Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 488/2856/19
провадження № 61-19605ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування,
У липні 2019 року Акціонерне товариство «Юнекс-Банк» (далі - АТ «Юнекс-Банк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 27 705,65 грн заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування.
Позов мотивовано тим, що 18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Юнекс-Банк» з метою отримання банківських послуг зв'язку та підписала анкету-заяву, на підставі якої їй було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку з кредитним лімітом 29 990 грн. Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердила, що вона ознайомилася і погодилася з Публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на офіційній інтернет-сторінці банку. ОСОБА_1 порушила умови договору про комплексне банківське обслуговування в частині своєчасного погашення кредиту та процентів, передбачених умовами договору, у зв'язку з чим станом на 18 червня 2019 року в неї утворилася заборгованість в загальному розмірі 27 705,65 грн, з яких: 16 470,57 грн - сума основної заборгованості; 6 684,55 грн - сума простроченої заборгованості; 943,55 грн - нараховані проценти за кредитом; 2 706,98 грн - прострочені проценти за овердрафтом; 900 грн - пеня та штрафи.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 098,67 грн, з яких: сума основної заборгованості становить 16 470,57 грн; сума простроченої заборгованості - 6 684,55 грн, сума нарахованих процентів за кредитом - 943,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року змінено в частині вимог про стягнення основної та простроченої заборгованості, нарахованих процентів за кредитом та судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Юнекс-Банк» заборгованість за договором від 18 липня 2018 року станом на 18 червня 2019 року в сумі 18 537,83 грн, яка складається з: 16 470,57 грн - основної заборгованості за кредитом та 2 067,26 грн - простроченої заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову в цій справі становить 27 705,65 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 488/2856/19 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 мотивувала тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: порядку застосування Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування»; виконання рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 про те, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору; виконання рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 про те, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями; застосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 про те, що відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не могла бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні спору; застосування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес у зв'язку з тим, що вона стосується порядку реалізації в Україні прав споживачів.
Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. В судовій практиці є значна кількість судових рішень щодо захисту прав споживачів, зокрема про стягнення заборгованості за кредитним договором та визнання кредитного договору недійсним. Доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій її прав як споживача є безпідставними, оскільки суди перевірили дійсність договору про комплексне банківське обслуговування та наявність у відповідача заборгованості за цим договором. Тому посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 є неспроможним. Також не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій в цій справі, в анкеті-заяві на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, підписаній ОСОБА_1 , зазначено, що річна процентна ставка становить 48 %, тобто сторони погодили порядок сплати та розмір процентів за користування кредитними коштами. Крім того, обґрунтовуючи доводи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, заявник не навела прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах і не надала доказів на їх підтвердження.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Заявник не навела обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділила особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін справи. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного перегляду малозначної справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, оскільки справа є малозначною в силу вимог закону.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко