Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 309/805/15
провадження № 61-19274ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1 , Вишківської селищної ради, третя особа - Управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та повернення земельної ділянки,
У березні 2015 року Хустський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 014221, виданий ОСОБА_1 16 березня 2001 року на земельну ділянку загальною площею 2,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5202, та повернути вказану земельну ділянку у землі запасу вартістю 46 906,23 грн.
Хустський районний суд Закарпатської області рішенням від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задоволено частково, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
21 грудня 2020 року Закарпатська обласна прокуратура подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року (повний текст якої складено 19 листопада 2020 року) у вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Натомість, особою, яка подала касаційну скаргу зазначено Закарпатську обласну прокуратуру, в той час як ця юридична особа не може бути суб'єктом звернення з касаційною скаргою у цій справі, оскільки відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» правом на подання касаційної скарги на судове рішення наділений лише прокурор вищого рівня, а не прокуратура.
Крім цього, заявник в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме - без врахування правових висновків, викладених в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року у справі № 6-40790св11, від 19 грудня 2012 року у справі № 6-40736св12 та від 22 травня 2013 року у справі № 6-52853св12.
Пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, судові рішення можливо оскаржити за умови застосування судом апеляційної інстанції норми права без врахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного саме у постанові Верховного Суду, а відтак, посилання заявника на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених саме в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на абзац 2 частини другої статі 389 ЦПК України.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З урахуванням наведеного, заявнику слід надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити, які саме постанови Верховного Суду не застосовані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.
Окрім цього, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру.
Позовну заяву подано у березні 2015 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 218 грн, підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання заяви про зміну предмету позову у даній справі).
Судовий збір за подання касаційної скарги за одну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю) становить 487,20 грн (243,60 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки вартістю 46 906,23 грн) становить 487,20 грн (46 906,23 грн х 1 %, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн) х 200 %).
Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 974,40 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у розмірі 974,40 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев