22 січня 2021 року
Київ
справа №420/6426/19
адміністративне провадження №К/9901/375/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марочкіна Володимира Олександровича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у справі №420/6426/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 6 серпня 2019 року №1915 про оголошення капітану поліції ОСОБА_1 догани;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 8 жовтня 2019 року №2448 про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 за останньою визначеною посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області;
- внести виправлення до трудової книжки капітана поліції ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням за останньою визначеною посадою інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 11 181,08 грн;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 грошові кошти (виплати) щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік, який визначений у попередньому розмірі: 11 181,08 грн;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 грошові кошти (виплати) матеріальної допомоги на оздоровлення підчас щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік, який визначений у попередньому розмірі: 11 181,08 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 30 грудня 2020 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у справі №420/6426/19 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марочкіна Володимира Олександровича належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у справі №420/6426/19.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марочкіна Володимира Олександровича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у справі №420/6426/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду