Справа № 640/23517/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста від 14 вересня 2020 року
у справі №640/23517/19 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії, яка призначена за вислугою років з дати виникнення права на перерахунок - з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії у 76 % грошового забезпечення, що обрахований і встановлений у розмірі 17352,00 грн відповідно до рішення Дарницького районного суду від 14.12.2017 у справі № 753/20668/17, виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без використання при такій виплаті постанов КМУ № 649, 103, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену у розмірі 76 % від суми грошового забезпечення. Перерахунок з 76 % до 70 % сум грошового забезпечення позивач вважає такими, що здійснені із порушенням норм діючого законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста від 14 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 76 % до 70 % суми грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії у 76 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату недоотриманих за минулий час коштів з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить змінити рішення Окружного адміністративного суду міста від 14 вересня 2020 року в частині та прийняти нове рішення в даній частині, яким зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок основного розміру пенсії від грошового забезпечення в розмірі 76%, що обрахований і встановлений до постанови від 14 грудня 2017 року по справі №753/20668/17 та ухвали від 29 жовтня 2018 року по справі №753/20363/18 Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням проведеного перерахунку та виплачених сум з 01 січня 2016 року.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що правомірний набутий за рішеннями Дарницького районного суду м. Києва розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії, що становить 17352,00 грн, не може бути зменшений за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва до того, ще й за позовом самого ж позивача при захисті своїх же порушених прав і з застосування визначених протиправними норм постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі у повному обсязі та просили її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника Дніпровського відділу ДСО УДСО при ГУМВС України в м. Києві, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , станом до проведення перерахунку, обчислення пенсії складалось із 76 % основного розміру грошового забезпечення.
З 01.01.2016 пенсія ОСОБА_1 перерахована з урахуванням основного розміру пенсії у 70 % грошового забезпечення.
У відповідь на звернення позивача листом від 25.11.2019 року ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що перерахунок здійснено відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, підстави для перегляду розміру пенсії відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та просив суд.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку. За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 до 70 % грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис ст. 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі. Також суд зазначив, що законодавство не обмежує можливість звернення за призначенням пенсії будь-яким строком після виникнення відповідного права.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки предмет даної справи не стосується спору, що вирішений Дарницьким районним судом у справі № 753/20668/17, Окружним адміністративним судом міста Києва не надається оцінка обставинам згаданої справи, відповідно, посилання у резолютивній частині на рішення від 14.12.2017 є необґрунтованим.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Щодо задоволення позовних вимог позивача зазначених в пункту 3 резолютивної частини рішення, а саме: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії у 76 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату недоотриманих за минулий час коштів з урахуванням виплачених сум.», колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримує пенсію відповідно до положень Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 76% грошового забезпечення.
В подальшому позивачеві перераховано розмір пенсії згідно Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». З 01.01.2016 основний розмір пенсії позивача становить 70% грошового забезпечення.
З даного приводу судом першої інстанції встановлено, що ст. 13 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому Законами України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (надалі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, вносилися зміни до частині другій статті 13 та цифри « 90» замінено цифрами « 80» , цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а ні Законом № 3668-VI, а ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ №45 і Постанови КМУ №103 та № 988 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Отже, внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Колегія звертає увагу, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 27.03.2014 року №1166-VII передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Отже, внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року по справі №175/1665/17, від 24.04.2018 року по справі №686/12623/17 та від 19.06.2018 року по справі №583/2264/17.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в резолютивній частині зазначив, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснити з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 103.
Проте судом першої інстанції не звернув увагу, що перерахунок здійснюється з 2016 року, а Постанова Кабінету Міністрів України № 103 прийнята 21.02.2018 року тобто через два роки після того, як позивачу необґрунтовано відповідачем зменшено розмір основної пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 року відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а отже, в даному випадку підлягають задоволенню позовні вимоги шляхом, зобов'язати відповідача перерахувати та виплати пенсію позивачу у розмірі 76% суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Щодо прохання позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок основного розміру пенсії від грошового забезпечення в розмірі 76%, що обрахований і встановлений до постанови від 14 грудня 2017 року по справі №753/20668/17 та ухвали від 29 жовтня 2018 року по справі №753/20363/18 Дарницького районного суду м. Києва з урахуванням проведеного перерахунку та виплачених сум з 01 січня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, що листом від 25.11.2019 року №286169/02/П-14199 Пенсійний фонд повідомив позивача, що у січні 2019 року на виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2017 року по справі № 753/20668/17 перераховано позивачу пенсію, встановленому судом рішення та на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві №33222 від 20.06.2017 року з 1 січня 2016 року.
Частиною 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
У відповідності до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Отже, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії за рішеннями Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року по справі №753/20668/17 та від 29 жовтня 2018 року по справі №753/20363/18, в порядку виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини в новій редакції, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату недоотриманих коштів з урахуванням виплачених сум.
Щодо посилання апелянта на рішення першої інстанції, як судову практику, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом виключно рішення Верховного Суду.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що довідка Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві №33222 від 21.03.2018 року призводить до порушених прав позивача на отримання пенсії у розмірі 17352,00 грн, колегією суддів не береться до уваги, оскільки позивач не позбавлений права оскаржити дії ліквідаційної комісії щодо складання даної довідки.
Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в пункт 3 резолютивної частини. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись статями 9, 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста від 14 вересня 2020 року - змінити в пункті 3 резолютивної частини та прийняти нову постанову, в даній частині.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату недоотриманих коштів з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста від 14 вересня 2020 року залишити без змін.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
А.Б. Парінов
Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.