"20" січня 2021 р. Справа № 916/3712/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
за участю представників:
від позивача - Дідик С.В., ордер ОД №541090 від 22.12.20р.
від відповідача - Гаврилюк В.І., паспорт серія НОМЕР_1 від 06.05.2014р., Татар В.Г. ордер серія ОД №473614 від 10.02.2020р.
розглянувши справу №916/3712/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж "Лузанівка", кафе "Лузанівка"; фактична адреса: 65000, 19-й км Старокиївського шосе,1; адреса для листування: 65012, м.Одеса, а/с,47) до Гаврилюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 216000,00грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, письмових поясненнях від 18.01.2021р. за вх.№1150/21, зазначає що 18.02.2015р. між ТОВ "эЛузанівка"э та ФОП Гаврилюком Володимиром Івановичем був укладений договір поставки продукції №196. Відповідно до пункту 1.2 договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, прайс-листі, видатковій накладній, акті прийому-передачі, які підписані та скріплені печатками (за наявності) Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до пунктів 5.1-5.4 Договору поставки, тара, в якій постачається Товар - є зворотною і повертається Постачальнику при кожній поставці Товару. Заставна вартість тари встановлюється Постачальником на момент відвантаження Товару та обов'язково зазначається у видатковій накладній або акті прийому-передачі. Тара може бути залишена Покупцеві після сплати Покупцем заставної вартості або на підставі оформленого акту прийому-передачі на тару. У випадку припинення дії цього Договору, покупець зобов'язаний повернути 100% тари. У випадку неповернення будь-якого виду тари у продовж семи календарних днів з дати припинення дії цього Договору, така тара є Товаром, та вважається проданою покупцеві за ціною визначеною у Додатку №2 до цього Договору, та переданою на підставі видаткової накладної або акту прийому-передачі, оформлених при отриманні Товару. На виконання вимог договору поставки продукції №196 від 18.02.2015р. позивачем відповідно до акту прийому-передачі від 18.02.2015р. було передано, а відповідачем прийнято тару загальною вартістю 216 000,00 грн. Відповідно до пунктів 9.1., 9.2 договору, договір набирає чинності в момент підписання повноважними представниками сторін та діє до 18.02.2016р. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна Сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих самих умовах. Позивач вказує, що договір поставки продукції №196 від 18.02.2015р. був розірваний та перестав діяти з 04.12.2019р., на підставі направленого позивачем 24.10.2019р. листа №307 від 21.10.2019р. про розірвання договору поставки № 196 від 18.02.2015р. на адресу відповідача. Відправлення, відповідно до інформації з веб-сайту ПАТ "Укрпошта" було особисто вручено відповідачу 04.11.2019р. Також, позивач вказує, що станом на момент подачі позову, відповідач не повернув тару за договором та не сплатив її вартість. Висновки, проведених судових почеркознавчої та технічної експертизи документів за матеріалами справи №916/3712/19 повністю підтверджують доводи позивача, викладені у позові.
Відповідач заперечуючи проти позову, 19.02.2020р. подав до суду свої письмові заперечення за вх.№4310/20 в яких зазначив, що ним дійсно укладався договір поставки №196 продукції "Сан ІнБен" від 18.02.2015р. та на підставі вказаного договору поставки відповідач одноразово отримав продукцію "Сан ІнБен" для її реалізації на одному концертному заході у "Палаці спорту", який відбувався саме 18.02.2015р. Відповідач Гаврилюк В.І. на той час був фізичною особою-підприємцем з наявністю одного продавця і орендованого місця для продажу продукції "Сан ІнБен", тому кількість замовленої та отриманої продукції "Сан ІнБен" складала не більше 100 літрів, тобто 2 кеги по 50 літрів. Відповідачем зазначено, що із доданого до позовної заяви акту прийому-передачі (Додаток "1 до договору поставки № 196 від 18.02.2015р.) від 18.02.2015р., відповідач Гаврилюк В.І. , нібито отримав 190 кегів (бочок) різної місткості ( у тому числі, нібито, 60 кегів (бочок) пива по 50 літрів), а загальна кількість продукції 160 бочок з 6 700 літрів пива. Відповідач вказує, що у вищевказаному договорі поставки №196 продукції "Сан ІнБев" від 18.02.2015р., у пункт 5,1. вказано, що заставна вартість тари встановлюється постачальником на момент відвантаження товару та обов'язково зазначається у видатковій накладній або акті прийому-передачі поставки продукції та у позовній заяві позивач посилається також на пункт 5.4 договору поставки №156, в якому зазначено, що у випадку неповернення будь-якого виду тари впродовж семи календарних днів з дати припинення цього договору, така тара стає товаром та вважається проданою покупцеві за ціною визначеною у додатку № 2 до цього договору, та переданою на підставі видаткової накладної або акту прийому-передачі, оформлених при отриманні товару. Відповідачем визначено, що до позовної заяви не додано додаток №2, в якому повинна бути вказана ціна тари, тому визначити ціну тари без належного документу на думку відповідача неможливо. В доданому до позовної заяви акті прийому-передачі (додаток № 1 до Договору поставки № 196 від 18.02.2015р.) вказано, що передавались, наприклад, "Кета 50 п. 60 шт. заставна вартість 1200-00, загальна вартість - 72000-00.", однак, на підставі вищевказаного акту прийому-передачі неможливо встановити чи це є ціна тари, чи ціна товару який поставлявся. Якщо в акті прийому-передачі викладена лише ціна тари, то необхідно встановити ціну товару, який поставлявся у вищевказаній тарі. Фактичні дані про передачу постачальником покупцю товару у тарі, яка зазначена в акті прийому-передачі від 18.02.2015р. можливо лише при наявності і огляді у судовому засіданні документу, який підтверджує поставку товару у вказаній тарі, а саме видаткову накладну від 18.02.2015р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3712/19, постановлено розглядати справу №916/3712/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 02.01.2020р. о 12год.00хв.
У судовому засіданні 02.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 10.02.2020р. о 10год.00хв.
10.02.2020р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів за вх.№3422/20, у задоволенні якого судом протокольною ухвалою від 10.02.2020р. було відмовлено з підстав того, що в клопотанні заявником не вказано заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання та не подано клопотання на поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 10.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження до 12.03.2020р. включно та про перерву в судовому засіданні до 19.02.2020р. об 11год.45хв.
10.02.2020р. за вх.№3421/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №916/3712/19. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.01.2020р. державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Гаврилюка Володимира Івановича була проведена 27.12.2019р.
Представник позивача проти клопотання відповідача від 10.02.2020р. за вх.№3421/20 про закриття провадження у справі №916/3712/19 заперечував та подав письмові заперечення за вх.№4363/20 від 19.02.2020р., де зазначено, що відповідно до аналізу статей 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6- 125цс13. Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання відповідачем умов господарського договору №196, зобов'язання за яким у відповідача з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, даний спір належить до юрисдикції саме господарського суду. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.09.2019 року № 640/16902/18 (14-358цс19). Отже, на думку позивача, в задоволенні заявленого клопотання відповідача від 10.02.2020р. про закриття провадження у справі №916/3712/19 слід відмовити.
Ухвалою суду від 19.02.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання Гаврилюка Володимира Івановича від 10.02.2020р. за вх.№3421/20 про закриття провадження у справі №916/3712/19, також, у судовому засіданні 19.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 26.02.2020р. о 14год.00хв.
19.02.2020р. за вх.№4361/20 від відповідача надійшло до суду клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої заявник просив поставити наступне запитання: Чи виконаний підпис від імені Гаврилюка Володимира Івановича у акті прийому-передачі - додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. у нижній частині аркушу біля слів "Від Покупця" особисто Гаврилюком Володимиром Івановичем чи іншою особою? Проведення судової експертизи відповідач просив доручити ОНДІСЕ.
Відповідачем 25.02.2020р. за вх.№4958/20 подано до суду клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документу, в якому останній просить поставити на вирішення експертам ОНДІСЕ наступні питання: чи відповідають договір поставки №196 продукції "Сан ІнБев" від 18.02.2015р., акт прийому-передачі - додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. за своїми технічними характеристиками оригіналу документу чи є копією документу, виконаною з використанням копіювальної техніки? В обґрунтування заявленого відповідач послався на те, що згідно акту прийому-передачі додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р., від 18.02.2015р., відповідач Гаврилюк В.І. , нібито отримав 190 кегів (бочок) різної місткості (у тому числі, нібито, 60 кегів (бочок) пива по 50 літрів), а загальна кількість продукції 160 бочок з 6700 літрів пива. Таку кількість напою - пива відповідач вважає неймовірною, у зв'язку з чим вважає, що позивачем фальсифіковано вказаний акт. Крім того, відповідач зазначає, що з копії акту прийому-передачі від 18.02.2015р. вбачається, що всі рукописні записи в ньому, а саме: про "заставну вартість", "загальну заставну вартість" та "кількість та вартість всього" проводились різними письмовими приладдями і не в один час із записами прізвища директора Гаврилюка В.І . Навіть на ксерокопії документу видно, що записи проводились як мінімум 3 різними письмовими приладдями та в різний час. Також, на думку відповідача, підпис Гаврилюка В.І. відрізняється від підпису на договорі поставки №196 від 18.02.2015р., що викликає підозру про те, що відбулась фальсифікація не тільки документу, але й підпису відповідача. Такі підозри відповідач підтвердив після огляду оригіналів документів, доданих до позову.
У судовому засіданні 26.02.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.03.2020р. о 10год. 00хв.
Ухвалою суду від 02.03.2020р. призначено у справі судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, на розгляд якої поставлено наступні запитання: Чи виконаний підпис від імені Гаврилюка Володимира Івановича у акті прийому-передачі - додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. у нижній частині аркушу біля слів "Від Покупця" особисто Гаврилюком Володимиром Івановичем чи іншою особою? Чи відповідає договір поставки №196 продукції "Сан ІнБев" від 18.02.2015р., акт прийому-передачі - додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. за своїми технічними характеристиками оригіналу документу чи є копією документу, виконаною з використанням копіювальної техніки? Проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження по справі було зупинено.
За супровідним листом від 16.03.2020р. справу надіслано до ОНДІСЕ для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Ухвалою суду від 12.05.2020р. поновлено провадження по справі 916/3712/19; призначено засідання для розгляду клопотання експерта від 04.05.2020р. за вх.№10996/20 на 03.06.2020р. о 10год.30хв.; судом зобов'язано відповідача подати до суду запитувані експертом документи.
У судовому засіданні 03.06.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 10.06.2020р. об 12год.15хв.
Ухвалою суду від 03.06.2020р. викликано ТОВ "Лузанівка" у судове засідання, яке відбудеться 10.06.2020р. о 12год.15хв.
10.06.2020р. за вх.№14880/20 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач не заперечував проти продовження строків проведення судової експертизи.
Заявою від 10.06.2020р. за вх.№14879/20 відповідач повідомив суд про те, що згоден на проведення експертизи у термін більш, ніж 90 календарних днів з початком її проведення у вересні 2020р. Крім того, заявою від 10.06.2020р. за вх.№14869/20 відповідач подав до справи запитувані експертом вільні зразки підпису Гаврилюка В.І. , достовірно виконані ним самим у оригіналах різних документів, які не відносяться до даної справи за 2014р. - 2015р. Вказані докази було долучено до справи.
Ухвалою суду від 10.06.2020р. задоволено клопотання ОНДІСЕ від 04.05.2020р. за вх.№10996/20 про погодження строку виконання експертизи понад 90 календарних днів, з початком її виконання у вересні 2020р., оплату вартості експертизи та надання додаткових документів для проведення експертизи; зупинено провадження по справі №916/3712/19; постановлено надіслати справу №916/3712/19 до ОНДІСЕ для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів; погоджено проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у строк понад 90 календарних днів, з початком її виконання у вересні 2020р.; зобов'язано ФОП Гаврилюка В.І. у строк до 27.07.2020р. надати суду докази оплати вартості судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
За супровідним листом від 23.06.2020р. справу надіслано до ОНДІСЕ для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
14.12.2020р. за вх.№№33210/20, 33284/20 до суду від ОНДІСЕ надійшли висновки експерта №№20-1896, 20-1895.
Ухвалою суду від 14.12.2020р. поновлено провадження по справі №916/3712/19; призначено підготовче засідання суду на 23.12.2020р. об 11год.30хв.; запропоновано сторонам подати до суду міркування стосовно висновків ОНДІСЕ №№20-1896, 20-1895.
Ухвалою суду від 23.12.2020р. закрито підготовче провадження по справі №916/3712/19 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 24.12.2020р. о 10год.00хв.
Ухвалою суду від 24.12.2020р. відкладено розгляд справи №916/3712/19 на 18.01.2021р. о 10год.30хв.
У судовому засіданні 18.01.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 20.01.2021р. о 14год. 00хв.
19.01.2021р. до суду надійшло клопотання від відповідача за вх.№1512/21 про застосування строків позовної давності, оголошене в усному вигляді в судовому засіданні 18.01.2021р. представником відповідача в процесі проголошення вступного слова.
Клопотання позивача від 19.02.2020р. за вх.№4364/20 про долучення доказів, заяви позивача від 22.12.2020р. за вх.№34287/20 про ознайомлення із матеріалами справи, про припинення представництва адвоката Васильєва Ю.Ю. від 23.12.2020р. за вх.№34345/20, клопотання відповідача від 02.03.2020р. за вх.№5448/20, від 11.03.2020р. за вх.6296/20, від 29.09.20р. за вх.№25840/20 про долучення доказів та клопотання відповідача від 18.02.2020р. за вх.№4215/20 про ознайомлення з матеріалами справи, судом були задоволені
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
18.02.2015р. між ТОВ "Лузанівка" (постачальник) та ФОП Гаврилюком В.І. (покупець) було укладено договір поставки №196, відповідно до умов якого поставка Товару на склад Покупця (адреса місця призначення узгоджується у Замовленні) здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника на умовах DDP на склад Покупця (відповідно до «Інкотермс» 2010) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього Договору. Покупець має можливість отримати Товар шляхом самостійного вивозу такого Товару зі складу Постачальника. Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором та Додатками до нього, Товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, прайс-листі, видатковій накладній, акті прийому-передачі які підписані та скріплені печатками (за наявності) Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Товару та підписання супровідних документів. Сума Договору визначається як сума, всіх, партій Товару, поставлених протягом строку Договору (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 3.1 договору).
За умовами п.п.4.3, 4.4 договору поставки №196 від 18.02.2015р. поставка здійснюється в строки, визначені в Замовлені, або погоджені Сторонами окремо. Передача Товару(тари) Постачальником Покупцю по найменуванню та кількості проводиться на підставі видаткової накладної. Покупець приймає Товар (тару) в асортименті та кількості, зазначеному та погодженому Сторонами в замовленні, акті прийому-передачі.
Претензії по кількості, якості та асортименту Товару (тари) приймаються в момент приймання Товару. Якщо при прийманні Товару (тари) буде виявлений Товар (тара) невідповідної якості, кількості, повноти, маркування, з порушенням упаковки Товару, з відсутністю штрих-коду, приймання такого Товару (тари) Покупцем може не здійснюватися. У такому випадку складається акт невідповідності або виписується накладна на повернення такого Товару (тари) (п.п.4.5, 4.6 договору поставки №196 від 18.02.2015р.).
Положеннями п.п.5.1, 5.2 договору поставки №196 від 18.02.2015р. визначено, що Тара в якій постачається Товар - є зворотною і повертається Постачальнику при кожній поставці Товару. Заставна вартість тари встановлюється Постачальником на момент відвантаження Товару та обов'язково зазначається у видатковій накладній або акті прийому-передачі. Постачальник в односторонньому порядку має право змінювати перелік заставної тари та заставну вартість тари (Додаток №2), повідомивши про це Покупця за сім календарних днів. Тара може бути залишена Покупцеві після сплати Покупцем заставної вартості або на підставі оформленного акту прийому-передачі на тару (додаток №1).
Відповідно до п.п.5.3, 5.4, 5.5, 5.6 договору поставки №196 від 18.02.2015р. у випадку припинення дії цього Договору, покупець зобов'язаний повернути 100% тари. У випадку неповернення будь-якого виду тари у продовж семи календарних днів з дати припинення дії цього Договору, така тара стає Товаром, та вважається проданою Покупцеві за ціною визначеною у Додатку №2 до цього Договору, та переданою на підставі видаткової накладної або акту прийому-передачі, оформлених при отриманні Товару. Сторони вважають, що узгодження умов продажу тари у відповідності до п.5.4 цього Договору відбулося шляхом підписання цього Договору з додатками до нього. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Тари переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Тари та підписання супровідних документів.
Так, згідно п.п.9.1, 9.2, 9.3 розділу 9 договору поставки №196 від 18.02.2015р. цей Договір набирає чинності в момент підписання повноважними представниками сторін та діє до 18.02.2016р. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна Сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії Договору, Договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих саме умовах. Дія цього Договору може бути припинена: за письмовою вимогою Сторони, заявленою не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення дії Договору; за згодою Сторін, про що складається відповідна додаткова угода; за ініціативою Постачальника в односторонньому порядку, шляхом направлення Покупцеві листа про розірвання Договору. Договір вважається розірваним з моменту відправки листа, але не раніше чим до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором, що виникли до моменту направлення вище зазначеного листа.
На виконання договору поставки №196 від 18.02.2015р. позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором товар відповідно до акту прийому - передачі від 18.02.2015р., який є додатком до договору поставки №196 від 18.02.2015р., а саме тару: Кега 50 л. у кількості 60 шт. загальною заставною вартістю 72000,00грн., Кега 30 л. у кількості 30 шт. загальною заставною вартістю 32400,00грн., Кега 20 л. у кількості 20 шт. загальною заставною вартістю 19200,00грн., Кега 30 л. Bud у кількості 50 шт. загальною заставною вартістю 54000,00грн., Кега 30 л.+ у кількості 10 шт. загальною заставною вартістю 10800,00грн., Балон 80 л. у кількості 12 шт. загальною заставною вартістю 3000,00грн., Балон 50 л. у кількості 12 шт. загальною заставною вартістю 3000,00грн., Кега 30 євро у кількості 20 шт. загальною заставною вартістю 21600,00грн., на загальну суму 216000,00грн.
ТОВ "Лузанівка" відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист було відправлено 24.10.2019р. на адресу відповідача лист від 21.10.2019р., в якому позивач просив вважати розірваним договір поставки №196 від 18.02.2015р. через тридцять календарних днів з моменту отримання відповідачем відповідної вимоги (датою отримання вважається дата прийняття відповідачем поштовим відділенням листа із вкладенням даної вимоги) та повернути у продовж семи календарних днів з дати припинення дії вищезазначеного договору всієї тари, яка перелічена у акті прийому-передачі. У випадку неповернення будь-якого виду тари у продовж семи календарних днів з дати припинення дії договору №196 сплатити її вартість, як за товар за ціною, визначеною у вищевказаних актах прийому-передачі.
Вимогу позивача від 21.10.2019р. відповідно до наявної в матеріалах справи копії роздруківки з веб-сайту ПАТ "Укрпошта" було отримано відповідачем 04.11.2019р. Отже, договір поставки №196 від 18.02.2015р. припинив свою дію 04.12.2019р.
Відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №20-1895 від 04.12.2020р. підпис від імені Гаврилюк В.І. у наданому на експертизу акті прийому-передачі від 18.02.2015р. (Додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. на загальну суму 216000,00 грн.), розміщений у розділі: "Від Покупця", праворуч від рукописного запису "Гаврилюк", виконаний самим Гаврилюком Володимиром Івановичем .
Як вбачається із висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №20-1896 від 25.11.2020р., надані на експертизу договір поставки №196 продукції "Сан ІнБев" від 18.02.2015р. та акт прийому-передачі - додаток № 1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. є оригіналами, а не електорофотокопіями.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників позивача та відповідача, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З врахуванням того, що висновками експертів було підтверджено, що договір поставки №196 продукції "Сан ІнБев" від 18.02.2015р. та акт прийому-передачі - додаток № 1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р. є оригіналами, а не електорофотокопіями та акт прийому-передачі від 18.02.2015р. (Додаток №1 до договору поставки №196 від 18.02.2015р.) на загальну суму 216000,00 грн. підписаний саме Гаврилюком Володимиром Івановичем , суд доходить до висновку, що позивачем на виконання умов договору поставки №196 від 18.02.2015р. поставлено, а відповідачем прийнято, проте, не повернуто відповідно до акту прийому - передачі від 18.02.2015р., який є додатком до договору поставки №196 від 18.02.2015р. тару: Кега 50 л. у кількості 60 шт. загальною заставною вартістю 72000,00грн., Кега 30 л. у кількості 30 шт. загальною заставною вартістю 32400,00грн., Кега 20 л. у кількості 20 шт. загальною заставною вартістю 19200,00грн., Кега 30 л. Bud у кількості 50 шт. загальною заставною вартістю 54000,00грн., Кега 30 л.+ у кількості 10 шт. загальною заставною вартістю 10800,00грн., Балон 80 л. у кількості 12 шт. загальною заставною вартістю 3000,00грн., Балон 50 л. у кількості 12 шт. загальною заставною вартістю 3000,00грн., Кега 30 євро у кількості 20 шт. загальною заставною вартістю 21600,00грн., на загальну суму 216000,00грн.
Твердження відповідача про неподання позивачем до позовної заяви додатку №2, в якому повинна бути вказана ціна тари, що не дає змогу визначити ціну тари без належного документу та передачу постачальником покупцю товару у тарі, яка зазначена у акті прийому-передачі від 18.02.2015р. можливо лише при наявності і огляді у судовому засіданні документу, який підтверджує поставку товару у вказаній тарі, а саме видаткової накладної від 18.02.2015р. та посилання на занадто велику партію товару, яка нібито була поставлена відповідачу не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Підписуючи акт прийому-передачі від 18.02.2015р. відповідачем було прийнято поставлену позивачем тару у кількості та заставною вартістю, які чітко прописані у вищенаведеному акті. Претензій по кількості, якості та асортименту тари, актів невідповідності, накладних на повернення тари та відсутності підписаного сторонами додатку №2, як то передбачено умовами вище проаналізованих судом п.п.4.5, 4.6, 5.1, 5.2 договору поставки №196 від 18.02.2015р. відповідачем не було подано до матеріалів справи, а відповідно вважати акт прийому - передачі від 18.02.2015р. неналежним доказом у суду відсутні підстави.
19.01.2021р. відповідачем подано заяву за вх.№1512/21 про застосування позовної давнини, яка є підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ "Лузанівка" до Гаврилюк В.І. про стягнення 216 000,00 грн. В обґрунтування заяви, окрім наведених тверджень, які відповідачем вже викладались у клопотаннях про закриття провадження у справі від 10.02.2020р. за вх.№3421/20, про витребування доказів від 10.02.2020р. за вх.№3422/20, письмових поясненнях від 19.02.2020р. за вх.№4310/20 відповідачем, також зазначено, що п.3.4. договору поставки №196 від 18.02.2015р. передбачено, що "Покупець зобов'язаний за вимогою Постачальника, провести з ним звірку по тарі та по взаємним розрахункам, шляхом підписання звірки у впродовж п'яти робочих днів з дня надання такої звірки Покупцю. Звірка має проводитись не менше ніж один раз на рік.". ТОВ "Лузанівка" не надано жодних доказів того, що позивач виконував умови договору поставки та проводив звірки на протязі строку дії договору чи після закінчення дії договору, тому відповідач вважає, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з дня коли мала бути проведена перша звірка по тарі та по взаємним розрахункам, передбачена п.3.4. договору поставки №196 від 18.02.2015 року, тобто з 18.02.2016р. На думку відповідача договір поставки №196 від 18.02.2015р. припинив свою дію 18.02.2016р. з двох підстав: по-перше, вказаний строк передбачений Договором; по-друге: у порушення п. 3.4. Договору Постачальник не проводив жодної звірки наявності тари та взаємних розрахунків упродовж одного року після поставки товару та тари 18.02.2015р. Також, відповідачем підставою розірвання договору поставки №196 від 18.02.2015р. визначено те, що законодавством була введена норма необхідності ліцензування продажу пива, а у ФОП Гаврилюк не було такого дозволу, тому поставки продукції (пива) були припинені.
Так, за визначенням статті 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.ст.253, 254, 255 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Порядок вчинення дій в останній день строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Положення статті 260 ЦК України визначають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною третьою статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як встановлено вище судом, вимогу позивача про розірвання договору поставки №196 від 18.02.2015р. було отримано відповідачем 04.11.2019р., тому договір поставки №196 від 18.02.2015р. відповідно розділу 9 припинив свою дію 04.12.2019р. Також, умови вищенаведеного договору не містять жодних посилань на таку підставу розірвання договору, як відсутність у покупця ліцензії чи дозволу на продаж пива.
Приписами п.3.4. договору поставки №196 від 18.02.2015р. встановлено, що Покупець зобов'язаний, за вимогою Постачальника, провести з ним звірку по тарі та по взаємним розрахункам, шляхом підписання звірки у продовж пяти робочих днів з дня надання такої звірки Покупцю. За порушення термінів звірки, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 100 грн. за кожний такий випадок. Звірка має проводитись не менше ніж один раз на рік. Звідси п.3.4. договору поставки встановлює прямий обов'язок відповідача проводити звірку по взаємним розрахункам тільки за вимогою позивача та відповідальність за порушення терміну проведення звірки, періодичність проведення такої звірки за умови наявної такої вимоги від постачальника. У свою чергу умови договору поставки №196 від 18.02.2015р. не містять жодних посилань на прямий обов'язок позивача у надсиланні вимоги стосовно проведення звірок по тарі.
Отже, за умови припинення дії договору поставки від 18.02.2015р. №196, саме 04.12.2019р., враховуючи дату подання позову 12.12.2019р., строк позовної давності при поданні позову не пропущений позивачем. В зв'язку з цим, заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається судом необґрунтованою, та відповідно такою, що не підлягає задоволенню.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
З врахуванням викладеного, встановлення судом наявної заборгованості відповідача за неповернуту тару, відсутності підстав для застосування до даного позову строку позовної давності, позовна вимога позивача про стягнення із відповідача суми неповернутої зворотної тари у розмірі 216000,00грн. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Стосовно задоволення судом заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості із фізичної особи, суд виходив із положень частини першої ст.20, ст.ст.4, 45 ГПК України якими передбачено, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак, до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка під час розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18, від 09.10.2019р. у справі 127/23144/18.
Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202- 208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, саме з Гаврилюка Володимира Івановича підлягає стягненню вартість неповернутої тари у сумі 216000,00 грн.
За попереднім орієнтовним розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, позивач визначив суму 7240, 00грн., яка складається із 4000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3240,00грн. судового збору. Подалі позивачем в позовній заяві було зазначено, що детальний опис наданих послуг правової допомоги може бути наданий до суду окремо за підсумком усіх майбутніх засідань по справі.
Судом досліджено матеріали справи №916/3712/19 та встановлено, що позивачем подано договір про надання правової допомоги №44/19 від 01.10.2019р., укладений між ТОВ "Лузанівка" та Адвокатським бюро "Юрія Васильєва" та додаток №2 від 21.10.2019р. до вищенаведеного договору, відповідно до таблиці розрахунку зазначеної у додатку наданих послуг визначено перелік послуг та їх вартість, а саме: консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1000,00грн., оформлення претензії та направлення її відповідачу - 1000,00 грн., збір доказів, підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області - 1000,00 грн., вартість участі у одному судовому засіданні - 1000,00грн.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 5 ст.125 ГПК України визначено, що сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Приписи ст.126 ГПК України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.128, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
23.12.2020р. від позивача надійшла заява за вх.№34345/20 про припинення представництва адвоката Васильєва Ю.Ю., до заяви додано ордер серії ОД №541090 від 22.12.2020р., виданого позивачем на ім'я адвоката Дідик С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 06.11.2020р. №06112020-01, укладеного між ТОВ "Лузанівка" та Адвокатським об'єднанням "ВІ.АЙ.ДЖИ.ЛІГАЛ".
Адвокат Васильєв Ю.Ю. представляв інтереси позивача на підставі ордеру серії ОД №327516 від 12.12.2019р., виданого на підставі договору про надання правової допомоги №44/19 від 01.10.2019р., укладеного між ТОВ "Лузанівка" та Адвокатським бюро "Юрія Васильєва", однак договору про надання правової допомоги 06.11.2020р. №06112020-01 укладеного між ТОВ "Лузанівка" та Адвокатським об'єднанням "ВІ.АЙ.ДЖИ.ЛІГАЛ", до матеріалів справи додано не було.
З врахуванням не подання позивачем до справи договору між позивачем та адвокатом Дідик С.В. про надання правничої допомоги, не надання доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена або підлягає сплаті позивачем за виконані роботи, не подання вищенаведених доказів до закінчення судових дебатів та не повідомлення суду про подачу таких доказів відповідною заявою, судом не підлягають задоволенню зазначені ТОВ "Лузанівка" у позові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00грн.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3240,00грн., відшкодування яких платнику в сумі 3240,00грн. покладається на відповідача внаслідок того, що позовні вимоги підлягають судом задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж "Лузанівка", кафе "Лузанівка"; фактична адреса: 65000, 19-й км Старокиївського шосе,1; адреса для листування: 65012, м.Одеса, а/с,47) до Гаврилюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 216000,00грн. вартості неповернутої зворотної тари.
2. Стягнути з Гаврилюка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж "Лузанівка", кафе "Лузанівка"; фактична адреса: 65000, 19-й км Старокиївського шосе,1; адреса для листування: 65012, м.Одеса, а/с,47, код ЄДРПОУ 22481842) 216000 (двісті шістнадцять тисяч) грн. 00коп. вартості неповернутої зворотної тари, 3240 (три тисячі двісті сорок) грн. 00коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 січня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук