії якого до 17 грудня 2010 року, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскаржувана постанова складена відповідачем у відповідності з положеннями ст. 283 КУпАП, яка регламентує зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами вказаної норми постанова повинна містити: найменування посадової особи, яка винесла постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглянута справа, опис обставин, в установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
Постанова про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами, в ній повинно бути наведено пояснення і ставлення до вчиненого правопорушення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, докази вини правопорушника (пояснення свідків, висновки експерта, речові докази, та інше) мотивовані висновки посадової особи про кваліфікацію вчиненого, вид та розмір покарання, вирішення питання про вилучені речі і документи.
Досліджена в судовому засіданні постанова не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В описовій частині вказано, що правопорушниця керуючи автомобілем марки „VOLKSWAGEN PASAT” державний номерний знак НОМЕР_1, при наявності дорожнього знаку 5.45 „Населений пункт с. Ольгопіль” на білому фоні, рухалась зі швидкістю 84 кмг..
З аналізу ст. 122 КУпАП випливає, що вказана норма має бланкетний характер, тобто відсилає до іншого нормативного акту. В конкретному випадку цим нормативним актом є Правила дорожнього руху України. З огляду на це в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно бути посилання на конкретну норму Правил дорожнього руху України, яку порушила чи не виконала правопорушниця.
В оскаржуваній постанові взагалі відсутнє посилання на норму ПДР України, яку порушила позивач та на підставі чого вона була притягнута до адміністративної відповідальності.
Підставою для розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення явився протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 133646 .
Відповідно до запису в протоколі до нього додається постанова серії ВЕ №139898. Однак цього документу не могло існувати на момент складання протоколу, оскільки постанова серії ВЕ № 139898 є постановою про притягнення ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення . Якщо цей документ існував, то він не може бути визнаний законним , оскільки був складений до розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Крім цього в порушення вищевказаної норми в адміністративній справі відсутні докази вини правопорушника.
Швидкість автомобілю позивача була зафіксована вимірювачем швидкості „Беркут”.
Відповідно до абзацу 3 п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про міліцію” міліції для виконання покладених на неї обов'язків надано право використовувати передбачені нормативно - правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото - ї відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
Суд вважає, що зафіксований показник швидкості руху транспортного засобу позивача - 84 кмг., за допомогою приладу „Беркут” не може бути признано судом, як доказ винуватості позивача, оскільки суду не надано доказів прийняття нормативно - правового акту , яким би було надано право міліції використовувати для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху радіолокаційні, відеозаписуючі вимірювачі швидкості „Беркут”.
Обов'язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України доказування законності своїх дій покладено саме на посадову особу, або колегіальний орган, який вчинив дію, що оспорюється в судовому порядку позивачем .
За таких обставин постанова серії ВЕ № 139898 від 09 березня 2010 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, за порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП не може бути визнана законною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. ст. 2, 7, 11, 71, 283, Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 11 Закону України „Про міліцію”
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову серії ВЕ № 139898 від 09 березня 2010 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП - скасувати.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Севастопольський адміністративний Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: