Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 747/839/18
провадження № 61-17439св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
третя особа (за зустрічним позовом)- Талалаївська дільниця Прилуцького відділення ПАТ «Чернігівгаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року у складі судді Тіщенко Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової Г. П., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 травня 2019 року просила поділити майно, належне сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, виділивши їй в натурі автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 51 109,59 грн, припинивши право власності ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності на вказаний автомобіль та зобов'язавши ОСОБА_2 передати їй вказаний автомобіль у технічно справному стані; меблеву стінку вартістю 8 000,00 грн виділити у власність ОСОБА_2 , припинивши її право власності на частку у праві спільної сумісної власності на вказану меблеву стінку та зобов'язавши ОСОБА_1 передати її ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці у виділеній їй частці спільного сумісного майна подружжя в розмірі 21 554,79 грн, що знаходяться на депозитному рахунку Талалаївського районного суду Чернігівської області; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 704,80 грн судового збору, витрати по оплаті правничої допомоги та інші судові витрати в понесених на час розгляду справи розмірах.
Позов мотивований тим, щосторони перебували у шлюбі з 26 липня 2016 року, який розірвано 13 листопада 2018 року, дітей від шлюбу у сторін немає.
Під час шлюбу сторони за спільні кошти 08 жовтня 2016 року придбали автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, об'єм двигуна 1596 куб. см, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на автомобіль зареєстроване за позивачем. Після розірвання шлюбу автомобілем користується відповідач, який спочатку обіцяв позивачу сплатити грошову компенсацію за 1/2 його частку, проте цього не вчинив. Також під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали меблеву стінку, яка після розірвання шлюбу залишилась у користуванні позивача. Після розірвання шлюбу сторони не змогли дійти згоди щодо поділу спільно нажитого майна чи сплати грошової компенсації.
В січні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій просив поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, виділивши ОСОБА_1 в натурі: зварювальний апарат (1 шт.) вартістю 1 710,00 грн, придбаний 24 листопада 2016 року; металопластикові вікна (3 шт.) вартістю 3 400,00 грн та металопластикові двері (1 шт.) вартістю 1 600,00 грн, придбані у 2017 році; бензопилу SPAPKYTV 3540 (1 шт.) вартістю 1 750,00 грн, придбану 30 березня 2017 року; котел газовий (1 шт.) надана частина вартості 2 000,00 грн, придбаний у 2017 році; транспортний засіб вантажний ГАЗ 52, 1992 року випуску вартістю 10 000,00 грн, придбаний у 2017 році; мотоцикл ІЖ Планета Спорт вартістю 4 000,00 грн, придбаний у 2017 році; косу бензинову Т4200 (1 шт.) вартістю 2 000,00 грн, придбану у 2018 році; дров'яний котел (1 шт.) надана половина вартості у розмірі 5 000,00 грн, придбаний у 2018 році; полірувальну машину ПМЗ 2000/180 (1 шт.) вартістю 950,00 грн, придбану у 2018 році; акумулятор СТ-60 (1 шт.) вартістю 1 600,00 грн, придбаний 13 липня 2018 року; болгарку Sturm AO 9514E (1 шт.) вартістю 950,00 грн, придбану 20 серпня 2018 року; акумулятор СТ-100 (1 шт.) вартістю 2 600,00 грн, придбаний 09 жовтня 2018 року; антифриз 10 л. (1 шт.) вартістю 600,00 грн, придбаний 11 вересня 2018 року; термостат (1 шт.) вартістю 550,00 грн, придбаний 11 вересня 2018 року; датчик (1 шт.) вартістю 100,00 грн, придбаний 11 вересня 2018 року; стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя в розмірі 22 805,00 грн.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 за період спільного проживання придбав речі, які не зазначені позивачем у первісному позові. Вартість всього придбаного за кошти позивача майна становить 45 610,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.
Виділено ОСОБА_1 в натурі автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Припинено право власності ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у технічно справному стані. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 554,79 грн, які перебувають на депозитному рахунку Талалаївського районного суду Чернігівської області. Виділено у власність ОСОБА_2 меблеву стінку. Припинено право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на меблеву стінку. Зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 меблеву стінку у належному стані. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн відшкодування сплаченого судового збору, 9 600,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу, 1 884,00 грн у відшкодування витрат на проведення експертизи, всього - 12 188,80 грн у рахунок відшкодування судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу поділу спільного майна подружжя, які регулюються як загальними положеннями ЦК України, так і спеціальними нормами СК України. Автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та меблева стінка вартістю 8 000,00 грн придбані у період шлюбу за спільні кошти з метою їх спільного використання, тому відповідають критеріям, встановленим статтею 60 СК України та статтею 368 ЦК України та є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між позивачем та відповідачем за правилами, передбаченими сімейним та цивільним законодавством. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не довів, що зазначене в зустрічному позові майно придбано під час шлюбу за спільні кошти (джерело набуття) та з метою, яка б дала можливість суду при вирішенні зустрічного позову надати йому правовий статус спільної сумісної власності подружжя.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 9 600,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення цих витрат ОСОБА_1 та обґрунтованість їх розміру підтверджено належними доказами, а саме: розрахунком суми, витраченої на професійну правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, понесених позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , договором про надання правничої допомоги від 20 грудня 2018 року, договором про надання правничої допомоги від 04 січня 2019 року, додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2019 року та квитанціями від 22 грудня 2018 року № 64 і від 23 січня 2019 року № 27 (а. с. 5, 9, 112 - 114).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Талалаївського районного суду Чернігівської області.
09 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили фактичного надання адвокатом послуг згідно з наданим ним описом виконаних послуг.
У касаційній скарзі зазначається, що суди не дослідили договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За наслідками розгляду справи рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн у відшкодування сплаченого судового збору, 9 600,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу, 1 884,00 грн у відшкодування витрат на проведення експертизи, всього - 12 188,80 грн у рахунок відшкодування судових витрат (а. с. 125 - 133).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідач оскаржує судові рішення лише в частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно пункту 1 договору про надання правничої допомоги від 20 грудня 2018 року адвокат Менько Д. Д. зобов'язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу в підготовці позовної заяви до Талалаївського районного суду Чернігівської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Пунктом 2 договору сторони узгодили, що гонорар адвоката визначається за домовленістю сторін з розрахунку необхідності ознайомлення з наданими документами, надання консультацій, визначення правової позиції в справі, підготування позову і складає 1 600,00 грн (а. с. 5).
Відповідно до пункту 2 частини другої та частини третьої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно пункту 1 договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2019 року адвокат Менько Д. Д. зобов'язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу при розгляді в Талалаївському районному суді Чернігівської області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Пунктом 5 договору сторони узгодили, що гонорар адвоката визначається за домовленістю сторін у розмірі 5 000,00 грн. Можлива наступна зміна гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв'язку з суттєвим зростанням обсягу допомоги, що має бути надана. Розмір гонорару за професійну правничу допомогу здійснюється з розрахунку не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на час здійснення розрахунку, за годину надання адвокатом правничої допомоги (а. с. 49).
Додатком від 23 січня 2019 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 04 січня 2019 року сторони узгодили, що у зв'язку з суттєвим зростанням обсягу допомоги, що має бути надана при розгляді справи в суді першої інстанції, а саме з урахуванням подання відповідачем зустрічного позову, клопотання про допит свідків, необхідності підготування додаткових процесуальних документів, участі в допитах свідків, сторони досягли домовленості про збільшення розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги при розгляді у суді першої інстанції цивільної справи № 747/839/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя з 5 000,00 грн до 8 000,00 грн. Загальний розмір гонорару, який клієнтом сплачено адвокату за весь обсяг правничої допомоги в справі, складає 9 600,00 грн (а. с. 113).
Виконання договору сторонами підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 22 грудня 2018 року, квитанцією від 22 грудня 2018 року № 64 на суму 1 600,00 грн (а. с. 9), квитанцією від 04 січня 2019 року № 2 на суму 5 000,00 грн (а. с. 50), квитанцією від 23 січня 2019 року № 27 на суму 3 000,00 грн (а. с. 114) та розрахунком розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката в цивільній справі № 747/839/18 (а. с. 112).
Судом встановлено фактичне надання адвокатом Меньком Д. Д. професійної правничої допомоги згідно опису виконаних послуг, а тому доводи ОСОБА_2 в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що посилання ОСОБА_2 на порушення, які допущені адвокатом Меньком Д. Д. в оформленні ордеру, квитанцій та договорів про надання правничої допомоги, не можуть бути підставою для відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 фактично понесених нею витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні адвокатом документів. При цьому такі недоліки є формальними та не свідчать про наявність підстав для відмови для покладення цих судових витрат на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко