21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 300/2628/19
адміністративне провадження № К/9901/32064/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Іщук Л.П., суддів: Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.)
в справі №300/2628/19
за позовом ОСОБА_1
до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №6 від 18 листопада 2019 року;
- зобов'язати Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 публічну інформацію за запитом №6 від 18 листопада 2019 року.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано його надати запитувану інформацію.
3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в цій справі залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в цій справі.
5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою та не наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність поважних підстав для його поновлення.
8. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги Угоду №1 від 10 січня 2020 року про розірвання договору №1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, укладеного між позивачем та його адвокатом, оскільки всупереч вимогам частини третьої статті 60 КАС України позивач не повідомив суд про припинення представництва, а тому дійшов висновку, що отримання адвокатом позивача копії оскаржуваного рішення, є належним врученням судового рішення.
9. Також суд не взяв до уваги посилання позивача на карантин, оскільки строк на подання апеляційної скарги закінчився 30 березня 2020 року, тобто до його запровадження.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що з 10 січня 2020 року адвокат Мушинський В.Т. не був його представником в судах у цій справі, а тому останній не мав повноважень самостійно оскаржувати рішення суду першої інстанції. Не передав він позивачу і копію оскаржуваного рішення, оскільки позивач перебував за кордоном, починаючи з 13 січня 2020 року. У квітні 2020 року, коли повернувся до України, тривалий час хворів та перебував на самоізоляції, а в Україні діяв карантин, що позбавило його права оскаржити судове рішення та повідомити суд про припинення представництва, стверджує позивач.
11. Наголошує, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав тільки 14 липня 2020 року, у відповідь на заяву про надання копії рішення.
12. Крім того, стверджує, що карантин в Україні запроваджено 12 березня 2020 року, а не 2 квітня 2020 року, як про це зазначив суд апеляційної інстанції.
13. Тому, вважає позивач, указана в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року дата закінчення строку апеляційного оскарження (30 березня 2020 року) припадає на період дії карантину, а отже строк оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року продовжується і закінчується після припинення карантину.
14. Наведене, наголошує позивач, свідчить про те, що апеляційна скарга подана ним в межах строків апеляційного оскарження.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у цій справі залишено без руху з тих підстав, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження, та запропоновано йому надати суду в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для поновлення такого строку.
17. На виконання зазначеної ухвали скаржником подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій він указав, зокрема, що не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки перебував за кордоном і не міг знати про стан розгляду справи, потім настали епідеміологічні обмеження, пов'язані з запровадженням карантину в Україні. Оскільки копію оскаржуваного рішення він отримав 14 липня 2020 року, та звернувся до суду в тридцятиденний строк з указаного дня, то вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений.
18. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в цій справі. Водночас суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
19. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
20. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 27 лютого 2020 року в письмовому провадженні. Копію зазначеного рішення позивач отримав 15 липня 2020 року, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 48).
21. ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою 6 серпня 2020 року відповідно до відтиску вхідного штемпеля суду першої інстанції (а.с. 50), тобто з пропуском тридцятиденного строку апеляційного оскарження, рахуючи, що зазначений строк розпочав свій перебіг наступного дня після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
22. Водночас положення статті 295 КАС України передбачають право особи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду за умови, якщо розгляд справи відбувся, зокрема, в порядку письмового провадження.
23. Отже, рахуючи строк на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року з дня наступного за днем отримання позивачем копії зазначеного рішення (16 липня 2020 року), варто зауважити, що позивачем дотримано тридцятиденний строк на апеляційне оскарження, навіть не беручи до уваги особливості обрахунку процесуальних строків, запроваджених Законами України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
24. Висновок суду апеляційної інстанції, що копію оскаржуваного рішення отримано представником позивача адвокатом Мушинським В. Т. наручно 28 лютого 2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження закінчився 30 березня 2020 року, є помилковим.
25. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до угоди №1 від 10 січня 2020 року про розірвання договору №1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, укладеного між адвокатом Мушинським В.Т. та ОСОБА_1 , зазначені особи, у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань дійшли згоди розірвати Договір №1/11 від 14 листопада 2019 року, укладений між ними.
26. Таким чином, з 10 січня 2020 року адвокат Мушинський В.Т. не був представником ОСОБА_1 , а тому до розглядуваного випадку не підлягають застосуванню положення частини сьомої статті 251 КАС України, згідно з якою, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
27. Та обставина, що позивач в порушення частини третьої статті 60 КАС України не повідомив суд про розірвання зазначеного договору №1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обрахунку строку на апеляційне оскарження.
28. За таких обставин, а також ураховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем чи його належним чином уповноваженим представником копії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року раніше, ніж 15 липня 2020 року, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, є помилковим.
29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
30. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
31. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
32. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
33. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
34. Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
35. При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
36. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
37. У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині дотримання позивачем обов'язку повідомляти суд про припинення представництва, не взявши до уваги аргументи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
38. За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.
39. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
41. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.
42. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, а справу №300/2628/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська Н.М. Мартинюк