Номер провадження: 22-ц/813/1333/21
Номер справи місцевого суду: 522/14473/18
Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
Доповідач Громік Р. Д.
21.01.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн, починаючи з дня подачі позову і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідно до понесених додаткових витрат на дитину, грошову суму в розмірі 6925 грн. Стягувати щорічно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 8350,00 грн на навчання сина ОСОБА_3 починаючи з 1 січня 2019 року і до 1 січня 2022 року (включно).
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що батько ОСОБА_2 ухиляється від утримання свого сина, чим ставить його в скрутне становище, оскільки коштів, що заробляє позивач не достатньо для повноцінного розвитку дитини, для розвитку його здібностей та підтримання належного рівня освіти.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позову з 16.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до понесених додаткових витрат на дитину, грошову суму в розмірі 6925 гривень та стягнення щорічно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 8350 гривень на навчання сина ОСОБА_3 , починаючи з 01 січня 2019 року і до 01 січня 2022 року (включно) та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року цивільну справу за позовом направлено до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідно до понесених додаткових витрат на дитину - ОСОБА_3 , грошову суму в розмірі 4425 грн. Стягнено щорічно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 8350 грн. на навчання сина - ОСОБА_3 починаючи з 01.02.2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, вимоги апеляційної скарги щодо задоволення позову в частині стягнення щорічно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 8350 гривень на навчання сина ОСОБА_3 , починаючи з 01 січня 2019 року і до 01 січня 2022 року (включно) були задоволенні повністю додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року, а тому не підлягають перегляду судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині понесених додаткових витрат на дитину грошову суму в розмірі 6925 гривень.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 21 січня 2021 року.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 28 жовтня 2008 року Першим Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.
Від спільного шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 яке було видано Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що вона самостійно власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати свого сина. Відповідач не допомагає і не бере участь у вихованні дитини та в добровільному порядку не сплачує аліменти.
З метою культурного та соціального розвитку ОСОБА_3 позивачем було понесено витрати на літній табір, а саме 5500 гривень, що підтверджується квитанцією від 13 серпня 2018 року (а.с. 22).
Крім того, 14 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мала комп'ютерна академія Шаг Одеса 3» було укладено договір №131010731. Предметом даного договору стало надання послуг навчання ОСОБА_3 . Термін навчання складає п'ять років.
ОСОБА_1 сплатила 8350 гривень за перший семестр навчання, що підтверджується квитанцією №0.0.964491540.1 (а.с. 21).
Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 19 лютого 2016 року по 19 листопада 2018 року ОСОБА_2 переказав платіж у розмірі 2500 гривень з призначенням платежу «аліменти на дитячий табір» (а.с. 47).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи правними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 , а саме стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідно до понесених додаткових витрат на дитину - ОСОБА_3 , грошову суму в розмірі 4425 грн; стягненню щорічно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 8350 грн. на навчання сина - ОСОБА_3 починаючи з 01.02.2019 року і до 01.01.2022 року.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 січня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк