Справа № 640/21655/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року
у справі №640/21655/18 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)
за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007394101 від 01.08.2018.,-
У грудні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Завод 410 ЦА" (надалі - позивач, ДП "Завод 410 ЦА") з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач, Офісом ВПП ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007394101 від 01.08.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо нереального характеру господарських операцій ДП "Завод 410 ЦА" із контрагентами ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "Медіаколо", ТОВ "Ремонтно-промисловий Холдинг", ТОВ "Едірна", ПрАТ "Інноваційно-промисловий центр", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в Авіації", ТОВ "ММ-Спецтрейд", ТОВ "Компанія Всесвіт", ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "РЕК Балтелектрон", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Чиста вода-М", ТОВ "Промхіммаш", ТОВ "Промтехінвест Груп" спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач стверджує про те, що посадові особи Офісу ВПП ДФС не вивчали документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не вивчали суть господарської діяльності підприємства, не прийняли до уваги сутність здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців, не врахували положення чинного податкового законодавства та здійснили неправомірний та незаконний висновок про нереальність господарської операцій та на підставі цього висновку прийшли до висновку про порушення ДП "Завод 410 ЦА" податкового законодавства. Позивач наголошує на тому, що акт перевірки не містить жодного посилання на факти порушення ДП "Завод 410 ЦА" норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, а лише міркування та припущення податкового органу про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність, яка ґрунтується виключно на податковій інформації, що міститься в базах контролюючого органу, що суперечить вимогам діючого законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року адміністративний позов Державного підприємства "Завод 410 ЦА" - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0007394101 від 01.08.2018 року.
Стягнуто на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (код ЄДРПОУ 01128297, адреса: пр. Повітрофлотський, 94, Київ, 03151) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13753 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривень 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471, адреса: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119).
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій ДП "Завод 410 ЦА" з його контрагентами: ТОВ "Континент-Авіа", ПрАТ "Інноваційно- промисловий центр", ТОВ "Медіаколо", ТОВ "Чиста вода-М", ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "РЕК Балтелектрон", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Ремонтно-промисловий Холдинг", ТОВ "Едірна", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в Авіації"; ТОВ "ММ-Спецтрейд", ТОВ "Компанія Всесвіт"; ТОВ "Промхіммаш", ТОВ "Промтехінвест Груп". Вказане, за висновком перевіряючих, свідчить про те, що за реалізацією товарів, робіт, послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ДП "Завод 410 ЦА" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ. За змістом акта перевірки, діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Також ревізори-інспектори зазначають в акті про те, що під час перевірки ДП "Завод 410 ЦА" не надано жодних документів щодо якості придбаних товарів (які в подальшому використовувалися в ремонтних роботах, заміні устаткування літаків тощо), сертифікатів відповідності, інших документів, які реально можуть ідентифікувати товар стосовно виробника, гарантійних зобов'язань, сертифікації. За твердженням перевіряючих, у спірних відносинах саме такі документи можуть слугувати реальним підтвердженням товарності, реальності задокументованої фінансово-господарської операції.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та надав суду апеляційної інстанції.
Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову перевірку ДП "Завод 410 ЦА" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №2205/28-10-41-01/01128297 від 19.07.2018 року (надалі - акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за квітень 2018 року у розмірі 916916,00 грн.
На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007394101 від 01.08.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 916916,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що недоліки в первинній документації не можуть свідчити про недоведеність реальності господарської операції з постачання товару оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, об'єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.
За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Так, контролюючий орган зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій ДП "Завод 410 ЦА" з його контрагентами: ТОВ "Континент-Авіа", ПрАТ "Інноваційно- промисловий центр", ТОВ "Медіаколо", ТОВ "Чиста вода-М", ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "РЕК Балтелектрон", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "Ремонтно-промисловий Холдинг", ТОВ "Едірна", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в Авіації"; ТОВ "ММ-Спецтрейд", ТОВ "Компанія Всесвіт"; ТОВ "Промхіммаш", ТОВ "Промтехінвест Груп". Вказане, за висновком перевіряючих, свідчить про те, що за реалізацією товарів, робіт, послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ДП "Завод 410 ЦА" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ. За змістом акта перевірки, діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Також ревізори-інспектори зазначають в акті про те, що під час перевірки ДП "Завод 410 ЦА" не надано жодних документів щодо якості придбаних товарів (які в подальшому використовувалися в ремонтних роботах, заміні устаткування літаків тощо), сертифікатів відповідності, інших документів, які реально можуть ідентифікувати товар стосовно виробника, гарантійних зобов'язань, сертифікації. За твердженням перевіряючих, у спірних відносинах саме такі документи можуть слугувати реальним підтвердженням товарності, реальності задокументованої фінансово-господарської операції. Також контролюючим органом зазначено про те, що згідно з інформацією, наявною в Єдиному реєстрі судових рішень по ряду підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання наявні судові ухвали в рамках кримінальних проваджень, порушених за статтями 205 та 212 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (Покупець) та контрагентами (Постачальники) укладено ряд типових договорів купівлі-продажу, додаткових угод та специфікацій, а саме:
- з ТОВ "Континент-Авіа" від 18.01.2018 №УМТЗ-18-14/1 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі, код ДК 021:2015-34731000-0), від 25.01.2018 №УМТЗ-18-37/1 (найменування товарів: закупівля комплектуючих для літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 06.12.2017 №УМТЗ-17-257/2 (найменування товарів: радіомаяк, код ДК 021:2015-34731000-0), від 07.03.2018 №УМТЗ-18-87/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків типу АН, код ДК 021:2015-34731000-0), від 23.05.2018 №УМТЗ-18-175/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 03.07.2018 №УМТЗ-18-220/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 26.07.2018 №УМТЗ-18-253/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0) (стор.199-247 том ІІІ);
- з ПрАТ "Інноваційно-промисловий центр" від 26.12.2017 №УМТЗ-18-11/2 (п.1.3 договору найменування товарів: комплектуючі для ремонту радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0) (том 2 а.с.55-61);
- з ТОВ "Медіаколо" від 27.02.2018 №УМТЗ-18-25/8 (п.1.3 договору найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:144531600-7, 44532300-1, 44330000-2, 44532100-9), від 31.01.2018 №УМТЗ-18-38/1 (найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків, код ДК 021:2015:34731000-0), від 27.02.2018 №УМТЗ-18-48/8 (найменування товарів: метали, код ДК 021:2015:44531600-7, 44530000-4), від 26.02.2018 №УМТЗ-18-71/3 (найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків, код ДК 021:2015:34731000-0), від 25.09.2017 №УМТЗ-17-221/1 (найменування товарів: кільце 2262А-158-2, пістоль 2-ОСТ111277-73, заглушка 24-4101-856, втулка 14-10-ОСТ110289-78, корпус нижній ОСТТ144494-87, гайка 6-Кд-ОСТ137018-80, Маховік ОСТ111309-79, код ДК 21-2015-44321000-6) (стор.164-189 том І);
- з ТОВ "Чиста вода-М" від 19.03.2018 №УМТЗ-18-112/2 (п.1.3 договору найменування товарів: комплектуючі радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0), від 13.12.2017 №УМТЗ-17-325/2 (найменування товарів: радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0) (стор. 130-145 том ІІ);
- з ТОВ "Авіа Техконтакт" від 25.01.2018 №УМТЗ-18-15/6 (п.1.3 договору найменування товарів: рукава, код ДК 021-2015-44165300-7), від 22.01.2018 №УМТЗ-18-44/8 (найменування товарів: вібропоглинаюче покриття, код ДК 021-2015-44450000-9), від 19.03.2018 №УМТЗ-18-91/7 (найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:34731000-0) та від 06.12.2017 №УМТЗ-17-183/2 (найменування товарів: електронне обладнання, код ДК 021-2015-44322000-3) (стор. 81-94 том І);
- з ТОВ "РЕК Балтелектрон" від 06.12.2017 №УМТЗ-17-257/2 (п.1.3 договору найменування товарів: радіомаяк, код ДК 021:2015-34731000-0) (стор. 81-85 том ІІ);
- з ФОП ОСОБА_1 від 19.01.2018 №УМТЗ-18-10/6 (п.1.3 договору найменування товарів: закупівля авіашин, код ДК 021:2015-34731800-8) (стор. 97-99 том ІІ);
- з ТОВ "Промелектроніка" від 22.01.2018 №УМТЗ-18-31/2 (п.1.3 договору - найменування товарів: радіоелектронне обладнання код ДК 021:2015-34741000-3), від 25.09.2017 №УМТЗ-17-199/2 (п.1.3 договору найменування товарів: лампа ГИ-48, код ДК 021:2015-34731000-0), від 13.11.2017 №УМТЗ-17-213/1 (найменування товарів: блок код ДК 021:2015-34741000-3) (стор. 1-26 том ІІ);
- з ТОВ "Ремонтно-промисловий Холдинг" від 27.03.2018 №УМТЗ-18-99/71 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків код ДК 021:2015:34731600-6) (стор. 131-133 том І);
- з ТОВ "Едірна" від 21.03.2018 №УМТЗ-18-67/5 (п.1.3 договору - найменування товарів: хладон 114В2, код ДК 021:2015-24322000-7) (стор. 206-208 том І);
- з ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в Авіації" від 22.01.2018 №УМТЗ-18-32/2 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015:34731000-0), від 01.03.2018 №УМТЗ-18-77/1 (найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:34731000-0) (стор. 105-118 том І);
- з ТОВ "ММ-Спецтрейд" від 13.02.2018 №УМТЗ-18-50/8 (п.1.3 договору - найменування товарів: матеріали для модифікації фюзеляжу, код ДК 021:2015-14721000-1) (стор. 73-75 том ІІ);
- з ТОВ "Компанія Всесвіт", згідно даних акта перевірки - в періоді взаємовідносин з ДП "Завод 410 ЦА" купував колоксилін, кондиціонери, розчинник. Перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (змивка) внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від ТОВ "Компанія Всесвіт" (стор. 81-82 том ІІІ);
- з ТОВ "Промхіммаш" від 05.02.2018 №УМТЗ-18-27/7 (п.1.3 договору - найменування товарів: закупівля вальців з підігрівом, код ДК 021:2015-42994000-0 (стор. 37-42 том IV) ,
- з ТОВ "Промтехінвест Груп" від 22.03.2018 №УМТЗ-18-81/2 (п.1.3 договору найменування товарів: код ДК 021:2015-34731000-0) (стор. 151-152 том ІІ).
Відповідно до п.1.1 договорів, продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 2.1 договору встановлювалось, що продавець повинен поставити покупцю товари першої категорії, якість яких відповідає технічним умовам заводу-виробника, відповідно ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.
Згідно п.5.4 договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (видаткова накладна, бірка, ярлик, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).
В підтвердження виконання умов договорів позивачем надані документи, а саме:
- платіжні доручення: №1266 від 13.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 44641,70 грн, №515 від 12.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 43637,63 грн, №24 від 03.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 27591,30 грн, №1857 від 08.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 18866,63 грн, №1859 від 08.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 197936,42 грн, №1855 від 08.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 91299,70 грн, №1481 від 03.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 666380,74 грн, №1482 від 03.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 49640,47 грн, №1573 від 14.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 115174,54 грн, №1451 від 27.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 400687,34 грн, №1247 від 12.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8646,72 грн, №1248 від 12.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 41567,60 грн, №1253 від 12.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 18570,66 грн, №1249 від 12.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 181654,31 грн, №1949 від 13.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7118,40 грн, №1944 від 13.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 12789,60 грн, №1174 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 66528,00 грн, №1062 від 02.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 66528,00 грн, №2705 від 17.08.2018 р. на загальну суму з ПДВ 66528,00 грн, №1446 від 25.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 66528,00 грн, №935 від 21.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 90720,00 грн, №1386 від 23.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 230642,36 грн, №1391 від 23.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 14681,82 грн, №1726 від 29.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 10852,58 грн, №1732 від 29.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8400,00 грн, №1695 від 25.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 149477,68 грн, №486 від 07.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 477,60 грн, №1603 від 16.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8287,49 грн, №2046 від 21.06.2018 р. на загальну суму з ПДВ 30694,40 грн, №2636 від 08.08.2018 р. на загальну суму з ПДВ 30694,40 грн, №2542 від 03.08.2018 р. на загальну суму з ПДВ 30694,40 грн, №924 від 20.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 101462,16 грн, №1263 від 13.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 140420,16 грн, №1138 від 04.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 499980,43 грн, №1109 від 02.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 103458,20 грн, №1167 від 05.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 21600,00 грн, №1392 від 23.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 2940,00 грн, №1221 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 48691,37 грн, №1219 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 19320,00 грн, №1220 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 4363,20 грн, №1683 від 24.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 105684,00 грн,
- видаткові накладні: №24 від 05.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 88279,33 грн, №30 від 12.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 27918,00 грн, №34 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 197926,42 грн, №50 від 25.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 91299,70 грн, №46 від 18.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 326628,86 грн, №34 від 18.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 666380,74 грн, №35 від 16.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 49640,47 грн, №23/04 від 23.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 115174,54 грн, №03/04 від 03.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 400687,34 грн, №МК2903-1 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8646,72 грн, №МК2903-3 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 41567,60 грн, №МК0703-1 від 07.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 18570,66 грн, №МК-2903-2 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 181654,31 грн, №МК2903-6 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7118,40 грн, №МК2903-4 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 12789,60 грн, №МК2903-5 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 3036,00 грн, №МК2903-5 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 3036,00 грн, №12 від 04.05.2018 р. на загальну суму з ПДВ 133056,00 грн, №10 від 05.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 133056,00 грн, №РН-0004141 від 20.12.2017 р. на загальну суму з ПДВ 90720,00 грн, №РН-0000689 від 18.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 129,26 грн, №РН-0000562 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 4177,94 грн, №РН-0000563 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 3548,06 грн, №РН-0000566 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 191,27 грн, №РН-0000567 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 1920,00 грн, №РН-0000702 від 19.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 9530,84 грн, №РН-0000561від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7680,00 грн, №РН-0000520 від 23.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 21384,00 грн, №РН-0000438від 09.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 24065,10 грн, №РН-0000564від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 14681,82 грн, №РН-0000438від 09.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 24065,10 грн, №ВН-0020 від 25.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 10852,58 грн, №ВН-0015 від 16.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8400,00 грн, №ВН-0017 від 02.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 11928,70 грн, №ВН-0017-1 від 16.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 34930,67 грн, №ВН-0017-3 від 19.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 22581,50 грн, №ВН-0017-2 від 19.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 19139,11 грн, №РН-0000007 від 20.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8287,49 грн, №РН-0000006 від 20.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 92083,20 грн, №70 від 06.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 101462,16 грн, №5 від 23.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 93613,44 грн, №33 від 26.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 46806,72 грн, №09 від 20.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 499980,43 грн, №08 від 16.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 103458,20 грн, №11 від 20.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 21600,00 грн, №15 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 2940,00 грн, №12 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 48691,37 грн, №13 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 19320,00 грн, №14 від 29.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 4363,20 грн, №РН-0000005 від 22.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 105684,00 грн;
- рахунки на оплату: №7Л від 30.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 326628,86 грн, №44 від 21.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 197926,42 грн, №15 від 25.01.2018 р. на загальну суму з ПДВ 87275,27грн, №86 від 24.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 91299,70 грн, №25 від 09.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 55182,60 грн, №29 від 12.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 49640,47 грн, №28 від 06.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 666380,74 грн, №77 від 26.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 18570,66 грн, №83 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8646,72 грн, № від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7118,40 грн, №86 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 181654,31 грн, №87 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 41567,60 грн, №88 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 12789,60 грн, №89 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 3036,00 грн, №90 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7118,40 грн, №16 від 22.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 133056,00 грн, №СФ-0000395 від 27.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 7680,00 грн, №СФ-0000276 від 27.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 230642,36 грн, №СФ-0013 від 23.02.2018 р. на загальну суму з ПДВ 149477,68 грн, №СФ-0015 від 16.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8400,00 грн, №СФ-0020 від 24.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 10852,58 грн, №СФ-0000008 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 92083,20 грн, №СФ-0000009 від 10.04.2018 р. на загальну суму з ПДВ 8287,49 грн, №5 від 19.01.2018 р. на загальну суму з ПДВ 140420,16 грн, №СФ-0000017 від 27.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 2940,00 грн, №СФ-0000013 від 27.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 21600,00 грн, №СФ-0000014 від 20.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 499980,43 грн, №СФ-0000011 від 12.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 2111458,20 грн, №СФ-0000015 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 19320,00 грн, №СФ-0000016 від 28.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 48891,37 грн, №СФ-0000012 від 16.03.2018 р. на загальну суму з ПДВ 4363,20 грн; Звіти про прийняття матеріалів та інші матеріали, копії, яких судом першої інстанції долучено до матеріалів справи (стор. 56- 80, 95 - 104, 119 -130, 134 - 163, 190-205, 209 - 251том І, стор. 27 - 54, 62 - 72, 76 - 80, 86 - 97, 100 - 129, 146 - 150 том ІІ).
Позивачем надані до суду першої інстанції та останнім залучено до матеріалів справи: Інструкція про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на ДП "Завод 410 ЦА"; затверджені стандарти підприємства "Вхідного контролю продукції. Загальні положення."; Книга керівництва організації з технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки державної авіації.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що згідно пункту 17.4 СТП 410.03.25-15 паспорти виробів, які були встановлені на повітряні судна, відбули з підприємства та знаходяться у експлуатанта, що позбавляє можливості їх надати. Бирки та етикетки на продукцію надходять в прикріпленому до виробів вигляді, у зв'язку з чим відсутня можливість надати вказані документи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року по справі № 640/13828/19 та від 15 березня 2019 року по справі № 826/11734/18, підтверджено реальність господарських взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами та у розумінні ч. 4 ст. 78 КАС України, встановлені судом обставини не підлягає повторному дослідженню.
Колегія суддів звертає увагу, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу та специфікаціями до них з додатковими угодами; видатковими накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями, звітами про прийом матеріалів/комплектуючих, рахунками на оплату, службовими записками, матеріальними перепустками на ввезення матеріальних цінностей, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вищезазначені документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС (актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання), проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Так чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Також, колегія суддів звертає увагу, що в п. 2.5 Акту перевірки зазначено, що під час проведення перевірки всі первинні документи надані, які стосуються предмета перевірки, а отже висновки контролюючого органу про відсутність інших документів не приймаються до уваги.
Щодо неподання звітності до контролюючого органу за певний період контрагентом позивача, отримання податковим органом інформації, яка не відповідає податковій звітності контрагентів позивача, слід звернути увагу на те, що позивач не вправі відповідати за дії своїх контрагентів. Тим більше, дії інших платників податків по ланцюгу контрагентів, з якими, в свою чергу, мали відносини контрагенти позивача, не можуть впливати на права та обов'язки позивача у даній справі.
Варто наголосити, що порушення постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту. Однак, тільки в разі встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №826/15767/13-а.
Так, у постановах від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19) тощо Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте наголошує, що визначальним є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце.
Під час розгляду справи контролюючим органом не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення ним сумнівних дій (позивача та його контрагента) щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань, у тому числі, податку на додану вартість.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 810/4290/13-а, інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, носить суто інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Таким чином, дані обставини не є належним доказом, що підтверджують факт допущення позивачем порушень податкового законодавства.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог податкового законодавства.
В свою чергу, надані позивачем документи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій з контрагентами, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товару, з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача та подальшу їх реалізацію.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентами, проте доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі №814/2202/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо посилань відповідача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України, в межах досудового розслідування якого встановлено непричетність до фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та протоколи допитів свідків.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень та допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року по справі №826/18952/14, від 08 жовтня 2020 року по справі № 816/1909/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
А. Б. Парінов
Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.