20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005781
адміністративне провадження № К/9901/36769/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 cерпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової прокуратури Західного регіону України (далі - Військова прокуратура), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо ненадання йому у зв'язку із здаванням крові як донором 5 додаткових днів відпочинку із збереженням заробітної плати, які за його бажанням не приєднанні до щорічних основних відпусток;
визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не нарахування і не виплати йому грошової компенсації при звільненні з військової служби за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарний день) та 5 календарних днів у зв'язку із здаванням крові як донором;
визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не виплати йому готівкою грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури щодо не проведення повного розрахунку 9 серпня 2019 року в день звільнення і виключення зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ;
визнати протиправними рішення і дії Військової прокуратури щодо видання наказу Військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової прокуратури Західного регіону України;
скасувати наказ Військової прокуратури від 8 серпня 2019 року №577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України;
зобов'язати Військову прокуратуру виплатити йому грошову компенсацію при звільненні за 67 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та 2018 рік (51 календарних днів) та 5 календарних днів у зв'язку із здаванням крові як донором;
зобов'язати Військову прокуратуру виплатити йому готівкою заборгованість з виплати грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року;
стягнути з військової прокуратури на його користь середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 09 серпня 2019 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не надання ОСОБА_1 у зв'язку із здаванням крові як донором 1 (одного) додаткового дня відпочинку із збереженням середнього заробітку, який за його бажанням не приєднаний до щорічної основної відпустки за 2018 рік. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку 09 серпня 2019 року на день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні з військової служби за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв'язку із здаванням крові як донором. Зобов'язано Військову прокуратуру Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за 50 календарних днів невикористаних щорічних відпусток за 2017 рік (11 календарних днів) та за 2018 рік (38 календарних днів) та 1 календарний день у зв'язку із здаванням крові як донором. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року. Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ”, яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах.
Cкаржник не зазначив норми права, у застосуванні яких відсутній висновок Верховного Суду, проте послався лише на відсутність правового висновку щодо правової регламентації повсякденної діяльності військовослужбовців у військовій прокуратурі.
Зважаючи на те, що скаржником не вказано норми права, суд не може вважати це підставою для перегляду судових рішень.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2018 рік скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, аналізуючи доводи касаційної скарги у цій частині позовних вимог, Верховним Судом установлено, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, установлених судами, що не може бути підставою для перегляду судових рішень зважаючи на приписи частини 2 статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині відмови виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані додаткові дні відпочинку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) у зв'язку із здаванням у 2017 році крові як донором, скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку застосування статті 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів.
Із матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник не згоден з кількістю днів, за які за рішенням суду відповідача зобов'язано надати грошову компенсацію за невикористані додаткові дні відпочинку із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) у зв'язку із здаванням у 2017 році крові ним як донором.
Зазначене не може бути підставою для перегляду судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи позивача зводяться до переоцінки доказів у справі у цій частині позовних вимог, а інші мотиви свідчать про незгоду з висновками судів за установленими обставинами справи.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині відмови стягнення з Військової прокуратури Західного регіону на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, з 09 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку, скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 117 КЗпП України щодо механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року, суд вважає зазначити наступне.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року викладена правова позиція щодо застосування статті 117 КЗпП України у разі проведення фактичного розрахунку із позивачем, тобто це рішення прийнято за інших фактичних обставин, а отже правовідносини не є подібними, ніж у цій справі, що не може бути підставою для перегляду судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, відсутні підстави для повторного стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки повного розрахунку, також із позивачем не було проведено кінцевого розрахунку, а тому відсутні підстави для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини у цій справі є відмінними від обставин, установлених судами у справі № 761/9584/15-ц.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними рішень та дій військової прокуратури Західного регіону України щодо видання наказу військової прокуратури Західного регіону України від 08 серпня 2019 року № 577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону та скасування наказу військової прокуратури Західного регіону України від 08 серпня 2019 року № 577к про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону, скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, щодо не виключення без згоди військовослужбовця зі списків особового складу до проведення з ним повного розрахунку.
Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суди дійшли висновку про обрання позивачем не вірного способу захисту порушеного права, оскільки наказ про виключення зі списків особового складу військової частини є наслідком вже винесеного наказу про звільнення позивача з військової служби та спрямований на його виконання. Правова сутність такого наказу виключає його протиправність, за умови існування чинного наказу про звільнення, оскільки в протилежному випадку відносини публічної служби можуть штучно продовжуватися.
Суди встановили, що позивач не був звільнений з органів прокуратури, а тому відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не може бути підставою для перегляду судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової прокуратури Західного регіону щодо не виплати ОСОБА_1 готівкою грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року та зобов'язання військової прокуратури Західного регіону України виплатити ОСОБА_1 готівкою заборгованості з виплати грошового забезпечення, починаючи з другої половини січня 2019 року, скаржник зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування статті 23 Закону України «Про оплату праці» щодо виплати заробітної плати позивачу за відсутності його письмової згоди.
Проте, ця норма не містить посилання на можливість виплати грошових коштів на рахунки у банку у залежності від згоди позивача, а тому відсутні підстави для перегляду судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 cерпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур