Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 202/4443/18
провадження № 61-19276ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш Іван Анатолійович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання ордеру на заняття житлового приміщення недійсним, виселення, визнання права користування житловим приміщенням та вселення,
26 грудня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш І. А., подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш І. А., заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на те, що розгляд справи в апеляційному суді проводився без виклику сторін, з текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 листопада 2020 року її представник Карлаш І. А. ознайомився 30 листопада 2020 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки посилання заявника на те, що з текстом оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Карлаш І. А. ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 30 листопада 2020 року, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не надано жодного належного доказу (довідку суду, пошти тощо) на підтвердження того, що апеляційним судом недотримано вимог, встановлених частиною п'ятою статті 272 ЦПК України щодо направлення копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 листопада 2020 року. При цьому, заявник повинен був цікавитися рухом справи, оскільки як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційна скарга на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року була подана саме ОСОБА_1 . Також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року оприлюднена 23 листопада 2020 року. Отже, зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження не зумовлені особливими і непереборними обставинами, а відтак не є поважними.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням поважних причин для його поновлення та наданням відповідних доказів.
Разом із цим, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш І. А., звернулася з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 726,40 грн, який перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній 2019 рік, має на утриманні неповнолітню дитину, а також звернулася до суду з позовом про захист житлових прав.
На підтвердження наведеного заявником надано копію довідки про доходи від 27 липня 2020 року № 305, з якої вбачається, що за період з січня 2019 року до грудня 2019 року ОСОБА_1 отримано заробітну плату у розмірі 63 603,14 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Доводи клопотання та додані до касаційної скарги матеріали дають підстави для його задоволення та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки судовий збір за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.
Також, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш І. А., узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов'язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш Іван Анатолійович, неповажними.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карлаш Іван Анатолійович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев