Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 522/7976/18
провадження № 61-11116св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головне управління державної казначейської служби в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2018 року
у складі судді Загороднюка В.І. та постанову Одеського апеляційного суду від
15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Перший Приморський ВДВС міста Одеса), Головного управління державної казначейської служби в Одеській області (далі - ГУ ДКС в Одеській області),
у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:
визнати незаконними дії посадової особи органу державної влади, Першого Приморського ВДВС міста Одеса, державного виконавця Праведного М. Ю., який при здійсненні ним своїх повноважень 08 лютого 2018 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрував публічне обтяження - арешт рухомого майна за № 16707839, на підставі якого заарештовано все рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС в Одеській області на його користь на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади, Першого Приморського ВДВС міста Одеса, державним виконавцем Праведним М. Ю. при здійсненні ним своїх службових повноважень, кошти у сумі 175 000 грн, яка складається з доходу, який міг би бути ним реально одержаний при продажу належного йому автомобіля «TOYOTA COROLLA»;
стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС в Одеської області на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями посадової особи органу державної влади, Першого Приморського ВДВС міста Одеса, державним виконавцем Праведним М. Ю., при здійсненні ним своїх службових повноважень, кошти у сумі 25 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 лютого 2017 року позивач придбав легковий автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», 2007 року випуску. У зв'язку зі складним матеріальним становищем він вирішив у лютому 2018 року продати вказаний автомобіль. 21 квітня 2018 року з метою укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля позивач разом із ОСОБА_2 приїхали до Одеської філії Приватного підприємства «ВТП» «ГЕРМЕС», яке є суб'єктом господарювання, що здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами; склали акт огляду реалізованого транспортного засобу, договори комісії та купівлі-продажу автомобіля, після чого ОСОБА_2 передав йому за автомобіль кошти в сумі 175 000 грн.
З метою перереєстрації вказаного автомобіля на ОСОБА_2 та отримання на його ім'я нового свідоцтва про реєстрацію вони приїхали до Територіального сервісного центру № 5141 РСЦ МВС України у Одеської області, де їм повідомили, що провести перереєстрацію транспортного засобу неможливо, у зв'язку з накладенням арешту на автомобіль. Вказаний арешт зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08 лютого 2018 року Першим Приморським ВДВС міста Одеса.
Після отримання такої інформації від працівника сервісного центру ОСОБА_2 категорично відмовився від угоди про купівлю автомобіля та став вимагати повернення йому сплачених за автомобіль коштів у сумі 175 000 грн. та анулювання укладеного договору купівлі-продажу. Договір анульовано та позивач повернув ОСОБА_2 зазначені кошти.
У Першому Приморському ВДВС міста Одеса позивача повідомили, що вказаний арешт на майно накладений державним виконавцем Праведним М. Ю. за несплату штрафу у розмірі 510 грн, який повинен бути стягнутий з нього за порушення Правил дорожнього руху України на підставі постанови про адміністративне порушення від 10 вересня 2017 року.
Разом з тим із документів виконавчого провадження вбачалося, що вони складені не відносно нього, а відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, позивач просив зняти арешт з належного йому автомобіля. Проте йому відмовлено.
Вважає, що вказаними незаконними діями йому завдано матеріальні збитки (упущена вигода), які складаються з його доходу у вигляді коштів у розмірі 175 000 грн, які він міг би реально одержати за звичайних обставин при продажу ОСОБА_2 належного йому автомобіля. Оскільки внаслідок цієї події він постійно знаходився в пригніченому стані, пережив дуже сильні душевні хвилювання, страждання, переживання і біль, які позбавляють його сну і спокою, то йому завдана і моральна шкода.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від
15 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди керувалися тим, що дії державного виконавця Першого Приморського ВДВС міста Одеса Праведного М.Ю. правомірні, відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від
02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
02 квітня 2012 року за № 489/20802, і не порушували права та інтереси позивача; документів, які б стосувалися позивача, у тому числі постанов про накладення арешту на майно позивача, державним виконавцем не приймалося. Анулювання договору купівлі-продажу від 21 квітня 2018 року не призвело до збитків позивача, оскільки предмет договору - автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», 2007 року випуску, залишився у власності позивача.
