Ухвала
Іменем України
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 751/7792/18
провадження № 61-18639ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 763 181,57 грн та відсотки за користування грошовими коштами за період з 09 вересня 2016 року по 04 листопада 2019 року в сумі 378 704,67 грн.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 08 вересня 2016 року ОСОБА_2 позичив у нього 27 000 доларів США на 45 днів - до 23 жовтня 2016 року, про що склав розписку. Однак у вказаний строк ОСОБА_2 позичених грошових коштів не повернув. Він неодноразово повідомляв відповідача про настання строку повернення коштів, однак його прохання були проігноровані відповідачем.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за розпискою в розмірі 763 181,57 грн та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 14 197,27 грн, а всього - 777 378,84 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що надана суду розписка, складена відповідачем, містить в собі всі складові, які дають підстави вважати про укладення між сторонами договору позики. З урахуванням того, що між сторонами виникли боргові зобов'язання за договором позики, однак ОСОБА_3 не виконав умов договору та не повернув позичених коштів, з нього необхідно стягнути на користь позивача основний борг за розпискою в сумі 27 000 доларів США, що на момент пред'явлення позову еквівалентно 763 181,57 грн. Розпискою від 08 вересня 2016 року не передбачено нарахування відсотків на отримані кошти, а тому їх розмір може бути визначений лише на рівні облікової ставки Національного банку України. Нарахування відсотків припиняється після спливу визначеного в розписці строку, на який надано кошти, тобто 23 жовтня 2016 року. Таким чином, розмір відсотків повинен бути розрахований за період з 08 вересня 2016 року по 23 жовтня 2016 року на рівні облікової ставки Національного банку України, що в загальній сумі становить 14 197,27 грн.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 серпня 2020 року.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Чернігівського апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 201/13103/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що розглядається Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, посилаючись на те, що однією з обставин, які встановлюються у справі № 201/13103/19, є справжність розписки від 22 грудня 2016 року, за якою ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 120 000 доларів США, що має неабияке значення для цієї справи.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 201/13103/19.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалами Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2020 року і від 01 жовтня 2020 року у справі № 201/13103/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкрито провадження у справі та призначено судово-технічну експертизу стосовно розписки від 22 грудня 2016 року. Вказана розписка є предметом розгляду справи № 201/13103/19, а її достовірність в силу положень статті 545 Цивільного кодексу України має неабияке значення для цієї справи. Дослідити оригінал розписки суд не має можливості, так як натепер її досліджує експертна установа. Враховуючи наведене, а також те, що у справі виконано всі можливі з необхідних процесуальні дії, спрямовані на її вирішення, провадження у справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням у справі № 201/13103/19.
12 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що матеріали цієї справи дають можливість повною мірою встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Крім того, у справі відсутні достатні докази на підтвердження того, що справа № 201/13103/19 дійсно пов'язана з цією справою. Заявник переконаний, що зупиненням провадження у справі ОСОБА_2 намагається відтермінувати виконання взятих на себе зобов'язань та затягнути розгляд справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві - ОСОБА_5.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року № 39/0/226-21 у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема за касаційним провадженням 61-18639ск20.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві - Стрільчуку В. А.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про зупинення провадження.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Апеляційним судом встановлено, що згідно з розпискою від 08 вересня 2016 року ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_1 27 000 доларів США і зобов'язався повернути їх протягом 45 днів.
З копії розписки від 22 грудня 2016 року, виконаної на бланку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чек-Трейд», вбачається, що ОСОБА_1 отримав у борг від ОСОБА_4 120 000 доларів США для потреб сім'ї, з яких: 27 000 доларів США - на погашення боргу ОСОБА_2 за розпискою від 08 вересня 2016 року, а решту - 93 000 доларів США ОСОБА_1 зобов'язався повернути до 22 грудня 2018 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2020 року відкрито провадження у справі № 201/13103/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 жовтня 2020 року у справі № 201/13103/19 призначено судово-технічну експертизу. На вирішення експерта поставлено такі запитання: 1) Чи одночасно виконані фрагменти документа, а саме розписки від 22 грудня 2016 року, зокрема друкований текст бланку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чек-Трейд», текст самої розписки та підпис позичальника разом з відтиском печатки? 2) Що було виконано раніше, підпис разом з відтиском печатки, який міститься в розписці чи основний друкований текст? 3) Яка може бути різниця в часі між поставленням підпису з відтиском печатки та друкуванням тексту розписки від 22 грудня 2016 року? 4) Чи виготовлено розписку від 22 грудня 2016 року шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та попереджено їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку і за дачу свідомо помилкового висновку. Постановлено надати в розпорядження експертів матеріали цієї цивільної справи. Зобов'язано ОСОБА_4 на вимогу експертів надати оригінал розписки від 22 грудня 2016 року. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Встановивши, що достовірність розписки від 22 грудня 2016 року, яка є предметом розгляду справи № 201/13103/19, має суттєве значення для цієї справи, а дослідити її оригінал суд не має можливості, так як вона перебуває на дослідженні експертної установи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 201/13103/19.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки матеріали цієї справи дають можливість повною мірою встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Надання доказів є правом сторін. Натомість, за частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко