Ухвала
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 463/1667/18
провадження № 61-687ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року у складі судді Нора Н. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Крайник Н. П., Шеремети Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, звільнення земельної ділянки, усунення перешкод у відбудові гаражу,
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, звільнення земельної ділянки, усунення перешкод у відбудові гаражу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником гаража загальною площею 12 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 17 липня 2014 року, зайшовши на подвір'я де знаходився його гараж, він побачив, що відповідач ОСОБА_2 , мешканець квартири АДРЕСА_2 , завершує демонтаж належного йому гаража, про що 23 липня 2014 року комісією Львівського комунального підприємства «За Замком» складений акт. Кримінальне провадження щодо дій відповідача неодноразово закривалось постановами слідчого, однак такі в подальшому були скасовані судом.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь 63 356,00 грн - на відшкодування майнової шкоди, 7 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди, звільнити земельну ділянку та усунути перешкоди у відбудові гаражу.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та усунення перешкод у відбудові гаражу у зв'язку з пропуском строку звернення до суду скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог за безпідставністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рух справи. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року повернуто заявникові на підставі частини третьої статті 392 ЦПК України, оскільки касаційна скарга не підписана особою, яка її подала.
17 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року повернуто заявникові на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України оскільки заявник не виконав вимоги ухвали суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху.
У січні 2021 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди в загальному розмірі 70 356,00 грн, звільнення земельної ділянки, усунення перешкод у відбудові гаражу.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, звільнення земельної ділянки, усунення перешкод у відбудові гаражу, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак