Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 212/10057/18
провадження № 61-640ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: спонукати Товариство з обмеженою відповідальності «Житлокомцентр» (далі - ТОВ «Житлокомцентр») до укладання зі Зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 06 липня 2018 року шляхом визнання укладеним договору в поданій ним редакції, а також спонукати ТОВ «Житлокомцентр» належним чином оформити Додаток № 3 до вказаного договору на основі наявної в нього документації, встановити порядок виконання рішення суду в певний проміжок часу.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 10 липня 2016 року співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийняли такі рішення: управляти своїм будинком «Зборами співвласників» та обрати Уповноваженими особами будинку АДРЕСА_1 на час укладання, внесення змін та розірвання договору з Управителем, здійснення контролю за його виконанням та для подання заяви до виконкому Криворізької міської ради про прийняття на зберігання Протоколу Зборів та для інших представницьких функцій в органах місцевого самоврядування та державних органах: ОСОБА_2 , співвласника квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 , співвласника квартири АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , співвласника квартири АДРЕСА_3 та визначити Управителем будинку № 4 ТОВ «Житлокомцентр». Також вирішили, що затвердження умов договору здійснюється тільки після надання Управителем проєкту договору та узгодження його Зборами співвласників. Він провів багато перемовин з відповідачем щодо укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за розробленим Зборами співвласників проєктом договору. Однак відповідач не прийняв розроблених ними умов договору та безпідставно запропонував дискримінаційні умови щодо вартості та ціни послуг, які суперечать чинному законодавству.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлокомцентр» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року - без змін.
19 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року на підставі пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з тим, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлокомцентр» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.
12 січня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є спонукання суб'єкта підприємницької діяльності до укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та додатку № 3 до цього договору на умовах, визначених співвласниками будинку.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року справу № 212/10057/18 було визнано малозначною на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення в додатковій постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко