Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 686/14900/18
провадження № 61-6414св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділ капітального будівництва Управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області Пилипчука Сергія Петровича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - ВКБ УМВС України в Хмельницькій області) про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення певних дій, посилаючись на те, що 15 листопада 2006 року між сторонами у справі був укладений договір про дольову участь у будівництві житла: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Загальна вартість квартир була погоджена сторонами договору в розмірі 450 802 грн. Згідно з пунктом 2.2. договору позивач в якості дольової участі у будівництві передав об'єкт незавершеного будівництва - домоволодіння в АДРЕСА_3 загальною площею 673,3 кв. м та дві земельні ділянки загальною площею 0,1500 га і 0,0291 га, що належали позивачу на підставі державних актів на право власності, відповідно, серії ЯГ № 123952, ЯГ № 123953. Загальна вартість об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння складала 450 802 грн. Сторони домовилися, що у зв'язку з тим, що площа об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння більша ніж площа квартир, вартість квартир, зазначена у пункті 2.1 договору, остаточна та перегляду не підлягає. Позивач у повному обсязі виконав покладені на нього обов'язки, передбачені договором та додатком до нього від 12 квітня 2011 року, передав відповідачу вказані домоволодіння та земельні ділянки. Однак відповідач після введення в експлуатацію житлових будинків, зазначених в укладеному між сторонами договорі від 15 листопада 2006 року, відмовив позивачу надати необхідний пакет документів для оформлення права власності на квартири з посиланням на те, що збільшилася площа квартир та за збільшену площу квартир позивачу необхідно внести доплату. Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, ОСОБА_1 просив: визнати неправомірними дії ВКБ УМВС України в Хмельницькій області про відмову у видачі йому документів, необхідних для оформлення права власності, на підставі збільшення загальної площі квартир; зобов'язати ВКБ УМВС України в Хмельницькій області виконати умови договору № 4/1240 шляхом надання йому всіх необхідних документів для реєстрації права власності на визначені у договорі квартири, а саме: акт прийому-передачі квартири, довідку про сплату повної вартості та довідку-виписку з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні об'єкта будівництва.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано в повному обсязі умов договору на дольову участь у будівництві житла, укладеного між сторонами, від 15 листопада 2006 року, а саме після введення об'єктів інвестування в експлуатацію, збільшилася площа квартир, а отже, збільшилася і їх вартість. Однак позивач відмовився укладати додаткові угоди. Крім того, для реконструкції та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва в смт Білогір'я відповідач додатково поніс витрати на загальну суму 342 909,51 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано неправомірними дії ВКБ УМВС України в Хмельницькій областіщодо відмови у видачі ОСОБА_1 документів, необхідних для оформлення права власності на квартири. Зобов'язано ВКБ УМВС України в Хмельницькій області надати ОСОБА_1 документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: акт прийому-передачі квартири, довідку про сплату повної вартості та довідку-виписку з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні об'єкта будівництва. Зобов'язано ВКБ УМВС України в Хмельницькій області надати ОСОБА_1 документи, необхідні для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: акт прийому-передачі квартири, довідку про сплату повної вартості та довідку-виписку з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні об'єкта будівництва. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 2.4 договору про дольову участь у будівництві житла від 15 листопада 2006 року визначено, що у зв'язку з тим, що площа об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння, що передається дольовиком більша, ніж площа квартир, що передаються дольовику, сторони домовилися, що вартість квартир, зазначена в пункті 2.1 договору, остаточна і перегляду не підлягає. Тобто за умовами договору сторони визначили, що вартість спірних квартир є остаточна і перегляду не підлягає. За таких обставин ВКБ УМВС України в Хмельницькій області неправомірно відмовляє позивачу у видачі необхідних документів для оформлення права власності на квартири.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
25 березня 2019 року Голова ліквідаційної комісії ВКБ УМВС України в Хмельницькій області Пилипчук С. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що в результаті того, що фактична площа спірних квартир була збільшена, то позивачу необхідно було здійснити доплату за різницю в метрах між проектною площею, яка зазначена в договорах на момент їх укладення, та фактичною, що виникла внаслідок проведення технічної інвентаризації будинку, проте позивач не зробив цього, чим порушив умови укладеного між сторонами договору про дольову участь у будівництві житла. Враховуючи відмову позивача укласти відповідні додаткові угоди до договору та здійснити вказану доплату у відповідача немає можливості видати йому комплект документів, необхідних для оформлення права власності на квартири.
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
30 травня 2019 року справа № 686/14900/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ВКБ УМВС України в Хмельницькій області було укладено договір № 4/1240 на дольову участь у будівництві житла в місті Хмельницькому.
Пунктами 1.1 та 2.1 цього договору передбачено фінансування позивачем будівництва трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 75,5 кв. м орієнтовною вартістю 199 622 грн та трикімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 95 кв. м орієнтовною вартістю 251 180 грн. Загальна вартість квартир складає 450 802 грн.
Пунктом 2.2 цього договору визначено, що дольовик в якості дольової участі в будівництві передає об'єкт незавершеного будівництва - домоволодіння 84/100 % готовності по АДРЕСА_3 загальною площею 673,3 кв. м, а також земельні ділянки площею 0,15 га та 0,0291 га, які належать дольовику на підставі державних актів на право власності серії ЯГ № 123952 та ЯГ № 123953.
Пунктом 2.3 цього договору з врахуванням додатку № 1 від 12 квітня 2011 року передбачено, що дольовик зобов'язується за власний рахунок замовити робочий проект перепланування об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння по АДРЕСА_3 під триквартирний житловий будинок з індивідуальним поквартирним опаленням, виконати будівельно-монтажні роботи по газифікації, зовнішніх мережах водо-, газопостачання та каналізації.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що у зв'язку з тим, що площа об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння, що передається дольовиком більша, ніж площа квартир, що передаються дольовику, сторони домовилися, що вартість квартир, зазначена в пункті 2.1 договору остаточна і перегляду не підлягає.
Згідно з актом прийому-передачі незавершеного будівництва від 11 червня 2007 року позивач передав відповідачу в рахунок виконання умов договору від 15 листопада 2006 року № 4/1240 об'єкт незавершеного будівництва загальною площею 673,3 кв. м по АДРЕСА_3 загальною вартістю 450 802 грн.
За актом прийому-передачі проектної документації від 24 травня 2011 року позивач на підставі договору від 15 листопада 2006 року № 4/1240 передав відповідачу земельні ділянки загальною площею 0,1500 га та 0,0291 га, що належали позивачу на підставі державних актів на право власності.
Крім того, у відповідності з Додатком № 1 від 12 квітня 2011 року до укладеного договору позивач за власний рахунок замовив робочий проект перепланування об'єкта незавершеного будівництва - домоволодіння по АДРЕСА_3 під триквартирний житловий будинок з підсобними приміщеннями з індивідуальним поквартирним опаленням, виконав будівельно-монтажні роботи по газифікації, зовнішніх мережах водо-, газопостачання та каналізації.
Зазначена документація була передана відповідачу згідно з актом прийому-передачі проектної документації від 24 травні 2011 року.
За таких обставин позивачем було виконано умови, передбачені договором на дольову участі у будівництві житла від 15 листопада 2006 року № 4/1240 та Додатком № 1 від 12 квітня 2011 року до договору.
У грудні 2014 року було прийнято в експлуатацію 80-тиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_7 , а в листопаді 2015 року прийнято в експлуатацію 10-типоверховий 130-тиквартирний житловий будинок по АДРЕСА_8 .
Після введення в експлуатацію вказаних об'єктів інвестування загальна площа квартир збільшилася, а саме: загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 81,6 кв. м, а квартири АДРЕСА_2 - 102,8 кв. м.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 був повідомлений відповідачем про необхідність укладення додаткових угод до договору на дольову участь в будівництві та необхідність доплатити різницю в метрах за збільшення загальної площі квартир.
Додаткових угод до зазначеного договору на дольову участь в будівництві житла ОСОБА_1 не укладав.
Зазначені обставини визнаються сторонами.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).
Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вищевказане свідчить про те, що відмова позивачу в реалізації його права на судовий захист за наявності порушеного права не передбачена нормами чинного процесуального законодавства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин та вимог, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі позивачу документів, необхідних для оформлення права власності на квартири, як це передбачено умовами договору на дольову участь в будівництві житла в місті Хмельницькому, з огляду на те, що свої зобов'язання з оплати вартості квартир позивач виконав належним чином, оскільки пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що вартість квартир, зазначена в пункті 2.1 договору, є остаточною і перегляду не підлягає.
Такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача надати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності на квартири, набуті відповідно до умов договору на дольову участь в будівництві житла в місті Хмельницькому, не суперечить вимогам закону.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи касаційної скарги про те, що позивачу необхідно було здійснити доплату за різницю в метрах між проектною площею, яка зазначена в договорах на момент їх укладення, та фактичною, що виникла внаслідок проведення технічної інвентаризації будинку, проте позивач не зробив цього, чим порушив умови укладеного між сторонами договору про дольову участь у будівництві житла, не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Як правильно встановлено апеляційним судом, сторонами в пункті 2.4 договору на дольову участь в будівництві житла визначена вартість квартир, яка є остаточною та перегляду не підлягає, а тому у відповідача не було підстав в односторонньому порядку змінювати умови договору в частині визначення ціни об'єкта нерухомості.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області Пилипчука Сергія Петровича залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко