19 березня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Руденко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу від 05.06.2009,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.06.2009, зазначивши що відповідно до абз.12 ст. 45 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49 - 51, ст. 376), на місяць на кожну особу, однак, на думку позивача, у вказаному абзаці не зазначено якого саме загальнообов'язкового державного страхування стосується вказане положення (загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; загальнообов'язкове державне пенсійне страхування). При цьому, вищезазначене положення, як зазначає позивач, порушує положення Декрету Кабінету Міністрів України, від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", ст.14 якого щодо оподаткування підприємців, що працюють на фіксованому податку, діє до теперішнього часу; п.4.ч.8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; п.п.9.12.3 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; ст.1 Закону України «Про систему оподаткування». Також, позивач посилається на те, що Кабінет Міністрів України Розпорядженням від 10.03.2005 №58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»припинив перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, а також щодо зняття арешту з банківських рахунків зазначених осіб, який було накладено у зв'язку із стягненням згаданої заборгованості, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов. При цьому, УПФУ в м. Ізмаїл зазначало, що відносини між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно ст. 18 зазначеного Закону України пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік»№ 2285- ІV від 23.12.2004 (набрав законної сили з 01.01.05) було встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб -субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на рівні мінімального страхового внеску (32 % від суми мінімальної заробітної плати). Законом України «Про внесення змін до Закону України України «Про державний бюджет України на 2005 рік»№2505- ІV від 25.03.05 встановлено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум фіксованого податку здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2005 -10% від фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності зараховується до Пенсійного Фонду України. За період з 01.01.05 по 01.04.05 ФОП ОСОБА_1. самостійно жодних відрахувань на розрахункові рахунки управління не здійснювала, а тому 04.06.09 УПФУ в м. Ізмаїл було сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-250-У на загальну суму 248,82 грн. Також відповідач зазначає, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 №58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»розповсюджується тільки на проведення перевірок страхувальників, а заборгованість позивача виникла не у звязку з документальною перевіркою підприємця, а за встановленою нормою законодавства щодооо сплати страхових внесків, що діяли на той час.
18.01.2010 року через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без участі позивача, а тому, на підставі положень ст.122, 128 КАС України справа розглядалась за його відсутності за наявними в справі доказами. (а.с.32)
16.03.2010 через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи без участі представника управління, а тому, на підставі положень ст.122, 128 КАС України справа розглядалась за його відсутності за наявними в справі доказами.
Заслухавши у судовому засіданні 18.02.2010 представника відповідача ДаневичН,С,, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058-IV, ст. 15 якого визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Статтею 5 вказаного Закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. У ст. 18 Закону N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів. що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" N 400/97-ВР, яким разом із Законом N 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Посилання позивача на положення Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-IV; Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251 є помилковими, оскількі зазначені нормативно -правові акти регулюють питання оподаткування. Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України N 1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 18 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»№2285-ІV від 23.12.2004 було встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць на кожну особу. Мінімальний страховий внесок з 01.01.2005 року складав 83, 84 грн. в місяць -32 % від суми мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»№2505- ІV від 25.03.2005 внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та встановлено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум фіксованого податку здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2005 року, а саме відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік».
Тобто, фіксований розмір страхового внеску дорівнював мінімальному страховому внеску та становив 83,84 грн. лише три місяці, а саме з 01.01.2005 року (дата набрання законної сили Закону України«Про Державний бюджет України на 2005 рік»№2285-ІV від 23.12.2004 ) по 31.03.2005 (дата набрання законної сили Закону України«Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»№2505- ІV від 25.03.2005). За період з 1 січня до 31 березня 2005 року відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" підприємці повинні були сплатити до Фонду фіксований розмір страхових внесків за січень, лютий та 30 днів березня із розрахунку 83 грн. 84 коп. за місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1, яка працює на спрощеній системі оподаткування, за період січень-березень 2005 року самостійно не нараховувались та не сплачувались страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.
Відповідно картки особового рахунку громадянки -підприємця ОСОБА_1. за позивачем рахується заборгованість в розмірі 248,82грн.
Відповідно до ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV суми страхових внесків, які своєчасно не сплачені вважаються простроченою заборгованістю, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
05.06.2009 року було складено та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу №250, яку відповідно до пояснень адміністративного позову (а.с. 2) ОСОБА_1 отримала 30.06.2009.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України №58-р від 10.03.2005 «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», відносно тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року, оскільки відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем доведено, що вимога про сплату боргу була прийнята відповідно до вимог діючого законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу від 05.06.2009 -відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання в повному обсязі, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23.03.2010
Суддя К.О. Танцюра
23 березня 2010 року