Справа № 2а-2039
2010 року
15 квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Масандрівської селищної ради, 3-тя особа -ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень селищної ради та державного акту на право власності на земельну ділянку ,
Позивач просить суд визнати недійсними: рішення Масандрівської селищної ради від 18 вересня 2008 року № 19 «Про затвердження проекту відводу та надання у власність земельної ділянки 0,0468 га ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1»; державний акт ЯЖ 531057 від 27 жовтня 2008 року на право власності на зазначену земельну ділянку, а також визнати протиправною відмову Масандрівської селищної Ради в узгодженні наданого позивачем акту вибору та обстеження земельної ділянки .
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначеним рішенням порушується право позивача на користування земельною ділянкою, яка відноситься до домоволодіння АДРЕСА_1, та на якій знаходиться належній йому гараж, оскільки земельна ділянка, надана ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, якою він користується..
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивача, оскільки йому надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, площею 0,01 га під самовільно збудованим гаражем без прилеглої території, якій в цей час навіть не розроблений, а отже корегування меж земельної ділянки відносно той, що вже знаходиться у власності ОСОБА_2 має відбутися на стадії розробки проекту ОСОБА_1. та не є підставою для скасування державного акту на право власності на сусідню земельну ділянку.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином під розпис, просить розглядати справу за його відсутністю, зазначає, що заперечує проти позовних вимог, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин визначено главою 2 Земельного кодексу України. Так, згідно із ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить право розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад є врегулювання земельних правовідносин, зокрема, до яких відноситься надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Відповідно до вимог ст.116 ЗК України, громадяни і юридичні особи здобувають право власності й права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом.
Судом встановлено, що 11 липня 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Масандрівської селищної ради із заявою про надання земельної ділянки у власність площею 0,01 га для будівництва та обслуговування гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 15).
15 серпня 2006 року ОСОБА_1 рішенням Масандрівської селищної ради №14 був наданий дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 14).
22 травня 2006 року до Масандрівської селищної ради звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,082 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. ( а..с. 24)
07 липня 2006 року рішенням Масандрівської селищної ради №16 ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проекту відводу цієї земельної ділянки ( а. с. 32)
Рішенням Масандрівської селищної ради від 18 вересня 2008 року №19 проект земле влаштування ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, площею 0,0468 га з вільних земель Масандрівської селищної ради за адресою: АРК, АДРЕСА_1 був затверджений з наданням цієї ділянки у власність.
28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 був державний акт про право власності на цю земельну ділянку.
На даний час позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Масандрівської селищної Ради від 18 вересня 2008 року № 19 «Про затвердження проекту відводу та надання у власність земельної ділянки 0,0468 га ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1» та державний акт ЯЖ 531057 від 27 жовтня 2008 року на право власності на зазначену земельну ділянку, посилаючись на той факт, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка частково накладається на його земельну ділянку.
Однак як, встановлено судом позивачу ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не належить а ні на праві власності, а ні користування. Для отримання земельної ділянки у власність він має розробити проект щодо відведення йому земельної ділянки лише орієнтовною площею 0,01 під будівництво гаражу. Тобто корегування меж земельної ділянки з урахуванням меж суміжних земельних ділянок, переданих у власність, можливо при розробленні проекту, якій ОСОБА_1 ще не зробив.
А отже відмова Масандрівської селищної Ради в узгодженні наданого позивачем акту вибору та обстеження земельної ділянки з накладенням меж на земельну ділянку, що знаходиться у власності іншої особи, є правомірною
Суд також не приймає до уваги доводи позивача, щодо знаходження на спірній земельній ділянці належного позивачу гаражу, оскільки зазначений гараж був збудований самовільно, відсутність в нього правовстановлюючих документів позивачем не заперечується. До того ж 06 лютого 2009 року постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільно заняття земельної ділянки.
Посилання позивача на ст. 119 ЗК України та на договір про тимчасової користування земельною ділянкою ( а.с. 12), як на підтвердження її постійного використовування, судом також не приймаються до уваги, оскільки по-перше договір був укладений Масандрівською селищною радою не з позивачем, а з ОСОБА_4, та термін його дій сплинув ще в 1996 році; по-друге: ст. 119 Земельного кодексу на яку посилається позивач передбачає можливість звернення до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу до власності земельної ділянки за давниною її використання, тільки за умови її використання добросовісно, відкрито та безперервно на протязі 15 років, що мають сплинути тільки після набрання цим законом законної сили, тобто після 01 січня 2002 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки і ні права власності, а ні користування спірною земельною ділянкою в позивача на цей час не виникло, то таке право й не може бути порушено оскаржуваним рішенням.
Перевіривши у судовому засіданні вищенаведені обставини,надані доказі,суд вважає, що оскаржуване рішення Ялтинської міської ради слід визнати такими, що прийнято без порушень чинного законодавства, в межах компетенції, з дотриманням встановленого порядку,тому у задоволені позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 81, 116, 119 Земельного кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 2, 3, 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У позовній заяві ОСОБА_1 до Масандрівської селищної ради, 3-тя особа -ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення Масандрівської селищної ради від 18 вересня 2008 року № 19 «Про затвердження проекту відводу та надання у власність земельної ділянки 0,0468 га ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1»; державний акт ЯЖ 531057 від 27 жовтня 2008 року на право власності на зазначену земельну ділянку, а також визнати протиправною відмову Масандрівської селищної Ради в узгодженні наданого позивачем акту вибору та обстеження земельної ділянки - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .
СУДДЯ (підпис) з оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя - Секретар -