ф
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15023/19
адміністративне провадження № К/9901/1011/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 640/15023/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Будівництво» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
11 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 640/15023/19, предметом спору у якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2019 року:
№ 10072615140101, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 113,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 28,00 грн.;
№ 10082615140101, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 954 371,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 488 593,00 грн.;
№ 0013644208, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 гривень.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження Головне управління ДПС у м. Києві зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суди застосували підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 2а-7067/11/1370, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Предметом спору у справі № 2а-7067/11/1370 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В основу збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у цій справі покладено підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які жодного відношення до справи № 640/15023/19 не мають.
У справі № 640/4687/19 предметом спору є про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість.
В основу збільшення сум грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість покладено норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.4 статті 199, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в той час, як у справі № 640/15023/19 пункти 199.1, 199.2, 199.4 статті 199 не застосовувались. Крім того, у справі № 640/4687/19 не застосовувались пункт 51.1 статті 51. підпункт «б» пункт 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, застосовані у справі № 640/15023/19.
За таких обставин правовідносини у справах № 2а-7067/11/1370, № 640/4687/19 та у справі № 640/15023/19 не є подібними.
Також підставою касаційного оскарження Головне управління ДПС у м. Києві зазначає пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, проте, посилаючись на цю норму, скаржник не посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку щодо кожного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 640/15023/19 - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко