Ухвала
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 471/794/19
провадження № 61-41ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про зобов'язання перерахувати грошові кошти, переплачені за електричну енергію, та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов'язати Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - АТ «Миколаївобленерго») перевести на її особовий рахунок № НОМЕР_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти в розмірі 2 700 грн, а також стягнути з відповідача на її користь 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на її рахунку як споживача електричної енергії з початку 2018 року по 31 грудня 2018 року утворилася переплата коштів у розмірі 2 700 грн. Вона також є користувачем субсидії. 01 січня 2019 року відбулося відокремлення оператора системи розподілу (відповідача) від постачальника електричної енергії. Відповідач при цьому є правонаступником боргових зобов'язань, які виникли до 01 січня 2019 року, в тому числі й зобов'язань перед споживачами за сплачену, але не спожиту енергію. Однак відповідач не бажає зараховувати переплачені нею кошти в сумі 2 700 грн на її рахунок у зв'язку з тим, що зазначені кошти є субсидією, а не її особистими коштами. Вказані кошти були нараховані їй як користувачу і неправомірно не були використані відповідачем, а тому повинні бути зараховані на новий особовий рахунок.
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Зобов'язано АТ «Миколаївобленерго» перевести на особовий рахунок № НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», який належить ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 2 700 грн. Стягнуто з АТ «Миколаївобленерго» 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
30 грудня 2020 року АТ «Миколаївобленерго» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Братського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2020 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Ціна позову в цій справі становить 17 700 грн (2 700 грн + 15 000 грн), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку АТ «Миколаївобленерго» мотивувало тим, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для товариства, тому що на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії» відбулося відокремлення оператора системи розподілу (АТ «Миколаївобленерго») від постачання електричної енергії. Водночас положення згаданого Закону не передбачають автоматичної передачі будь-якої заборгованості (переплати/недоплати) споживачів постачальнику універсальної послуги, обраному споживачем.
Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Наведені заявником аргументи стосуються висновків апеляційного суду про неналежне виконання товариством умов споживчого договору, тобто зводяться до незгоди з установленими апеляційним судом обставинами і оцінкою доказів.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Заявник не навів обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділив особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін справи. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, оскільки справа є малозначною в силу вимог закону.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про зобов'язання перерахувати грошові кошти переплачені за електричну енергію та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко