Ухвала
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-598/11
провадження 61-4016св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 24 грудня 2010 року є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладено кредитний договір на суму 60 000,00 доларів США зі сплатою 13,49 відсотків річних та кінцевим терміном повернення до 06 червня 2028 року. Додатковим договором № 1 від 05 червня 2009 року ОСОБА_1 надано транш розмірі 4 615,76 доларів США. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань зазначеного договору між банком і ОСОБА_2 06 червня 2007 року укладено договір поруки та 05 червня 2009 року додатковий договір № 1 до договору поруки.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 28 березня 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 79 170,60 доларів США та 104 220,24 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 630 197,98 грн основного боргу за кредитним договором, що еквівалентно 79 170,60 доларів США, 5 000,00 грн пені, а всього - 635 197,98 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що позичальником ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконані у зв'язку з чим заборгованість підлягає стягненню як з боржника, так і з поручителя. Суд зменшив розмір пені, врахувавши істотні обставини становища відповідача ОСОБА_1
05 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 - поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2012 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу за кредитним договором в розмірі 635 197,98 грн та покладення судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 635 197,98 грн та судових витрат відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , оскільки не врахував факт припинення поруки.
26 лютого 2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не взяв до уваги та проігнорував те, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи за адресою місця реєстрації, яка вказана у позовній заяві. Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, що кореспонденція направлялась за неправильною адресою є безпідставними. Крім того, відповідачу було відомо про розгляд справи про стягнення з нього заборгованості, він міг дізнатись про існування рішення суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження стали доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та оскарження судового рішення з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Касаційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У пунктом 1 частині третій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України (рішень суду першої інстанції та/або постанов суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами апеляційного перегляду цих рішень) з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі має міститися належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз змісту уточненої касаційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», поданої на виконання ухвали Верховного Суду від 11 березня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху є посилання на порушення судом апеляційної інстанції, зазначене в пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, однак не вказані обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 статті 389 ЦПК України що з огляду на норму статті 400 цього Кодексу унеможливлює касаційний перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
За таких обставин касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» належало повернути.
Ураховуючи, що касаційне провадження відкрито у справі без належного обґрунтування в уточненій касаційній скарзі підстав касаційного оскарження та виконання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» норм процесуального законодавства, касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 260, 389, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук