Іменем України
21 січня 2021 року
м. Харків
справа № 2001/2-585/11
провадження 22ц/818/640/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
імена (найменування) сторін:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 20 лютого 2019 року в складі судді Носова Г.С.,
В травні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 листопада 2009 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .
Зазначала, що дитина проживає разом з нею, а відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги на утримання доньки та не бере участі в її вихованні.
Крім того, на даний час вона перебуває в декретній відпустці і не має можливості самостійно забезпечити матеріальні потреби свої та доньки.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь - аліменти у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення донькою повноліття та в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення донькою трьох років.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. З ОСОБА_2 стягнуто: на користь ОСОБА_4 - аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття; на користь ОСОБА_2 - аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохлітнього віку. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони разом не проживають, дитина проживає разом з матір'ю, яка знаходиться в декретній відпустці, тому аліменти до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття підлягають стягненню з відповідача на користь позивач з підстав, передбачених статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а до досягнення трирічного віку - з підстав, передбачених статтею 84 СК України.
23 червня 2011 року на виконання судового рішення Балаклійським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-585/11, який пред'являвся для примусового виконання Зміївським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП 36534667).
14 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення аліментів на дитину.
Заява мотивована тим, що оригінал виконавчого листа втрачено при пересилці.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 20 лютого 2019 року заява ОСОБА_4 задоволена. Постановлено видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-585/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист було втрачено не з вини стягувача і на даний час рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2011 року, до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття не виконано.
07 жовтня 2020 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про видачу дублікату виконавчого листа.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в період з 27 березня 2012 року по 27 лютого 2018 року він регулярно сплачував аліменти, загальна сума яких становить 50 000,00 грн. У зв'язку з відсутністю боргу по сплаті аліментів за взаємною згодою сторін стягувач подала заяву про повернення без виконання виконавчого листа, який отримала на початку березня 2018 року особисто в приміщенні Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Він неодноразово звертався до виконавчої служби протягом серпня-вересня 2020 року з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак отримав можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження лише 01 жовтня 2020 року. Зазначає, що оригінал виконавчого листа знаходиться у нього, що спростовує доводи стягувачки про втрату виконавчого листа ніби-то при пересилці. Зазначає, що справа розглянута за його відсутності, у зв'язку з чим він був позбавлений надати суду докази, що мають значення для справи. Крім того, рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року зменшено розмір аліментів, що стягувалися з нього на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).
02 листопада 2020 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на таке.
Так, за правилами частин другої-шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. судові виклики здійснюються судовими повістка про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам справи судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з частинами першою-шостою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
20 лютого 2019 року за відсутності сторін по справі постановлена ухвала. Проте відомості щодо направлення ОСОБА_2 повістки про виклик на зазначену дату у справі відсутні, як і будь-які інші докази повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 зазначає про те, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення/вручення судової повістки його довірителю.
Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції взагалі не викликав ОСОБА_2 у судове засідання і вирішив справу та постановив ухвалу 20 лютого 2019 року за відсутності боржника без будь-яких доказів його належного повідомлення про судове засідання.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови по суті позовних вимог.
Щодо суті спору, то слід зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. З ОСОБА_2 стягнуто: на користь ОСОБА_4 - аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття; на користь ОСОБА_2 - аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохлітнього віку. Вирішено питання про стягнення судового збору.
23 червня 2011 року на виконання рішення суду Балаклійським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-585/11, який пред'являвся для примусового виконання Зміївським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ВП 36534667).
06 березня 2018 року старшим державним виконавцем Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а. с. 21).
Згідно з довідкою начальника Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пономарьової А.О. від 06 лютого 2019 року № 2101 виконавчий лист № 2-585/11, виданий 23 червня 201 року Балаклійським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття втрачено при пересилці матеріалів виконавчого провадження (а. с. 20).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 сказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХШ «Перехідні положення ЦПК України» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).
Оскільки рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 травня 2011 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2011 року до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття не виконано на час звернення стягувача з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває, заява ОСОБА_4 про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення аліментів на дитину підлягає задоволенню.
Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року зменшено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ј до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), не є підставою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа, оскільки за правилами частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновок щодо наявності правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пункту «в» частини 4 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має зазначатися розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судовий збір за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн документально підтверджується квитанцією на а. с. 44.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-У1 (з наступними змінами) «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, судовий збір за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 20 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Заяву ОСОБА_4 про видачу дублікату виконавчого листа задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-585/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
Судовий збір за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина