Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 205/1012/20
провадження № 61-4ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2011 року в розмірі 139 521,58 грн, з яких: 1 667,79 грн - заборгованість за кредитом; 137 853,79 грн - за процентами за користування кредитом з 27 вересня 2011 року по 30 липня 2018 року.
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2011 року в розмірі 1 667,79 грн, з яких 1 667,79 грн - заборгованість за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2020 року - без змін.
29 грудня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Ціна позову в цій справі становить 139 521,58 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» вказало, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц та неправильно застосували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема підписану відповідачем довідку про умови кредитування від 27 вересня 2011 року.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, а тому необхідність забезпечення єдності судової практики в такій ситуації є більш пріоритетною в порівнянні з малозначним характером справи. Банк наголошує, що безпідставне застосування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, за обставин, коли між сторонами було узгоджено умови кредитування і процентну ставку за користування кредитними коштами, є порушенням єдності правозастосовчої практики. Крім того, справа має для банку виняткове значення, тому що одним з видів діяльності банку є кредитування фізичним та юридичних осіб, а також залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб, а відмовляючи в стягненні заборгованості за кредитом, суди допускають грубе порушення основоположних норм банківського кредитування і ставлять під загрозу фінансову стабільність банку.
Доводи АТ КБ «ПриватБанк» не дають підстав для висновку про виняткове значення цієї справи для АТ КБ «ПриватБанк», тому що наведені банком обставини щодо наявності загрози для його фінансової стабільності не підтверджені доказами.
Разом з тим аргументи касаційної скарги свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції. Це аргументи щодо неврахування та неправильного застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду. Тому, не дивлячись на те, що справа є малозначною, оскаржувані в ній судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року.
Витребувати з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 205/1012/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 18 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко