Справа № 2-а-3407
2010 рік
12 травня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, 3-тя особа - ОСОБА_3, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії ,
позивач звернувся до суду із позовом до Ялтинської міської ради, в якому, просить суд визнання незаконною бездіяльністі Ялтинської міської ради щодо ненадання у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0388 га ,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Ялтинської міської Ради передати ОСОБА_1 у власність зазначену земельну ділянку та правоустановчи документи що до неї.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Ялтинська міська рада надала йому згоду складати проект відводу земельної ділянки, розміром 0,0388 га в районі будинку №21 в 2001 році, але не передає цю земельну ділянку йому у власність та не видає правовстановлюючих документів на неї, хоча він неодноразова звертався до ради.
Представник відповідача Ялтинської міської ради з позовм не згоден, оскільки ОСОБА_1 вже було відмовлено рішенням суду 07 липня 2004 року в праві власності на цю ж саму земельну ділянку. Потім у 2005 році він її купив у гр.. ОСОБА_4 та отримав державний акт, а потім знов почав просити земельну ділянку 0,0388 га поруч зі своєю, а дозволи надавав від 2001 року, для «старої» земельної ділянки, по якоъ вже пройшов судовий процесс.
3-тя особа з боку відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав заперечення проти позовних вимог представника відповідача..
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та 3-ї особи, дослідивши матеріали дійсної справи та справ №2-2348 за 2004 рік, №2-2058 за 2009 рік, №2-24 за 2009 рік суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ч 6 ст. 118 Земельного кодексу України, - громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмірі та мета її використання.
Згідно зі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, - відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разу згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 25 липня 2001 року гр.. ОСОБА_1 прийняв у дар від гр.. ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 16,8 кв. м. ( справа №2-2348/04 а.с. 12)
21 січня 2003 року ОСОБА_1 подарував цю квартиру своїй дружині ОСОБА_6 згідно до договору (справа №2-2348/04 а.с. 13).
ОСОБА_1 дійсно звернувся із заявою до Ялтинської міської ради27 липня 2001 року та 25 лютого 2002 року із заявою про надання йому у приватну власність земельної ділянки, спочатку площею 0,07 га, а потім 0,04 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за місцем проживання (справа №2-2348/04 а.с. 29,31)
26 вересня 2001 року він отримав дозвіл №2973-2/10-25 від секретаря міської ради В. Н. Романенко на складання проекту відводу запитуваної земельної ділянки (справа №2-2348/04 а.с. 30) і лист №880-2/10-25 від 27 березня 2002 року з аналогічним дозволом (справа №2-2348/04 а.с. 32). З такою ж заявою зверталась до Ялтинської міської ради його сусідка ОСОБА_4 14 лютого 2002 року й також отримала аналогічний дозвіл 25 березня 2002 року №742-2/10-25 (справа №2-2348/04 а.с. 34-35) на ту ж земельну ділянку.
Після чого, в 2004 році ОСОБА_4 і ОСОБА_1 зі своєю дружиною - вже власницею квартири №2 звернулись до суду із позовною заявою про визнання права власності на спірну земельну ділянку, площею 0,0338 га. за ними у рівних частках та зобов'язання Ялтинської міської ради надати їм правовстановлюючи документи на цю ж земельну ділянку.
Рішенням суду від 07 липня 2004 року в позові ОСОБА_1 і ОСОБА_6 було відмовлено та встановлено, що ця земельна ділянка була надана у 1987 році ОСОБА_4, як службовий земельний наділ, що було передбачено Земельним Кодексом у редакції 1970 року. Вона їм весь час користувалась та за нею було визнано право власності. Також було встановлено, що ця земельна ділянка, площею 338 кв. м. розташована за межами загальної прибудинкової території будинку АДРЕСА_1. ЇЇ позов був задоволений.
Після набрання рішення суду законної сили Ялтинська міська рада видала ОСОБА_4 державний акт на цю земельну ділянку, площею 338 кв.м..
19 серпня 2005 року ОСОБА_1 придбав цю земельну ділянку у ОСОБА_4 та отримав 26 вересня 2005 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІА №534048 (справа №2-2348/04 а.с. 168) та с цього часу користується цією земельною ділянкою.
Крім того, судом встановлено, що сам ОСОБА_1 після отримання першого дозволу від міської ради на складання проекту відводу (26 вересня 2001 №2973), уклав згідно діючого та той час законодавства договір з Ялтинським філіалом «Кримського НДІ проект» 09 листопада 2001 року на розробку проекту відводу та технічного звіту з перенесення меж в натуру для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0945 га.
Після чого, згідно до заяви ОСОБА_1 від 27 травня 2003 року роботи по зазначеному договору були припинені, про що був складений акт 30 травня 20003 року, і ОСОБА_1 була сплачена сума авансу, що підтверджується документами «Крим НДІ-проект» ( а.с. 174-194)
Більше позивач ніяких проектів відводу земельної ділянки не виготовлював, дозвіл на це він не отримував.
Судом встановлено, що після придбання земельної ділянки у ОСОБА_4 та отримання державного акту на ділянку площею 0,0338 га, ОСОБА_1 почав знову звертатись до Ялтинської міської ради, домалювавши на схемах до своєї земельної ділянки ще одну земельну ділянку, площею 0,0338 га, додавши старі дозвільні документи Ялтинської міської ради 2001-2002 року з ксерокопіями не завершеного у 2003 році проекту відводу з вимогами про надання йому по цим дозволам нової земельної ділянки, площею 0,0338 га ( а.с. 19-20, 21-22) Туди ж він додав і копії своїх заяв 2001-2002 років.
Однак, судом достовірно встановлено, що всі ці документи ОСОБА_1 та Ялтинської міської ради вже були предметом судового розгляду в 2004 році та вище зазначеним рішенням суду йому та його дружині у позові було відмовлено. Ніякої іншої вільної землі біля земельної ділянки, яку придбав ОСОБА_1 у ОСОБА_4 не має.
Оскільки з дослідженої в судовому засіданні цивільної справи №2-24/09 за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самовільної будови, встановлено, що земельна ділянка, яка розташована рядом, відноситься до прибудинкової території будинку №21 та будинку №23, по якій також проходили численні судові розгляди.
А по ділянці, яку ОСОБА_1 намалював на схемах біля своєї, рішенням Ялтинського міського суду від 01 липня 2009 року по справі №2-2058/2009 за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради про визнання права на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке набрало законної сили, було надано право 3-й особі ОСОБА_3, якій проживає в будинку №23 складати проекту відводу, якій він розробляє, що ним було підтверджено у судовому засіданні..
Таким чином, суд дослідивши всі докази, приходить до висновку, що вимоги позивача незаконні, Ялтинська міська рада не порушувала його прав, у зв'язку з чим у позові повинно бути відмовлено.
Решта доводів ОСОБА_1 про різні листи Ялтинської міської ради за 2005-2009 роки не приймаються судом до уваги, оскільки інші дії міської ради ОСОБА_1 не оскаржував в судовому порядку, та вони не мають правового значення для вирішення дійсного спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 124 ЗК України, ст. ст. 6, 9, 17, 99, 100 160-163 КАС України,
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, 3-тя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконною бездіяльністі Ялтинської міської ради щодо ненадання у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0388 га ,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Ялтинської міської Ради передати ОСОБА_1 у власність зазначену земельну ділянку та правоустановчи документи що до неї - відмовити
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Адміністративного Апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.
Суддя: