22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2242/20
адміністративне провадження № К/9901/110/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №640/2242/20 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України від 11.09.2019 про відмову у наданні їй статусу учасника бойових дій, зобов'язання Комісії повторно розглянути подані документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, а також видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 визнано протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України від 11.09.2019 про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020. Позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України від 11.09.2019 про повернення ОСОБА_1 документів щодо надання статусу учасника бойових дій; зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення відповідно до Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 № 957. В решті позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за частиною 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу визначено справи незначної складності.
Встановлено, що суд першої інстанції відніс дану справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, відповідач обґрунтовує необхідність прийняття цієї касаційної скарги фундаментальним значення для формування єдиної правозастосовчої практики та винятковим значенням для учасника справи.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини 3 статті 2 та частині 1 статті 13 КАС України, а також частині 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається положення пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України вказуючи, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для неї. Однак належного обґрунтування у чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики скаржником не наведено, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.
Посилання скаржника на неналежну оцінку судом апеляційної інстанції доказів не може вважатись питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також свідчити про винятковість даної справи.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №640/2242/20 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Державній фіскальній службі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді В.М. Бевзенко
С.М. Чиркін