Дата документу 20.01.2021 Справа № 323/2090/20
Єдиний унікальний №323/2090/20 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.
Провадження №22-ц/807/283/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
20 січня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року про розшук боржника у справі за поданням державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України Ю.В.Татьяненко про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 , -
В серпні 2020 року державний виконавець Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України Ю.В.Татьяненко звернулася до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 .
В обґрунтування подання державний виконавець Татьяненко Ю.В. зазначила, що в її провадженні перебуває виконавче провадження АСВП №62591974 з примусового виконання виконавчого листа Оріхівського районного суду Запорізької області від 27.05.2020 №323/2825/19(2/323/65/20) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
17 липня 2020 року відповідно до частини 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, які направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 14320.
28 липня 2020 року державним виконавцем під час проведення виконавчих дій на території смт. Комишуваха не вдалося встановити місце проживання ОСОБА_2 , так як за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 будинок зруйнований та являється не придатним для проживання, мешканці за вказаною адресою відсутні, про що складено відповідний акт державного виконавця.
30 липня 2020 року до відділу повернулась постанова про відкриття виконавчого провадження з поштовою відміткою на листі «адресат вибув».
07 серпня 2020 року до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від обласного адресно-довідкового сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області надійшла довідка, якою повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 квітня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
12 серпня 2020 року до відділу надійшла інформація Комишуваської селищної ради Оріхівського району, Запорізької області, якою повідомлено, що боржник ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний виконавець звернувся до суду з поданням про розшук боржника в порядку ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», та просив суд вирішити питання про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса, згідно виконавчого документу: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року подання державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України Ю.В.Татьяненко про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 , задоволено.
Оголошено у розшук боржника у виконавчому провадженні АСВП №62591974 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснення розшуку боржника покладено на Оріхівське відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким покласти здійснення розшуку боржника ОСОБА_2 за місцем мешкання стягувача ОСОБА_1 на Хортицький відділок поліції м. Запоріжжя та застосувати привід боржника ОСОБА_2 до Оріхівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно - східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро).
Апеляційна скарга мотивована тим, що хоча суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про оголошення у розшук боржника ОСОБА_3 , однак висновок суду першої інстанції про оголошення у розшук боржника за її місцем реєстрації є хибним, оскільки боржник ніколи не мешкала за місцем реєстрації, а мешкала за місцем реєстрації стягувача, де в неї залишились соціальні зв'язки. Крім того, статтею 438 ЦПК України передбачена можливість оголошення у розшук боржника за місцем проживання (перебування) стягувача.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явились.
На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 та Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_4 в клопотанні про відкладення розгляду справи зазначає, що не може прийняти участь у судовому засіданні призначене на 20.01.2021 року на 16.40 годину через епідемічну ситуацію пов'язану з поширенням COVID 19 в нашій країні.
Оріхівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), як на поважність причин відкладення розгляду справи зазначає, що не встиг підготувати відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 та клопотання Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відкладення розгляду справи, оскільки повідомлені ними причини неявки, на думку колегії суддів, є не поважними.
При цьому колегія суддів також зазначає, що відповідно до положень ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного правадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більше як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито 05 січня 2021 року. (а.с. 157).
Ухвала про відкриття апеляційного провадження та ухвала про призначення справи в суді апеляційної інстанції на 20 січня 2021 року на 16 годину 40 хвилин була отримана ОСОБА_1 05 січня 2021 року та 06 січня 2021 року, що підтверджується Витягом про вручення з Електронного суду, тобто ОСОБА_1 завчасно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що також він підтверджує в заяві про відкладення розгляду справи.
Зважаючи на вказане, та враховуючи, що ОСОБА_1 , Оріхівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надали суду клопотання про продовження строку розгляду справи та враховуючи навантаження у Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів, тому призначити розгляд справи в строки, передбачені ч. 1 ст. 371 ЦПК України не має можливості.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Апеляційним судом враховано, що відповідно до вимог частини першої статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України")
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При вищевикладених обставинах, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила розглядати справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 , Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем були вчинені усі визначені законом заходи для встановлення фактичного місця проживання боржника ОСОБА_2 - з'ясовано місце реєстрації боржника, на її адресу направлені вимоги щодо виконання виконавчого листа, виконавцем здійснено вихід за місцем зареєстрованою адресою проживання боржника. Але вказані заходи не дали можливість встановити дійсне, фактичне місце проживання боржника, а тому для проведення необхідних виконавчих дій щодо виконання виконавчого провадження, оголосив розшук боржника за останнім його відомим місцем проживання (перебування).
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист, виданий Оріхівським районним судом Запорізької області 24 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.(а.с.4).
Згідно відомостей, зазначених у виконавчому листі місце проживання боржника ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.4).
Виконавче провадження № 62591974 за вказаним виконавчим документом відкрито державним виконавцем постановою від 17.07.2020, зобов'язано боржника надати декларацію про доходи та майно. (а.с. 5).
Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
На адресу Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 30 липня 2020 року повернуто поштовий конверт-повідомлення, що містив постанову про відкриття виконавчого провадження без вручення отримувачу, з відміткою «адресат виїхав». (а.с. 8 8-зворот).
Відповідно до листа Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області від 05.08.2020 року № 01-25/1151/684, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 30 вересня 2016 року по теперішній час. Відомості щодо фактичного місця проживання відсутні ( а.с. 7, а.с. 9).
Відповідно до акту державного виконавця від 28.07.2020 - державним виконавцем під час проведення виконавчих дій на території смт. Комишуваха не вдалося встановити місце проживання ОСОБА_2 , так як за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 будинок зруйнований та являється не придатним для проживання, мешканці за вказаною адресою відсутні.(а.с.6).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за вказанами параметрами запиту у Державному реєстрі відомості щодо ОСОБА_2 відсутні. (а.с.81).
Відповідно відповіді на запити від 17.07.2020, 12.10.2020 до Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_2 державного кордону - відомості щодо перетину ОСОБА_5 кордону відсутні.(а.с.54,80).
Згідно наданих відповідей ДПСУ, ПФУ, МВСУ від 17.07.2020, 29.07.2020, 18.08.2020,20.08.2020,21.09.2020, 06.10.2020 - відомості щодо сум доходів ОСОБА_2 відсутні, відомості щодо наявності земельних ділянок у ОСОБА_2 також відсутні, боржник ОСОБА_6 не працює та пенсію не отримує. (а.с.48-79).
За пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчиненні дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно ст. 438 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.
З аналізу наведених вище норм законодавства, вбачається, що визначальним при розгляді подання про розшук боржника є встановлення відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Згідно акту державного виконавця від 28 липня 2020 року вбачається, що державним виконавцем був здійснений виїзд за зареєстрованим місцем мешкання боржника ОСОБА_3 , зазначеним у виконавчому провадженні Проте, за вказаною адресою будинок знаходиться у зруйнованому стані, являється не придатним для проживання, мешканці відсутні. (а.с.6).
Враховуючи, що боржник добровільно належним чином рішення суду не виконує, дані про його місце проживання, перебування чи місце роботи - невідомі, останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника є адреса: АДРЕСА_2 , де вона зареєстрована з 30 вересня 2016 року по теперішній час, про що свідчить лист Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області від 05.08.2020 року № 01-25/1151/684, виконавчі дії щодо виконання рішення суду проводяться також державним виконавчем за місцем останнього відомого місця проживання та реєстрації боржника, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця та оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 за останнім відомим місцем продживання ( перебування) боржника, та обгрунтовано покладено здійснення розшуку боржника на Оріхівське відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області.
Доводи апелянта про те, що розшук боржника повинен бути проведений за місцем мешкання стягувача, оскільки за вказаною адресою у ОСОБА_2 наявні соціальні зв'язки, а саме: друзі та колеги з колишньої роботи, адже ОСОБА_7 тривалий час працювала державним виконавцем в Хортицькому районі та мешкала там, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на підтвердження цих доводів, ОСОБА_1 надав лише службову характеристику ОСОБА_2 станом на 18 квітня 2017 року, з якої неможливо встановити, що останній відомим місцем її проживання ( перебування) є: АДРЕСА_3 (а.с. 133).
З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,а ухвала суду першої інстанції-без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 січня 2021 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на увхалу суду першої інстанції в розмірі 420,40 грн до ухвалення судового рішення судом апеляційної апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. (а.с. 157-158).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, останнього було відстрочено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, тому з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 22 січня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.