22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 210/5896/18
провадження № 51-6076ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, які постановлені в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230001596, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Суть питання
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2020 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , в якій він, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, просив переглянути справу стосовно нього.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі, якщо він не усуне недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, скарга буде повернута.
На виконання ухвали Верховного Суду засуджений повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що касаційна скарга має відповідати вимогам, зазначеним в ст. 427 КПК України, і в разі недодержання суб'єктом звернення цих вимог, суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 429 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки та встановлює строк, необхідний для їх усунення.
Залишаючи касаційну скаргу засудженого без руху, Верховний Суд в ухвалі від 18 грудня 2020 року встановив, що скарга подана без додержання п. 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України. Згідно з п. 4 цієї статті в касаційній скарзі вказується обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Засудженому було зазначено, що, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Верховний Суд зауважив на тому, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, перевіривши повторно подану засудженим касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що він указані в ухвалі касаційного суду від 27 квітня 2020 року недоліки не усунув, вимог ст. 427 КПК України знову не дотримався.
Так, Верховний Суд повторно зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Однак у повторно поданій засудженим скарзі знову доводи засудженого фактично зводяться до незгоди з призначеним місцевим судом йому покаранням та неповною судового розгляду.
Відповідно до ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу засудженого ОСОБА_4 на тому, що в силу статей 433, 438 КПК України, неповнота судового розгляду, а також незгода з наданою судами оцінкою доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_4 не містить доводів щодо незаконності рішення суду апеляційної інстанції.
Зокрема засуджений не вказує, яких порушень допустився апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, у чому саме ці порушення полягали та як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цим судом судового рішення, а також чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом оскаржуваної ухвали апеляційного суду, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на положення статей 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Також засуджений при повторному зверненні не навів і доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги, які за змістом є аналогічними доводам викладеним ним у касаційній скарзі.
Верховний Суд повторно зауважує, що відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, однією з підстав залишення касаційної скарги засудженого без руху, була невідповідність викладених у скарзі вимог до суду касаційної інстанції положенням ст. 436 КПК України.
Стаття 436 КПК України визначає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак не дивлячись на вказівки касаційного суду та чіткий зміст положень ст. 436 КПК України, при повторному зверненні до Верховного Суду засуджений знову виклав вимоги, які не узгоджуються з положеннями зазначеної норми процесуального закону.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
З огляду на викладене, оскільки засуджений не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, Верховний Суд, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, вважає за необхідне повернути його касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3