Аргументи учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів є неправильними, незаконними та такими, що не відповідають обставинам справи. Вважає дії державного виконавця Першого Приморського ВДВС міста Одеса
Праведного М. Ю. при здійсненні ним своїх повноважень такими, що не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Суди не дослідили докази і наведені позивачем факти та не надали їм правової оцінки, не повно з'ясували обставини, які мають значення для справи. Зокрема, у довідці Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від
09 грудня 2017 року, на яку посилаються суди в оскаржених судових рішеннях, вказано адресу правопорушника ОСОБА_1 , 1991 року народження: АДРЕСА_2 . Проте в усіх постановах виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем Праведним М.Ю. відносно ОСОБА_1 , 1991 року народження, вказано адресу правопорушника: АДРЕСА_1 .
В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та незважаючи на те, що у постанові про адміністративне правопорушення від
10 вересня 2017 року, складеної відносно правопорушника ОСОБА_1 , 1991 року народження, відсутні реєстраційний номер облікової картки платника податків та серія і номер паспорту правопорушника, державний виконавець Праведний М. Ю. не повернув указану постанову стягувачу, а незаконно прийняв цю постанову до виконання та 17 листопада 2017 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, незважаючи на те, що сума штрафу в указаній постанові про адміністративне правопорушення складала усього 510 грн., а також на відповідь з національної автоматизованої інформаційної системи МВС України АІПС «Автомобіль» про відсутність зареєстрованих за боржником ОСОБА_1 , 1991 року народження, автотранспортних засобів, і на відсутність відомостей про наявність у нього будь-якого рухомого або нерухомого майна, яке б належало йому на праві власності, державний виконавець Праведний М. Ю. виніс 20 грудня 2017 року постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, яке належало ОСОБА_1 , 1991 року народження. 21 грудня 2017 року державний виконавець Праведний М. Ю. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю майна у боржника ОСОБА_1 , 1991 року народження, тобто закінчив виконавче провадження. Проте 08 лютого 2018 року державний виконавець незаконно вніс у Державний реєстр обтяжень рухомого майна реєстраційний запис про вказане обтяження. У результаті цього в усіх державних органах та установах, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, заарештовано майно усіх громадян ОСОБА_1 , які мешкають на території України.
Вважає, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця
Праведного М. Ю. незаконно арештовано майно не правопорушника
ОСОБА_1 , 1991 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а належне йому майно. В результаті цього порушено його права і він не одержав кошти в сумі 175 000 грн, які б міг реально одержати від продажу автомобіля за звичайних обставин.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 16 лютого 2017 року власником автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», 2007 року випуску, є ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Державним виконавцем Першого Приморського ВДВС міста Одеса Праведним М. Ю. на виконання постанови від 10 вересня 2017 року, виданої ВАП Управління патрульної поліції в м. Одесі, 17 листопадам 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 55166681, боржником у якій вказано ОСОБА_1 , 1991 року народження, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
20 грудня 2017 року державним виконавцем Праведним М. Ю. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08 лютого 2018 року постановою про арешт майна боржника 08 лютого
2018 року Першим Приморським ВДВС міста Одеса встановлено заборону відчуження на все рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Накладення арешту відбувалось за серією та номером паспорта боржника, які зазначено у довідці Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 09 грудня
2017 року.
Відповідно до акта державного виконавця проведено перевірку відомостей, згідно яких встановлено, що за боржником у виконавчому провадженню
№ 55166681 автотранспортні засоби не зареєстровані.
03 травня 2018 року старшим державним виконавцем Жорновим П. В. у зв'язку з фактичним виконанням виконавче провадження № 55166681 закінчено, арешт з майна ОСОБА_1 , 1991 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - знято.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За змістом частини першої, пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 5.7-5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня
2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України
в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов
є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди встановили, що постанов про накладення арешту на майно позивача державний виконавець Першого Приморського ВДВС міста Одеса в зазначеному виконавчому провадженні не виносив, тому права та інтереси позивача не порушені. Позивач не надав доказів, що діями державного виконавця позивачу завдано шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями та завданою шкодою.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов