21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4699/20
адміністративне провадження № К/9901/1423/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
11.01.2021 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 також зазначено про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Сума штрафу, визначеного позивачу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, становить 11 052,29 грн., що менше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відтак, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд першої інстанції не порушив норми частин другої, четвертої та пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Також Верховним Судом неодноразово було зроблено висновок щодо застосування норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема у постановах 23.07.2019 у справі №620/3609/18, від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 02.07.2019 у справі № 2340/3802/18, від 20.08.2019 у справі № 1640/3125/18, від 28.10.2020 у справі № 620/817/19.
Згідно з цим висновком вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.
У постановах від 03.04.2020 року (справа №160/5380/19), від 10.06.2019 року (справа №802/1825/16-а) та від 12.07.2019 року (справа №0940/1600/18) Верховний Суд вказав, що у процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи наведене, довід ГУ ДПС про наявність виключних обставин , передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляється, як такий, що не має правового значення у разі наявності підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж, цей довід обґрунтований посиланням на необхідність формування судової практики у подібних правовідносинах.
Керуючись статтею 248, пунктами 1, 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак